Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.15
06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
2025.12.15
00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
2025.12.14
22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Омельченко (1760) /
Вірші
Боти (Піхотні колони) Boots (Infantry columns)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Боти (Піхотні колони) Boots (Infantry columns)
Ми йдемо – гуп – гуп – гуп – гуп - гупаєм по Африці,
Маршируємо – туп – туп – туп – туп - топаєм по Африці,
(Боти – боти – боти – боти – знов і знов то вверх, то вниз!)
На війні немає звільнень!*
Сім – дев’ять – вісім - п’ять – двадцять дев’ять миль за день,
Одинадцять – десять – дев’ять – тридцять миль у переддень,
(Боти – боти – боти – боти – знов і знов то вверх, то вниз!)
На війні немає звільнень!
На них – на них – на них – на них не дивись ти зверху вниз.
(Боти – боти – боти – боти - знов і знов то вверх, то вниз;)
Кожен – кожен – кожен – кожен може з розуму зійти від них!
А на війні немає звільнень!
Пробуй – пробуй – пробуй – пробуй думати про щось, про інше,
Глузд – глузд – глузд – глузд, Боже, збережи, щоб мені не стало гірше.
(Боти – боти – боти – боти знов і знов то вверх, то вниз!)
На війні немає звільнень!
Рахуй – рахуй – рахуй – рахуй патрони в бандольєрах* в себе,
Очі – очі – очі – очі не змикай, бо задні упадуть на тебе.
(Боти – боти – боти – боти - знов і знов то вверх, то вниз!)
На війні немає звільнень!
Спрагу – голод – жару - втому – із нас може витримати всяк,
Але не – не – не – не - бачення того і лише, як
Боти – боти – боти – боти знов і знов то вверх, то вниз!
На війні немає звільнень!
В день – день – день - день не так й сутужно з компаньйонами,
Але в ніч – ніч – ніч – ніч, як наодинці, тупотять мільйонами
Боти – боти – боти – боти знов і знов то вверх, то вниз!
На війні немає звільнень!
Йшов - йшов – йшов – йшов по Пеклу тижнями й відкрилось,
Що це – це – це – це не вогонь, чорти, пітьма чи ще щось,
А боти – боти – боти – боти знов і знов то вверх, то вниз!
Бо на війні немає звільнень!
Маршируємо – туп – туп – туп – туп - топаєм по Африці,
(Боти – боти – боти – боти – знов і знов то вверх, то вниз!)
На війні немає звільнень!*
Сім – дев’ять – вісім - п’ять – двадцять дев’ять миль за день,
Одинадцять – десять – дев’ять – тридцять миль у переддень,
(Боти – боти – боти – боти – знов і знов то вверх, то вниз!)
На війні немає звільнень!
На них – на них – на них – на них не дивись ти зверху вниз.
(Боти – боти – боти – боти - знов і знов то вверх, то вниз;)
Кожен – кожен – кожен – кожен може з розуму зійти від них!
А на війні немає звільнень!
Пробуй – пробуй – пробуй – пробуй думати про щось, про інше,
Глузд – глузд – глузд – глузд, Боже, збережи, щоб мені не стало гірше.
(Боти – боти – боти – боти знов і знов то вверх, то вниз!)
На війні немає звільнень!
Рахуй – рахуй – рахуй – рахуй патрони в бандольєрах* в себе,
Очі – очі – очі – очі не змикай, бо задні упадуть на тебе.
(Боти – боти – боти – боти - знов і знов то вверх, то вниз!)
На війні немає звільнень!
Спрагу – голод – жару - втому – із нас може витримати всяк,
Але не – не – не – не - бачення того і лише, як
Боти – боти – боти – боти знов і знов то вверх, то вниз!
На війні немає звільнень!
В день – день – день - день не так й сутужно з компаньйонами,
Але в ніч – ніч – ніч – ніч, як наодинці, тупотять мільйонами
Боти – боти – боти – боти знов і знов то вверх, то вниз!
На війні немає звільнень!
Йшов - йшов – йшов – йшов по Пеклу тижнями й відкрилось,
Що це – це – це – це не вогонь, чорти, пітьма чи ще щось,
А боти – боти – боти – боти знов і знов то вверх, то вниз!
Бо на війні немає звільнень!
Вірш Радьярда Кіплінга.
«На війні немає звільнень!» Цитата з біблійної «Книги Екклезіаста». В одному з англійських перекладів згадується саме війна, але в українському перекладі говориться: «...і немає визволення у цій боротьбі...» (розділ 8 вірш 8).
«...рахуй патрони в бандольєрах». Бандольєра – плечовий ремінь-патронташ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
