Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.
Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …
Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!
Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...
Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.
Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на
Інші кажуть: життя – то лайно.
Треті живуть собі і не чешуться,
Життя пролітає повз них, як кіно.
Одні переймаються гривнею кожною,
Та що там гривнею-копійкою,
Інші вносять за Єрмака мільйони,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Рон Паджетт Дещо про єпископа Берклі
любив казати
посеред промови,
"Це очевидно
для кожного, хто знайде час
це вивчити уважно."
Ще він казав:
"Абстрактні ідеї нереальні", -
що видається дивним,
якщо не знати, що він вважає
за
абстрактне,
і пам’ятайте, він казав,
що мова робить все незрозумілим,
хоча вона потрібна нам,
аби отримувати те, що хочемо.
Він переконав інвесторів
надати йому кругленьку суму,
аби відкрити школу для жителів колоній
і дітей тубільців Америки,
та остаточне фінансування провалилося,
То він купив Род-Айленд
чи його частину
і повернувся до Англії,
і повідомив інвесторів:
"Абстрактні ідеї нереальні".
Це очевидно.
І ох, його ім'я Джордж Берклі.
Джордж Берклі - ірландський філософ, англіканський єпископ. Берклі стверджував, що люди здатні сприймати безпосередньо лише відчуття й ідеї об'єктів, а не абстракції, такі, як, наприклад, "речовина"; дух існує насправді, а матеріальний світ - це обман наших відчуттів; буття - це те, що сприймається, або той, хто сприймає. Одержавши за заповітом чималий спадок, Берклі запропонував заснувати на Бермудських островах місіонерський навчальний заклад для навернення язичників Північної Америки до християнства. Плани Берклі зустріли співчутливо впливові представники англійської аристократії і підтримали в парламенті. У 1728 році Берклі разом із однодумцями відправився до Род-Айленду, щоб приступити до виконання плану. Там про нього всі забули. Через відсутність фінансування місія повернулася назад.
Місто Берклі, в якому знаходиться Каліфорнійський університет, назване на честь Джорджа Берклі.
"Ви думаєте, що він будує дім, а виявляєте, що він збудував церкву" (Артур Астон Люс)
Ron Padgett A Bit about Bishop Berkeley
Bishop Berkeley
is fond of saying,
in the middle of making a point,
“This is obvious
to anyone who takes a moment
to examine it with an attentive mind.”
Then he says
“Abstract ideas do not exist,”
which sounds odd
until you see what he means
by
abstract
and remember that he says
that language makes everything unclear,
though we need it
to get what we want.
He convinced investors
to give him a tidy sum
to open a school for colonial
and Native American children,
but the final funding fell through
so he bought Rhode Island
or a chunk of it
and went back to England
and told his investors,
“Abstract ideas do not exist.”
This is obvious.
And oh, his name was George.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
