Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.
Потоки бруду полилися
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Луїс Сернуда VIII. Живі мрії
Наодинці з моєю самотністю,
І сьогодні ти спиш біля мене.
Це примхи долі,
Хоча через її виверти
Скільки часу я змарнував.
І ось нарешті ти явився
За руку з нею, а я досі не вірю,
Коли прокидаюся і бачу тебе.
Темне, як дощ,
Твоє життя, і твої очі,
Хоча вони сіяють, темні.
Але шо було би зі мною,
Якби ти не став причиною,
Яка доповнює життя.
Я дивлюся і шукаю країну:
В ній немає нічого дорожчого,
Ніж проста твоя присутність.
Коли комусь здається,
Що я сильно заблукав,
Вони мало знають про кохання.
Але дивно, що в цей же час
Я розумію, тебе немає
Поза моєю уявою
З "Вірші для тіла"
Luis Cernuda VIII. VIVIENDO SUEÑOS
Tantos años que pasaron
Con mis soledades solo
Y hoy tú duermes a mi lado.
Son los caprichos del sino,
Aunque con sus circunloquios
Cuánto tiempo no he perdido.
Mas ahora en fin llegaste
De su mano, y aún no creo,
Despierto en el sueño, hallarte.
Oscura como la lluvia
Es tu existencia, y tus ojos,
Aunque dan luz, es oscura.
Pero de mí qué sería
Sin este pretexto tuyo
Que acompaña así la vida.
Miro y busco por la tierra:
Nada hay en ella que valga
Lo que tu sola presencia.
Cuando le parezca a alguno
Que entre lo mucho divago,
Poco de cariño supo.
Lo raro es que al mismo tiempo
Conozco que tú no existes
Fuera de mi pensamiento.
De Poemas para un cuerpo
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
