Безбарвна людина пропливає у вуличному тумані;
Ніхто її не помічає. Вона - порожнє тіло;
Порожнє, як пампа, як море, як вітер
Пустелі, такі гіркі під безжальним небом.
Час минув, і нині її крила
Шукають серед тіней бліду силу;
Це докори сумління, яке вночі, вагаючись,
Тихо підкрадається до своєї необачної тіні.
Не потискай цю руку. Всесильний плющ
Повзе угору, оплітаючи зимові стовбури.
Невидима у тиші, проходить людина.
Хіба ти не чуєш померлих? Але світ оглух.

Luis Cernuda REMORDIMIENTO EN TRAJE DE NOCHE
Un hombre gris avanza por la calle de niebla;
No lo sospecha nadie. Es un cuerpo vacío;
Vacío como pampa, como mar, como viento
Desiertos tan amargos bajo un cielo implacable.
Es el tiempo pasado, y sus alas ahora
Entre la sombra encuentran una pálida fuerza;
Es el remordimiento, que de noche, dudando,
En secreto aproxima su sombra descuidada.
No estrechéis esa mano. La yedra altivamente
Ascenderá cubriendo los troncos del invierno.
Invisible en la calma el hombre gris camina.
¿No sentís a los muertos? Mas la tierra está sorda.