Серед останніх бутонів
троянда не здається дивною,
і жайворонок злітає,
не зважаючи, що сонце запізнюється,
і останньому грону винограду
байдуже, чи зів'яла лоза.
Тільки твоє нове кохання
думає, що воно запізнилося.

Але пісня жайворонка
Звично наповнює ранок,
і троянда, і гроно винограду
завжди манять очі,
то впусти його, не думай,
що воно запізнилося. Чи запізнілі
аромат і роса
чи тріпотіння якогось крила?

Відчини двері часу,
так пізно постукало кохання.

З "Вірші для тіла"
Luis Cernuda VII. Haciéndose tarde
Entre los últimos brotes
la rosa no se ve rara,
ni la alondra al levantarse
atiende a que el sol retrasa,
o el racimo ya tardío
cuida si es mustia la parra.
Pero tu cariño nuevo
la estación piensa acabada.

Pues la alondra con su canto
siempre puebla la mañana
y la rosa y el racimo
siempre llenan la mirada,
entonces, deja, no pienses
en que es tarde. ¿Hubo tardanza
jamás para olor y zumo
o el revuelo de algún ala?

Fuerza las puertas del tiempo,
amor que tan tarde llamas.
De Poemas para un cuerpo