Я, як і казала раніше, утримаюсь від честі вибирати кращих з кращих. Просто по-людськи не можу давати оцінку творчості Лесі Романчук, наприклад. Якщо чесно, не розумію, навіщо зрілому автору брати участь у такого роду конкурсі. Конкуренція тут недоречна.
З інших авторів, приблизно рівних мені за віком/життєвим досвідом/рейтингом, є багато мені симпатичних як автори і як люди. Але навіть "верхівці" ще є чому вчитися і шліфувати майстерність.
Не в цьому сезоні... Всім бажаю успіхів і насолоди в роздаванні пряників :)

Пані і панове! Розслабтесь!!!
"Веселої забави при виборі переможців"?
Юрко Аміго, а це класна ідея! (хлопає себе кувалдою по лобі) - (аудиторія несміливо починає посміхатись) як я сам до такого не додумавсі...
Теееееекс... Де мій куздюм блазня, горб Квазімоди і зуби бабці Йошки? Угумсь, ось тутечки поруч у шухлядці... Шо...? Натяки на Кощєєву смерть вважаю недоцільною! (нас же можуть читати і дивитись неповнолітні).
Теееекс... Вдягнув, начепив.... А шо? “Редактор-критик” – то шо нада! Хвилинку, вживаюсь у роль...Теееекс. Готово!
Отже!
- Шановні пані і панове! Медам і мус”є! Сери і ... хм... сіньоріти!
Кумедія “Гоп зі смиком штири рази” або (Конкурс «Майстерні - І півріччя 2008») оголошується відкритою....
(Несподівано із-за лаштунків на сцену вибігає оголений П”єро, прикриваючи причинне місце аркушем з віршами...) (зал починає голосно сміятись)
- Вибачте, а Ви Мальвіну не бачили...?
- Оххххххх... Бачив, П”єрику, бачив! Приблизно в такій же уніформі до Бармалея на самокаті перла... Куди саме? Три квартали прямо і чотири квартали по колу, туристичний намет №13 , дзвонити 4 рази (там кажуть комуналка)... Біжи, дурень, мо” ще встигнеш... якраз в антракт попадеш...
Щасливий П”єро (так само ніжно тримаючи аркуш з віршиком) зникає в глибині сцени.
- Sorry, Lady! Продовжуємо...
Відразу хочу вибачитись за те що не буду вибачатись перед “сильною половиною” – хлопці, нинька Ви відпочиваєте (чоловіча половина залу починає нервово напружуватись). А що робити! Як кажуть хранцузи у хранцузьких ресторанах , сумлінно вивчаючи меню: “шерше ля жабку...”
Отже!
Переможцем оголошується... оголошується переможцем....(лізе в бездонну кишеню, настільки бездонну , що прямо в штанях зі шкарпетки дістає якогось аркуша...)
Тееекс...
Упсь...
А тут про переможців нічо нема... (в залі здіймається здивований гомін).
Шо написано? Намагаюсь розібрати... (деякі глядачі прямо з місць трохи припіднімаються у спробі розгледіти, а що ж там написано...)
Текс (фекс, пекс)...Шо ж тут ...? Єгипетські ієрогліфи, писемність майя, арабська, трохи івриту, українською “а шоб ви жили...!” Кхе... Українську не перекладаємо...
Ага, наче розбираю...
(Несподівано із-за лаштунків на сцену вибігає оголений Бармалей, прикриваючи причинне місце букетом квітів...) (зал починає голосно сміятись)
- Вибачте, а Ви... П”єро не бачили...? (зал миттєво перестає сміятись, ведучий втрачає дар слова, але виходить із такого скрутного становища і мовою німих видавлює: “Три квартали прямо і чотири квартали по колу, туристичний намет №13 , дзвонити 4 рази (там кажуть комуналка)...”
Щасливий Бармалей (так само ніжно тримаючи букет з квітами) зникає в глибині сцени.
- Ахххмурєть мона... (ведучий приходить до тями , і трохи розгублено починає читати те, що зашифровано різними мовами в аркуші ):
“Шановні малята, а для чого нам така кількість “весільних генералів”, які геть не командують парадом, яких зовсім не бачать рядові бійці, що витрачають власний талант і (інколи) кров на передових позиціях ПМських бойових дій? Чому частина нашого “генералітету” зникає відразу , як тільки отримує на плечики новенькі блискучі зірочки? Навіть мавпу можна навчити напроти 4-х прізвищ ставити цихерки від 1 до 4... ”
- Тееееексь...Шо за ахінея?!! (видучий знизує плечима) – геть нічо не второпаю. Які генерали, які дії? Брєд коротше.
