Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.11
21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
2026.07.11
20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
2026.07.11
19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
2026.07.11
18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
2026.07.11
13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
2026.07.11
13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
2026.07.11
09:22
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонт догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напівт
2026.07.10
21:34
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
2026.07.10
19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
2026.07.10
15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
2026.07.10
13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
2026.07.10
12:37
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
2026.07.10
07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
2026.07.09
22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу!
Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру
2026.07.09
19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
2026.07.09
17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Омельченко (1760) /
Вірші
Томмі (Tommy)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Томмі (Tommy)
Я зайшов пінту пива випити у заклад громадський, що уздрів,
А шинкар мені каже: Ми червоно-мундирних* не обслуговуємо вояків.
Дівчата за барною стійкою сміялись і реготали з мене до смерті,
А я вийшов назовні і кажу собі, слова гіркі і відверті:
Томмі* те, Томмі се, Томмі йди геть, нам на тебе начхати.
Але такі: Дякуємо пане Аткінс, коли оркестр почав грати,
Оркестр почав грати, мої хлопчики, оркестр почав грати,
О такі: Дякуємо, пане Аткінс, коли оркестр почав грати.
Я прийшов у театр тверезим, як тільки можливо бути,
П’яним давали місця в партері, а мені - навіть не хочуть чути.
Відправляють мене на гальорку, або в мюзик-хол посилають,
Але, коли доходить до битви, Боже, на перші місця мене пхають.
Томмі те, Томмі се, Томмі, чекайте назовні, не місце тут воякові.
Але такі: Спецпотяг для Аткінса, коли корабель на припливі,
Корабель на припливі, мої хлопчики, корабель на припливі,
О такі: Спецпотяг для Аткінса, коли корабель на припливі.
Так, з червоних мундирів, що охороняють твій сон глузувати
Дешевше, аніж бути в мундирі і дешевше навіть їх не кормити,
Штовхати п’яних солдатів, коли розгуляються за рамки прийнятні
У рази краще, ніж у спорядженні показати, що ви такі ж боєздатні,
Ще й Томмі те, Томмі се, Де душа твоя? - прискіпуються моралісти,
Але такі: «Тонка червона лінія героїв»*, коли барабани почали бити,
Барабани почали бити, мої хлопчики, барабани почали бити,
О такі: «Тонка червона лінія героїв», коли барабани почали бити.
Ми не герої «тонкої червоної лінії» та й негідниками нас не зви,
Ми самотні чоловіки у казармах, і такі ж найчудовіші, як і ви;
А якщо іноді комусь поведінка наша є неприпустимою, як для них,
Так самотні чоловіки у казармах не перетворюються на святих;
Тим часом Томмі те, Томмі се, йди як підвладний позаду, а не спереду,
Але такі: Будь ласка пройдіть вперед, сер, коли вітер лихий попереду,
Вітер лихий попереду, мої хлопчики, вітер лихий попереду,
О такі: Будь ласка пройдіть вперед, сер, коли вітер лихий попереду.
Ви говорите про кращу їжу для нас, про школи і таке інше:
Ми зачекаємо, якщо ви будете поводитися з нами більш розумніше.
Не патякайте про куховарські помиї, а доведіть нам в обличчя,
Що мундир солдата королеви-удови – це не ганьба чоловіча!
Бо Томмі те, Томмі се, викиньте геть цього грубіяна!
Але такі: «Країни нашої рятівник», коли в небезпеці країна;
І такі: Томі те, Томмі се, і все, що вам завгодно;
Та Томмі не клятий вам дурень – Томмі все видно!
А шинкар мені каже: Ми червоно-мундирних* не обслуговуємо вояків.
Дівчата за барною стійкою сміялись і реготали з мене до смерті,
А я вийшов назовні і кажу собі, слова гіркі і відверті:
Томмі* те, Томмі се, Томмі йди геть, нам на тебе начхати.
Але такі: Дякуємо пане Аткінс, коли оркестр почав грати,
Оркестр почав грати, мої хлопчики, оркестр почав грати,
О такі: Дякуємо, пане Аткінс, коли оркестр почав грати.
Я прийшов у театр тверезим, як тільки можливо бути,
П’яним давали місця в партері, а мені - навіть не хочуть чути.
Відправляють мене на гальорку, або в мюзик-хол посилають,
Але, коли доходить до битви, Боже, на перші місця мене пхають.
Томмі те, Томмі се, Томмі, чекайте назовні, не місце тут воякові.
Але такі: Спецпотяг для Аткінса, коли корабель на припливі,
Корабель на припливі, мої хлопчики, корабель на припливі,
О такі: Спецпотяг для Аткінса, коли корабель на припливі.
Так, з червоних мундирів, що охороняють твій сон глузувати
Дешевше, аніж бути в мундирі і дешевше навіть їх не кормити,
Штовхати п’яних солдатів, коли розгуляються за рамки прийнятні
У рази краще, ніж у спорядженні показати, що ви такі ж боєздатні,
Ще й Томмі те, Томмі се, Де душа твоя? - прискіпуються моралісти,
Але такі: «Тонка червона лінія героїв»*, коли барабани почали бити,
Барабани почали бити, мої хлопчики, барабани почали бити,
О такі: «Тонка червона лінія героїв», коли барабани почали бити.
Ми не герої «тонкої червоної лінії» та й негідниками нас не зви,
Ми самотні чоловіки у казармах, і такі ж найчудовіші, як і ви;
А якщо іноді комусь поведінка наша є неприпустимою, як для них,
Так самотні чоловіки у казармах не перетворюються на святих;
Тим часом Томмі те, Томмі се, йди як підвладний позаду, а не спереду,
Але такі: Будь ласка пройдіть вперед, сер, коли вітер лихий попереду,
Вітер лихий попереду, мої хлопчики, вітер лихий попереду,
О такі: Будь ласка пройдіть вперед, сер, коли вітер лихий попереду.
Ви говорите про кращу їжу для нас, про школи і таке інше:
Ми зачекаємо, якщо ви будете поводитися з нами більш розумніше.
Не патякайте про куховарські помиї, а доведіть нам в обличчя,
Що мундир солдата королеви-удови – це не ганьба чоловіча!
Бо Томмі те, Томмі се, викиньте геть цього грубіяна!
Але такі: «Країни нашої рятівник», коли в небезпеці країна;
І такі: Томі те, Томмі се, і все, що вам завгодно;
Та Томмі не клятий вам дурень – Томмі все видно!
Вірш Радьярда Кіплінга.
«...червоно-мундирних». Британські військові ледь не до кінця 19 століття носили червоні мундири.
«Томмі» Повністю Томас Аткінс – ім’я, яке спочатку використовувалося в прикладі того, як слід заповнювати солдатську книжку. Це було викладено в наказі Міністерства Оборони від 31 серпня 1815 року, а зразок сторінки було включено до кожної солдатської книжки. Пізніше це ім’я стало загальною назвою піхотинця, скорочене до «Томмі» або взагалі до «Т.А.»
«Тонка червона лінія». Перелицьована цитата з газети «Таймс», де було сказано про «тонку червону смугу, увінчану сталевою лінією». Репортер так назвав ланцюг британського полку, який відбив кавалерійську русняву атаку під час Кримської війни під Балаклавою.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
