"Зростав чорнозем із тисячоліть.
Любов і праця в творчості єднались".*

Неодноразово замислювався, чи є нині у царині живопису продовжувачі ідеології ПОЕТИКИ ВЕЛИКОГО СТИЛЮ? Хуторяни у тексті про Ганну Собачко писали й наступне: «За незначним винятком, не пішла українська література за Шевченком, творцем поетики Великого Стилю в нашій культурі, - західноєвропейська книжна традиція філологічно вихованих думок та почуттів і сьогодні приваблює наших письменників дужче, ніж рідний звичай, започаткований Григорієм Квіткою - Основ’яненком («Маруся»), Тарасом Шевченком, Василем Стефаником…».

Таки є! До цієї вельми достойної когорти живописців ХХ та ХХI годиться записати (на мою думку): Андрія Антонюка (1943 – 2013). Миколу Мазура (1948 – 2015), Володимира Гарбуза, Володимира Пасивенка, Олександра Чегорку. Ряд імен можна продовжити… З середовища молодих митців до художників, що творчо опрацьовують та розвивають ознаки Поетики Великого Стилю впевнено зачислю Аліну Гаєву.

У деяких циклах робіт вона використовує як своєрідну опору 4 величних періоди в історії – українське бароко (козацьке бароко), Київська Русь (княжа доба: фрески, мозаїки…), Скіфія (історична область Північного Причорномор’я, знаходилася на українських землях між Дунаєм та Доном, 7 – 3 століття до н.е.), Трипільська культура (культура часів енеоліту, існувала на території сучасної України). Мисткиня вивчала орнаментальні прояви, мотиви – вишивки Козацької старшини, Східного Поділля, Чернігівщини (Сіверщина), Полтавщини.
«… Народне мистецтво, його усна творчість : пісні, думи, казки, легенди несуть у собі інформацію про стан національних культур Світу, дух народної світоуяви про довкілля, істину, добро, красу – ідеологію суспільства. Те ж стосується і образотворчого мистецтва, бо ж воно є зоровим втіленням вищенаведеного. Загибель або замулення цього джерела національного натхнення, творчої любові і психоетнічної енергії призводить до зникнення самого етносу, тому народне мистецтво і його чи не найрозвиненіша галузь, образотворче мистецтво, - основа як естетичного, так і патріотичного майбутнього нації», - Валерій Сніжко, біолог, етнопсихолог.

Цей науковець - дослідник застосовує термін Ідеологія Терену. Зупинимось дещо детальніше. Ідея - це підгрунтя ідеалізму, який признає дух, ідею первинними… Ідеологія – система ідей, переконань, котрі визначають ставлення людини чи спільноти людей до навколишнього світу та визначають їхні дії. Ідеологія Терену дуже широке поняття, яке стосується системи цінностей, поглядів щодо певного місця, території, ландшафту. Може поєднуватися з мітологічними уявленнями про конкретний простір. У кожного Терену своя ідеологія – національна, яка відмежовує певний народ від інших, пояснює роль цього народу у Світі. Позиціювання себе як представника якоїсь нації – це самоідентифікація.

«Національна свідомість ідентична національній ідеології», - В. Сніжко.

Аліна Гаєва мовить: «У своїй творчості фундаментально мене цікавлять дві теми: А) візуальний прояв цивілізацій (на прикладі орнаментики); Б) стосунки: Я і ТИ, Я і ВСЕСВІТ…».
Орнаментика (від латинського ornamentum – оздоба, прикраса) – елементи орнаменту у певному художньому стилі або творі мистецтва.

Орнаментиці властиво: ритмічний повтор окремих елементів, наприклад – геометричних фігур, рослинних чи тваринних символів. Складники повторюються у певному порядку створюючи своєрідний візуальний ритм. Один мотив або кілька повторюються, формуючи візерунок. Орнаменти частенько повняться символами, зміст котрих передається від покоління до покоління. Орнаменти бувають монохромними або поліхромними.
Що ж має вплив на орнаментику? Вплив мають різні складники: підсоння, культурні традиції, релігійні вірування, самобутній художній смак.

Стосунки… Я і ти, я і Всесвіт… Взаємини між особою та іншими людьми, взаємини зі Світом як таким… Це чудовий засіб для зростання духовного, пошук самого себе, свого місця у Світі, стосунки мікрокосмосу й макрокосмосу, взаємини людини з енергіями Всесвіту, вплив думок на довкілля.

Народжена Аліна Гаєва у селі Добре, Миколаївської області. Перші два роки її життя минули саме там... « Дніпро відіграв важливу роль у формотворчому значенні. Більша частина дитинства пройшла в одному з приватних секторів міста. Яскраві спогади дитячих років пов’язані значною мірою з перебуванням у маминих батьків. Мама – з Півдня України, батько з Київщини. Миколаївщина… Нескінченні степи, де все видно далеко, багато тепла, кавуни… Закарбувалося у пам’яті, мало вплив на подальше формування світогляду. Один з моїх дідусів лемко - переселенець, спочатку потрапив на Тернопільщину, потім на південь…, він зберігав релігійні традиції, поведінкові звичаї, ходили до церкви у неділю, не працювали у вихідний день, це теж запам’яталося… Дитинство видалося контрастне, влітку – південні степи Миколаївщини, решту часу у місті…», - з розповіді героїні тексту.