Sorry, напевно заліз не в ту кишеню...
Отже! “Попитка намбе “ту”! (з оркестрової ями починає лунати напружуюча музика (наче в цирку, перед смертельним номером)...
Друга кишеня виявляється такою ж бездонною, як і перша... Десь з ореолу шкарпетки вже не дуже веселий ведучий дістає другого аркуша.
Нервово переглядає написане... Обличчя трохи світлішає... хух! Нарешті!
- Переможцем оголошується... оголошується переможцем....
(Несподівано із-за лаштунків на сцену вибігає оголений П”ятачок, прикриваючи причинне місце зеленою повітряною кулькою...)
- Вибачте, а Ви...
(бідна тваринка не встигає договорити, адже ведучий з перекошеним обличчям вихватує з потайної кишені двостволку прицілюється у маленького веприка і натискає відразу на всі спускові гачки...) БА-БАХ!!!
(частина жіночої половини глядацького залу піднімає страшний лемент, частина просто падає без свідомості на руки не менше переляканих кавалерів...)
Зелена повітряна кулька , що якось вціліла у цій “катавасії” неспішно і граційно піднімається угору. На місці де стояв веприк (після того як розвіюється дим) – геть нікого.... тільки залишається лежати аркушик, що випав невідомо з якого місця...
Ведучий підходить і читає вголос
- “Прошу считать меня комму...”. Так! Стоп! Ніякої політики... Поезія і тільки поезія! (упрівший ведучий ховає двостволку у потайну кишеню)
- Отже, всім, всім, всім! хто ще досі залишивсі при свідомості і здоровому глузді! Переможцями оголошуються:
- 1 місце - ------------- (із-за відмови деяких, вартих цього місця, авторів приймати участь у цих перегонах)
- 2 місце – Варвара Черезова
- 2 місце – Ірина Шувалова
- 3 місце – Ванда Нова
- 4 місце – -------------- (Леся Романчук)
(Оркестр починає грати туш)...
(Несподівано із-за лаштунків на сцену вибігає оголена Мальвіна, яка геть нічого не прикриває....)
- Вибачте, а Ви Робота Вердера не бачили...?
(оркестр перестає грати на півноті, “сильна половина” глядачів відкидають убік своїх знепритомлених сусідок, ведучий, як за командою, “”ТРИВОГА!” швидко перевдягається у залізяки робота... )
Всі хором (оркестранти, глядачі і ведучий) в унісон видахають:
“БАЧИЛИ! МИ ЙОГО БАЧИЛИ!!!!!!!!” (і починають скаженою монгольською ордою ломитись на сцену... Мальвіна, кокетливо взвизгнувши, зникає в глибині сцени...За мить там само зникає вся чоловіча аудиторія, за якою, з не меншою спритністю , зникає і вся жіноча частина глядацької зали (включаючи терміново прийшовших до тями панянок, що за мить до того видавали з себе знепритомлених... )
У залі – цілковите безлюддя... Перевернуті сидіння, порожні пляшки з-під пива, накидяні лушпайки від дзерняток і фантики від цукерок видають нещодавну присутність глядачів і акторів...
Тихо. І тільки зелена повітряна кулька самотньо застигла під стелею, дуже горда собою за блискуче виконану роль “прикриття оголеного причинного місця нещасного П”ятачка” ...

Завіса!

1. Ірина Шувалова
2. Ніка Новікова
3. Магадара Світозар
4. ----------------

Пані Лесю, прикро що через Ваші емоції мені доводиться вибачатися за власні слова, невірно трактовані. Ставлюся до Вас і Вашої поезії з великою повагою. Саме тому й кажу, що серед "дівчачої" купи текстів Ви є дуже зрілим сформованим автором і не мені Вас оцінювати.
У власних судженнях виходжу з розуміння "Поетичних майстерень" як ресурсу, спрямованого на навчання і редагування творів. Перш за все для "ненавчених" і "малограмотних" :))) Інші ж приходять сюди, щоб себе показати і на колег подивитися.
Я останнім часом лише дивлюся. Можливо тому маю інших погляд на все, що тут відбувається. Присутність досвідчених авторів поряд з великою кількістю початківців надзвичайно тішить. Є кому дати достойну пораду і є кому прислухатися. Але конкурс - річ зовсім не глобальна, а скоріш додаткова, про що вже не раз тут говорилося!