Вся наша рідня, кого не візьми
Батько, мати, сестра, тітки сини
І усі подібні до нас, кажем – це Ми,
А всі інші, не схожі на нас – це Вони.
Вони над морем живуть, не бачив зими,
А ми живемо над дорогою, в чеканні весни,
Але Вони – не повірите – вважають, що Ми,
Лише інший різновид, таких як Вони.

Ми їмо з тарілок свинину і м’ясо телят
Ножами й вилками срібного лиття,
А ті, що свій рис із листя руками їдять,
Із жахом полишають свій образ життя.
А ті, що живуть на деревах разом з дітьми,
Бенкетують личинками і ласують глини,
Та (хіба не обурливо) вважають, що Ми
Просто огидні, а такі ж як Вони.

Ми полювати птахів йдемо із рушницями.
Вони ж левів своїх простромлюють списами
І бігають з голими навіть сідницями,
Ми ж з напнутими в шати по вуха тілесами.
Вони люблять друзів своїх пригощати чаями,
Ми любимо друзів повсякчас до самої труни.
І після цього всього вважають, що Ми
Абсолютні невігласи, а не те, що Вони.

Ми їжу їмо, що на кухні готуємо знову і знов.
Ми запираємо двері, неначе заслін.
Вони ж п’ють парне молоко чи гарячу ще кров,
Під солом’яними стріхами, що не мають стін.
На мзду живуть у Нас лікарі, яку даємо їм Ми.
Їхні ж хвороби лікують за платню чаклуни.
І все ж (нахабні язичники) вважають, що Ми
Зовсім нестерпні, не так як Вони.

Всі люди хороші погодились, кого не візьми,
І всі люди хороші говорять, і чути їх здалини,
Що всі люди хороші, подібні до нас – це Ми,
А всі інші, не схожі на нас – це Вони.
Але якщо дістанетесь морем туди, де немає зими,
А не дорогою, хоч і неблизької до вас сторони,
Ви можете завважити (представте собі), що Ми
Лише інший різновид, таких як Вони.

Вірш Радьярда Кіплінга, який був опублікований разом з оповіданням "Друг сім'ї".