Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.16
06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
2026.10.15
23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
2026.10.15
15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
2026.10.15
15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
2026.10.15
14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
2026.10.15
12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
2026.10.15
10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
2026.10.15
06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
2026.10.14
23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
2026.10.14
20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
2026.10.14
19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
2026.10.14
12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
2026.10.14
11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Омельченко (1760) /
Вірші
Томмі (Tommy)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Томмі (Tommy)
Я зайшов пінту пива випити у заклад громадський, що уздрів,
А шинкар мені каже: Ми червоно-мундирних* не обслуговуємо вояків.
Дівчата за барною стійкою сміялись і реготали з мене до смерті,
А я вийшов назовні і кажу собі, слова гіркі і відверті:
Томмі* те, Томмі се, Томмі йди геть, нам на тебе начхати.
Але такі: Дякуємо пане Аткінс, коли оркестр почав грати,
Оркестр почав грати, мої хлопчики, оркестр почав грати,
О такі: Дякуємо, пане Аткінс, коли оркестр почав грати.
Я прийшов у театр тверезим, як тільки можливо бути,
П’яним давали місця в партері, а мені - навіть не хочуть чути.
Відправляють мене на гальорку, або в мюзик-хол посилають,
Але, коли доходить до битви, Боже, на перші місця мене пхають.
Томмі те, Томмі се, Томмі, чекайте назовні, не місце тут воякові.
Але такі: Спецпотяг для Аткінса, коли корабель на припливі,
Корабель на припливі, мої хлопчики, корабель на припливі,
О такі: Спецпотяг для Аткінса, коли корабель на припливі.
Так, з червоних мундирів, що охороняють твій сон глузувати
Дешевше, аніж бути в мундирі і дешевше навіть їх не кормити,
Штовхати п’яних солдатів, коли розгуляються за рамки прийнятні
У рази краще, ніж у спорядженні показати, що ви такі ж боєздатні,
Ще й Томмі те, Томмі се, Де душа твоя? - прискіпуються моралісти,
Але такі: «Тонка червона лінія героїв»*, коли барабани почали бити,
Барабани почали бити, мої хлопчики, барабани почали бити,
О такі: «Тонка червона лінія героїв», коли барабани почали бити.
Ми не герої «тонкої червоної лінії» та й негідниками нас не зви,
Ми самотні чоловіки у казармах, і такі ж найчудовіші, як і ви;
А якщо іноді комусь поведінка наша є неприпустимою, як для них,
Так самотні чоловіки у казармах не перетворюються на святих;
Тим часом Томмі те, Томмі се, йди як підвладний позаду, а не спереду,
Але такі: Будь ласка пройдіть вперед, сер, коли вітер лихий попереду,
Вітер лихий попереду, мої хлопчики, вітер лихий попереду,
О такі: Будь ласка пройдіть вперед, сер, коли вітер лихий попереду.
Ви говорите про кращу їжу для нас, про школи і таке інше:
Ми зачекаємо, якщо ви будете поводитися з нами більш розумніше.
Не патякайте про куховарські помиї, а доведіть нам в обличчя,
Що мундир солдата королеви-удови – це не ганьба чоловіча!
Бо Томмі те, Томмі се, викиньте геть цього грубіяна!
Але такі: «Країни нашої рятівник», коли в небезпеці країна;
І такі: Томі те, Томмі се, і все, що вам завгодно;
Та Томмі не клятий вам дурень – Томмі все видно!
А шинкар мені каже: Ми червоно-мундирних* не обслуговуємо вояків.
Дівчата за барною стійкою сміялись і реготали з мене до смерті,
А я вийшов назовні і кажу собі, слова гіркі і відверті:
Томмі* те, Томмі се, Томмі йди геть, нам на тебе начхати.
Але такі: Дякуємо пане Аткінс, коли оркестр почав грати,
Оркестр почав грати, мої хлопчики, оркестр почав грати,
О такі: Дякуємо, пане Аткінс, коли оркестр почав грати.
Я прийшов у театр тверезим, як тільки можливо бути,
П’яним давали місця в партері, а мені - навіть не хочуть чути.
Відправляють мене на гальорку, або в мюзик-хол посилають,
Але, коли доходить до битви, Боже, на перші місця мене пхають.
Томмі те, Томмі се, Томмі, чекайте назовні, не місце тут воякові.
Але такі: Спецпотяг для Аткінса, коли корабель на припливі,
Корабель на припливі, мої хлопчики, корабель на припливі,
О такі: Спецпотяг для Аткінса, коли корабель на припливі.
Так, з червоних мундирів, що охороняють твій сон глузувати
Дешевше, аніж бути в мундирі і дешевше навіть їх не кормити,
Штовхати п’яних солдатів, коли розгуляються за рамки прийнятні
У рази краще, ніж у спорядженні показати, що ви такі ж боєздатні,
Ще й Томмі те, Томмі се, Де душа твоя? - прискіпуються моралісти,
Але такі: «Тонка червона лінія героїв»*, коли барабани почали бити,
Барабани почали бити, мої хлопчики, барабани почали бити,
О такі: «Тонка червона лінія героїв», коли барабани почали бити.
Ми не герої «тонкої червоної лінії» та й негідниками нас не зви,
Ми самотні чоловіки у казармах, і такі ж найчудовіші, як і ви;
А якщо іноді комусь поведінка наша є неприпустимою, як для них,
Так самотні чоловіки у казармах не перетворюються на святих;
Тим часом Томмі те, Томмі се, йди як підвладний позаду, а не спереду,
Але такі: Будь ласка пройдіть вперед, сер, коли вітер лихий попереду,
Вітер лихий попереду, мої хлопчики, вітер лихий попереду,
О такі: Будь ласка пройдіть вперед, сер, коли вітер лихий попереду.
Ви говорите про кращу їжу для нас, про школи і таке інше:
Ми зачекаємо, якщо ви будете поводитися з нами більш розумніше.
Не патякайте про куховарські помиї, а доведіть нам в обличчя,
Що мундир солдата королеви-удови – це не ганьба чоловіча!
Бо Томмі те, Томмі се, викиньте геть цього грубіяна!
Але такі: «Країни нашої рятівник», коли в небезпеці країна;
І такі: Томі те, Томмі се, і все, що вам завгодно;
Та Томмі не клятий вам дурень – Томмі все видно!
Вірш Радьярда Кіплінга.
«...червоно-мундирних». Британські військові ледь не до кінця 19 століття носили червоні мундири.
«Томмі» Повністю Томас Аткінс – ім’я, яке спочатку використовувалося в прикладі того, як слід заповнювати солдатську книжку. Це було викладено в наказі Міністерства Оборони від 31 серпня 1815 року, а зразок сторінки було включено до кожної солдатської книжки. Пізніше це ім’я стало загальною назвою піхотинця, скорочене до «Томмі» або взагалі до «Т.А.»
«Тонка червона лінія». Перелицьована цитата з газети «Таймс», де було сказано про «тонку червону смугу, увінчану сталевою лінією». Репортер так назвав ланцюг британського полку, який відбив кавалерійську русняву атаку під час Кримської війни під Балаклавою.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