Захоплювалася малюванням, писала лівою рукою, шульга. Коли навчалася у школі, було ще кілька таких учнів, яких сприймали як «неправильних», їх перевчили, Аліну – ні (!). Хоча могла й правою рукою писати.

Вищу освіту здобула закінчивши навчання у Придніпровській державній академії будівництва і архітектури, за спеціальністю – архітектура.
«Трапився й непростий період у житті, коли готова була стати ким завгодно, щодо фаху, тільки не художником… Архітектура, на мою думку, це широта поглядів, знань… Мистецтво не можна обрати, не я його обирала, воно мене. Це покликання. Мені не хотілося бути просто майстровитою… Професія Художник не дає жити звичайним життям», - продовження розповіді.

Вподобання у царині мистецтва має розмаїті. Від академічного мистецтва до абстрактного імпресіонізму… Захоплюється тим, що торкає душу. Любить подорожувати, відвідувати музеї. Наприклад, Віденський музей історії мистецтв. Захоплення наступні: Критська кераміка, творчість Мікеланджело Буонаротті, Лукаса Кранаха Старшого , Сандро Ботічеллі, Рафаеля Санті, Ієроніма Босха, Альбрехта Дюрера, Едуарда Мане; роботи Рене Магрітта сприймає більше ніж Сальвадора Далі…. Це лише частина з того, що приваблює погляд Аліни.

Серед інших інтересів любов до фізкультури, дівчина привчена до тренувань. Вміє та любить в’язання гачком, катання на велосипеді, на лижах. Літературні пріоритети: біографії письменників, політиків. Вивчення життєвого шляху людей які мали значні досягнення. Цікавиться творчими династіями. В музичній сфері перевагу віддає етномузиці: повільній, спокійній, веселу любить теж. Більша увага мелодії, ніж словам…

Що ж притаманне творчим роботам молодої мисткині?

Цикл робіт «Сад життя». Ця серія – є мистецьким тлумаченням художниці традицій минулих часів, де поєднуються сучасна мова письма з творчим переосмисленням орнаментів вишивок, рушників 17 – 18 століть.
Твори, що присвячені орнаментам Козацької Старшини рясніють символами котрі характерні українській вишивці – геометричні, рослинні, тваринні, вони позначають стихії: сонце, воду, землю. Переважно зустрічаються такі – дерево життя, квіти, геометричні фігури, зображення тварин та людей. Українська вишивка містить у собі давні магічні мотиви.

Аліна Гаєва працює з архетипами на перетині символів, логосу, колористичної сміливості. Картини випромінюють добру енергетику, сповнені відчуттями авторки…

Релігійна тематика. «Благовіщення» - одне з найбільших християнських свят, третє за значенням. Йдеться про благу вість яку архангел Гавриїл звідомив Діві Марії, що вона непорочно зачне від Святого Духа і народить Спасителя людства – Ісуса Христа. Індивідуальне мистецьке бачення художниці… «Прощення». У молитві «Отче наш» (Господня молитва) є й такі слова: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Прохання Господа, щоб пробачив гріхи, самим теж уміти вибачати. Відпустити образу, пробачити вчинок кривдника, не прагнути помсти, проявити милосердя. Прощення є елементом духовного зцілення, віднайдення спокою душі…
Графічні роботи із серії «Сни Целана» – це чорне тло, тонкі білі лінії…. Пауль Целан – австрійський поет гебрейського походження, народжений у Чернівцях. Його вірші, в тому числі на тему снів, глибинно пов’язані з трагедією II Світової війни, трагедією Голокосту. Він використовує символічну мову, щоб передати жахіття концтаборів, коли сон переплітається зі страхіттями насильства. Його твори – це й про пережиття трагізму війни…

Білий – колір особливий, містить у собі 7 кольорів веселки. Символізує чистоту, духовність, цілісність, на вищому рівні означає опанування усіма рівнями свідомості.
Чорний має різні символічні навантаження. Смерть, траур, зло, але й таємничість, силу, елегантність.

Україна перебуває у стані війни зі страшним ворогом – агресором : Московією (РФ). Чорне тло – це й безмежний сум за загиблими вояками й цивільними людьми: дітьми й особами літнього віку. Присутність білого – надія на те, що після завершення війни життя забуяє усіма барвами веселки, звичайно, працювати на відновлення доведеться немало…

Під завершення розмови художниця зауважила: «Думаю над ілюстраціями про Гільгамеша. Якщо створювати щось - то значуще, хочеться саме так…».
Живе й творить як прагне її душа, не так, як хотілося б комусь. Творить від серця (кордоцентризм), звісно розум працює, але під контролем серця. Панна Аліна експериментаторка. Життя – то є експеримент…

*Богдан Чепурко, з поеми «Атлантида».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).

На фото - робота Аліни Гаєвої із серії "Сни Целана".