Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Хань Шань Вірші Холодної Гори
2Обрав я місце там, де скель громаддя –
Пташині тут шляхи, людей ні сліду.
Що за моїм двором?
Лиш білі хмари на скелі опускаються туманом.
Сюди - я тут живу багато років –
За разом раз приходять весни й зими.
Скажу родинам із каретами і сріблом
„Яка вам користь з суєти і грошей?”
4
Направив я коня у місто мертвих,
У місто мертвих я лягаю тінню.
Високі і низькі старі руїни,
Великі і малі могили древніх.
Моя хитнулась тінь, одна єдина,
Я чув, як затріщала домовина.
Мені шкода цих кістяків буденних,
Немає їх в переліку Безсмертних.
6
Дорога на Холодну Гору знана.
Хоча на ній немає ані сліду.
Не тане крига, як настане літо,.
Ранкове сонце губиться в тумані.
Як же сюди потрапити зуміть?
У тебе серце не таке шалене.
Якби воно було таке, як в мене,
Ти б його чув і був би тут за мить.
8
Дереться стежка на Холодну гору,
І тягнеться по ній все далі й далі:
В ущелини вузькі повзуть обвали,
Понад струмком туманом вмиті трави.
Вологий мох слизький і без дощів,
Співають сосни, хоч немає вітру.
Хто радо згодиться без зайвих слів
Зі мною тут у білих хмарах жити?
14
Холодна Гора ховає численні дива,
Страшно людям, які забрались сюди.
Сяючий Місяць яскраво грає в воді,
Вітер гуляє, тріщить і шепоче трава.
На голих гілках сливи цвіт сніжний,
На трухлявому пні скатерка туману.
Дотик дощу повертає життя і свіжість,
Обертає струмок у ріку нездоланну.
16
Холодна Гора - це дім,
Де немає припасів чи стін.
Шість дверей настіж направо й наліво,
Блакитне небо - садиба.
Всі кімнати в тумані і вільні,
Зустрілися східна і західна стіни
Серед пустоти.
Кредитори мене не шукають,
В стужу гріюся біля вогню,
Зголоднію, із трав приготую страву,
Жоден багач зиску з мене не має,
В нього є пасовиська, худоба в сараї –
Сам себе він прирік на неволю.
І не може вихід з неї знайти.
Добре подумай над тим -
Зрозумій, може бути таке й з тобою.
20
Критик поважний мене осудив:
„У віршах твоїх немає мудрості Дао”.
Я ж пригадав людей старини,
Вони не журились, хоча й бідували.
Я посміявся над ним,
Влучити в мене нелегко,
Такий чоловік недалекий,
Йому б тільки гроші робити.
За перекладом на англійську (tr. Gary Snyder)
Han Shan THE COLD MOUNTAIN POEMS
2-
In a tangle of cliffs, I chose a place -
Bird paths, but no trails for me.
What's beyond the yard?
White clouds clinging to vague rocks.
Now I've lived here - how many years -
Again and again, spring and winter pass.
Go tell families with silverware and cars
"What's the use of all that noise and money?"
4
I spur my horse through the wrecked town,
The wrecked town sinks my spirit.
High, low, old parapet walls
Big, small, the aging tombs.
I waggle my shadow, all alone;
Not even the crack of a shrinking coffin is heard.
I pity all those ordinary bones,
In the books of the Immortals they are nameless.
6
Men ask the way to Cold Mountain
Cold Mountain: there's no through trail.
In summer, ice doesn't melt
The rising sun blurs in swirling fog.
How did I make it?
My heart's not the same as yours.
If your heart was like mine
You'd get it and be right here.
8
Clambering up the Cold Mountain path,
The Cold Mountain trail goes on and on:
The long gorge choked with scree and boulders,
The wide creek, the mist blurred grass.
The moss is slippery, though there's been no rain
The pine sings, but there's no wind.
Who can leap the word's ties
And sit with me among the white clouds?
14
Cold Mountain has many hidden wonders,
People who climb here are always getting scared.
When the moon shines, water sparkles clear
When the wind blows, grass swishes and rattles.
On the bare plum, flowers of snow
On the dead stump, leaves of mist.
At the touch of rain it all turns fresh and live
At the wrong season you can't ford the creeks.
16
Cold Mountain is a house
Without beans or walls.
The six doors left and right are open
The hall is sky blue.
The rooms all vacant and vague
The east wall beats on the west wall
At the center nothing.
Borrowers don't bother me
In the cold I build a little fire
When I'm hungry I boil up some greens.
I've got no use for the kulak
With hs big barn and pasture -
He just sets uo a prison for himself.
Once in he can't get out.
Think it over -
You know it might happen to you.
20
Some critic tried to put me down -
"Your poems lack the Basic Truth of Tao."
And I recall the old timers
Who were poor and didn't care.
I have to laugh at him,
He misses the point entirely,
Men like that
Ought to stick to making money.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
