Камера. Брудні обдерті стіни.
Нари. Холодний спліснявілий дух.
І тут поволі, до загину,
Вмирає кожен подих. Кожен рух.

Рокований на згин
Від самоти і туги
"Шість з половиною - в один
Чотири кроки - в другий."

Весь простір. І заґратоване вікно,
А ніч вся темна і понура
Немов страшне кіно
Надворі, ген, вирує буря.

Спалахує вогонь
Засвічує крізь грати
Крізь пальці двох долонь
І грім б'є мов з гармати.

І ззовні шум летить
Так бучно й гамірливо
Без спину ні на мить
Надворі там бунтує злива.

І вихор завива
Крізь тріщини у стінах
Мов привидів зо два
Десь у старих руїнах.

Як блискавка щохвилини
Рве пітьми загати
То церква святої Ірини
Дивиться на тебе крізь ґрати.

Початку тут вже не знайти
І мерехтить в уяві дивний вияв:
Можливо у тюрмі сидиш не ти,
А ціле місто Київ.

Давно в неволі ми
Слабкі й духовно кволі.
За мурами тюрми,
А мислим - ми на волі.

І кожне друге з нас
Все ходить в яничарах
Скрізь отупілість мас,
А сонце наше в хмарах.

Позбувся волі чоловік
Упав давно в зневір'я яму
І лихо це із віку в вік
Іде, мов привид Брокену, за нами.

Тебе арештували в січні
При цьому перерили всю квартиру
Забрали що знайшли (ця справа звична)
З тих пір минуло місяці чотири.

Арештували безпідставно
Одначе кого це хвилює...
Система затискає вправно
Протестів тут ніхто не чує...

- Що вам про Добоша відомо?
- Такого зовсім я не знаю
- Звикайте до тюрми: нового дому
Для вас іншого виходу немає.

Попався Добош на кордоні
(Вже б краще не вивозив самвидаву)
Тепер багато в КДБешному полоні,
І їм усім "пришили" справу.

Накрили вас - "наклепників на лад"
По вас ще заспівають "менестрелі",
Що ви є вороги Країни Рад,
А Добош так... лиш casus belli.

Але людину хоч і можна ув'язнити у тюрмі
Та творчість в ній не просто так убити
Промінчик є в оцій пітьмі
Це час перекладати і творити.

Великий Гете. Його високії рядки
Перенароджуються в мову
І забуваєш слідчих, їх плітки
Як до роботи стаєш знову.

А також і свої вірші
З'являються в темниці цій щоденно
Спіши писати, жить спіши
Бо може й не побачиш світло денне.

"Dichtenzeit. Час творчості". Повний натхнення і щедрот
Свою ти збірку будеш називати.
Ніхто не заважає: бо від життя турбот
Тебе тепер звільнили ґрати.

Лиш допити (а викликають раз у раз)
Та вивчення своєї справи
В творіння відбирають час
Такий весь плідний і яскравий.

О час, о час! Ти всім приніс
Тяжкі випробування сильні:
Хтось у тюрмі, а хтось як Лупиніс
Потрапив у лабети божевільні.

А дехто вкоротив життя собі
Як Макух чи Олекса Гірник,
Всі витративши сили в боротьбі,
І згинув як безвірник.

Гроза минула. Дощ ущух
Лиш грім гарчить удалині
Десь там п'янить весняний дух,
Ідуть травневі дні.

Надворі забринів туман
Як темно. Де світанок?
Втомивсь дивитись на паркан
Забувся сном під ранок.

Церква святої Ірини - храм давнього Києва. Заснований у 1030-х роках на честь дружини Ярослава Мудрого. Зруйнований монголами у 1240 р. Знаходився поблизу слідчого ізолятора КДБ, де перебував Стус. З приводу цього був написаний вірш "Церква святої Ірини".

Привид Брокену - оптичне явище. Коли людина перебуває на гірській вершині, тінь від неї відбивається на хмарах. Отримало назву від гори Брокен в Німеччині, де це явище спостерігається дуже часто.

Casus belli - латинський вислів означає привід до війни. В даному випадку до репресій.

Перебуваючи в ув'язненні, В. Стус займався перекладами творів Гете (згодом забрані слідчими і безповоротно втрачені) та написанням віршів, що увійшли до збірки "Dichtenzeit. Час творчості".
Анатолій Лупиніс (1937 - 2000) - український поет і громадсько-політичний діяч. 22 травня 1972 р. перед пам'ятником Шевченкові в Києві прочитав вірш "Покритка" про Радянську Україну, за що на десять років був поміщений до психіатричних лікарень.

Василь Макух (1927 - 1968) - колишній повстанець. 6 листопада 1968 р. здійснив акт самоспалення в центрі Києва на знак протесту проти радянської окупації Чехо-Словаччини.
Олекса Гірник (1912 - 1978) - український дисидент і політв'язень. 21 січня 1978 р. здійснив акт самоспалення на знак протесту проти русифікації України.