Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.07
11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
2026.04.07
08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
2026.04.06
19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
2026.04.06
18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
2026.04.06
18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
2026.04.06
17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
2026.04.06
16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
2026.04.06
15:53
Сергій Островой (1911-2005)
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
2026.04.06
11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
2026.04.06
11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
Немов гучн
2026.04.06
09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
2026.04.06
08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
2026.04.06
05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
2026.04.05
19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
2026.04.05
17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
2026.04.05
17:51
Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну.
Втім, є модерністські риси, які у в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
«Перед любов’ю завмирає час…»
Кожна людина прагне до любові, по-особливому відчуваючи її як вічну і незмінну цінність, переживає і пізнає свою власну любов, виділяє та по-своєму цінує її на тлі сірої повсякденності, рутини і «безвиході суєти».
У любові людина красива. Чудовими й складними є поєднання моментів щасливих переживань, розлук і зустрічей. Саме в любові найбільш повно виявляються в людині її характерні риси, бажання, життєві устремління, але й ніде не буває так гостро уражена людина, як у любові, коли людина вся відкрита, вся як больова точка. Любов наближає кожного до розуміння правильного ставлення до інших людей. Любов дарує непересічні емоції, особливу чутливість, набагато яскравіше бачення навколишнього світу – «кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ». Біда настає, коли «огніздяться мертві журавлі в однім кублі з любов’ю».
Сам Сергій жив так, що був готовий усе проміняти на «небесну любов без знаття й вороття», щодня безвинятково з усіма ділився своєю любов’ю, незважаючи ні на що, жив заради неї, віддавав їй «серце і кров», говорив: «Без любові ми самі́ і безцільно минають дні». Як на мене, завдяки цьому він знав любов, природно писав про неї – сердечно, з почуттями й натхненням. Можна сказати, що він творив самими почуттями, які розкривав поетично, тонко змальовуючи найрізноманітніші стани й емоції людини, серед яких любов, віра, надія, радість, щастя, пристрасть, самотність, горе, страждання, печаль, ревнощі, розчарування, ненависть тощо. Його вірші зворушують і окрилюють, вражають виваженістю, глибоким знанням психології людини, її внутрішнього світу, але й водночас ставлять питання.
Ця поетична збірка пропонує читачу захоплюючу і непросту подорож сторінками любові й життя з усілякими проявами любові (в різних її іпостасях), зокрема з виявом почуттів людей і їх поведінки за своїми інтересами і користю, з аномальними обставинами, які поет бачив і створював лише у своїй уяві, описуючи все розумно, делікатно, по-філософськи, а іноді з тонким гумором. Подорож може виявитися особливо цікавою для розумних і чуйних сердець.
Запрошую до читання і роздумів над віршами.
Олена Кучерява,
серпень 2024 р.
Контекст : «На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Перед любов’ю завмирає час…»
Вступне слово укладача до збірки Сергія Губерначука
«На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя»
Любов – надзвичайно дивовижне почуття. Найперше, це найвища християнська чеснота. Як пише Сергій Ґуберначук, «любов – почуття Христове». Для Сергія найгармонійнішими та реальними були і залишаються (принаймні у віршах) «тихий Рай Людей і Любовей Великих» та довершене кохання, яке називає поет «святим надкоханням». У високому розумінні любов – це дар винятковий, надто рідкісний, дар Небесний.
Кожна людина прагне до любові, по-особливому відчуваючи її як вічну і незмінну цінність, переживає і пізнає свою власну любов, виділяє та по-своєму цінує її на тлі сірої повсякденності, рутини і «безвиході суєти».
У любові людина красива. Чудовими й складними є поєднання моментів щасливих переживань, розлук і зустрічей. Саме в любові найбільш повно виявляються в людині її характерні риси, бажання, життєві устремління, але й ніде не буває так гостро уражена людина, як у любові, коли людина вся відкрита, вся як больова точка. Любов наближає кожного до розуміння правильного ставлення до інших людей. Любов дарує непересічні емоції, особливу чутливість, набагато яскравіше бачення навколишнього світу – «кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ». Біда настає, коли «огніздяться мертві журавлі в однім кублі з любов’ю».
Сам Сергій жив так, що був готовий усе проміняти на «небесну любов без знаття й вороття», щодня безвинятково з усіма ділився своєю любов’ю, незважаючи ні на що, жив заради неї, віддавав їй «серце і кров», говорив: «Без любові ми самі́ і безцільно минають дні». Як на мене, завдяки цьому він знав любов, природно писав про неї – сердечно, з почуттями й натхненням. Можна сказати, що він творив самими почуттями, які розкривав поетично, тонко змальовуючи найрізноманітніші стани й емоції людини, серед яких любов, віра, надія, радість, щастя, пристрасть, самотність, горе, страждання, печаль, ревнощі, розчарування, ненависть тощо. Його вірші зворушують і окрилюють, вражають виваженістю, глибоким знанням психології людини, її внутрішнього світу, але й водночас ставлять питання.
Ця поетична збірка пропонує читачу захоплюючу і непросту подорож сторінками любові й життя з усілякими проявами любові (в різних її іпостасях), зокрема з виявом почуттів людей і їх поведінки за своїми інтересами і користю, з аномальними обставинами, які поет бачив і створював лише у своїй уяві, описуючи все розумно, делікатно, по-філософськи, а іноді з тонким гумором. Подорож може виявитися особливо цікавою для розумних і чуйних сердець.
Запрошую до читання і роздумів над віршами.
Олена Кучерява,
серпень 2024 р.
Сергій Губерначук «Усім тобі завдячую, любове»:
https://www.youtube.com/watch?v=-DPqzJMQ6k0
Контекст : «На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
