Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.20
22:08
Я іду у широкім роздоллі,
В чистім полі без тіні меча.
І поламані, згублені долі
Запалають, немовби свіча.
Я іду у широкім роздоллі.
Хоч кричи у безмежність віків,
Не відкриє криваві долоні
В чистім полі без тіні меча.
І поламані, згублені долі
Запалають, немовби свіча.
Я іду у широкім роздоллі.
Хоч кричи у безмежність віків,
Не відкриє криваві долоні
2025.11.20
21:46
Прем’єр угорський Орбан заграє
Постійно з москалями. Мутить воду,
Щоби завдати Україні шкоди:
Європа вчасно поміч не дає.
З ним зрозуміло, бо таких, як він
Москва багато в світі розплодила.
На чомусь десь, можливо підловила
І в КаДеБе агент іще оди
Постійно з москалями. Мутить воду,
Щоби завдати Україні шкоди:
Європа вчасно поміч не дає.
З ним зрозуміло, бо таких, як він
Москва багато в світі розплодила.
На чомусь десь, можливо підловила
І в КаДеБе агент іще оди
2025.11.20
21:20
Ой учора ізвечора сталася новина:
Зчаровала дівчинонька вдовиного сина.
А як мала чарувати, кликала до хати:
“Зайди, зайди, козаченьку, щось маю сказати!"
Українська народна пісня
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку в
Зчаровала дівчинонька вдовиного сина.
А як мала чарувати, кликала до хати:
“Зайди, зайди, козаченьку, щось маю сказати!"
Українська народна пісня
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку в
2025.11.20
13:41
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
2025.11.20
10:40
Хмар білосніжні вузлики
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?
Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?
Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою
2025.11.20
07:42
За рогом тут кіношку
Про Бетмена крутили
Як він літає по небесах –
Чому і я не міг би сам?
Придбавши пару крил
Стіною вліз нагору
Майже стрибав у повітря
Про Бетмена крутили
Як він літає по небесах –
Чому і я не міг би сам?
Придбавши пару крил
Стіною вліз нагору
Майже стрибав у повітря
2025.11.20
00:03
На її повіках чорна сажа,
губи й здалеку вульгарні, Васю.
До тієї «самки», як ти кажеш,
жоден кілька років не торкався.
Кривить рот від сорому — дитина
не померла в ній іще донині.
Та хіба нещасна в тому винна,
що в її очах тумани сині?
губи й здалеку вульгарні, Васю.
До тієї «самки», як ти кажеш,
жоден кілька років не торкався.
Кривить рот від сорому — дитина
не померла в ній іще донині.
Та хіба нещасна в тому винна,
що в її очах тумани сині?
2025.11.19
22:21
Я йду вночі під дощем
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами
2025.11.19
18:50
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю
2025.11.19
17:30
Над прірвою я балансую, а ти
все радиш триматись міцніше
за тишу осінню, ціпок самоти,
ліричну мелодію вірша.
Та я неспроможна чіплятись за спів,
бо краще - за небо рахманне;
за лагідну ніжність малинових слів
все радиш триматись міцніше
за тишу осінню, ціпок самоти,
ліричну мелодію вірша.
Та я неспроможна чіплятись за спів,
бо краще - за небо рахманне;
за лагідну ніжність малинових слів
2025.11.19
13:12
День похмурий. Дощ іде.
Не вщухає ні на миті.
Листячко тремтить руде,
Тихим щемом оповите.
Натягнула сивина
Понад світом поволоку.
Непривітна і сумна
Не вщухає ні на миті.
Листячко тремтить руде,
Тихим щемом оповите.
Натягнула сивина
Понад світом поволоку.
Непривітна і сумна
2025.11.19
13:01
А пацієнти шостої палати
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.
***
А мафії не писані закони
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.
***
А мафії не писані закони
2025.11.19
12:24
А ми теляті довіряли мало,
та вірили, – воно кудись веде...
але охляле
язиком злизало,
а (д)ефективне невідомо де.
***
А вибір означає за і проти
та вірили, – воно кудись веде...
але охляле
язиком злизало,
а (д)ефективне невідомо де.
***
А вибір означає за і проти
2025.11.19
01:27
Не в своїй, не в Палестині,
був Ґолем* і в Чеха глині.
Пишуть в рот йому і нині,
але в нас вже, в Україні.
Хватку маючи звірячу,
ненаситність на нестачу –
це ж за гроші "стіна плачу",
час покаже, мо й пробачу.
був Ґолем* і в Чеха глині.
Пишуть в рот йому і нині,
але в нас вже, в Україні.
Хватку маючи звірячу,
ненаситність на нестачу –
це ж за гроші "стіна плачу",
час покаже, мо й пробачу.
2025.11.18
22:11
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -
2025.11.18
19:20
Я стомився, мила, буть твоєм рабом,
Ну бо народився вільним козаком.
Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.
Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ну бо народився вільним козаком.
Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.
Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
«Перед любов’ю завмирає час…»
Кожна людина прагне до любові, по-особливому відчуваючи її як вічну і незмінну цінність, переживає і пізнає свою власну любов, виділяє та по-своєму цінує її на тлі сірої повсякденності, рутини і «безвиході суєти».
У любові людина красива. Чудовими й складними є поєднання моментів щасливих переживань, розлук і зустрічей. Саме в любові найбільш повно виявляються в людині її характерні риси, бажання, життєві устремління, але й ніде не буває так гостро уражена людина, як у любові, коли людина вся відкрита, вся як больова точка. Любов наближає кожного до розуміння правильного ставлення до інших людей. Любов дарує непересічні емоції, особливу чутливість, набагато яскравіше бачення навколишнього світу – «кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ». Біда настає, коли «огніздяться мертві журавлі в однім кублі з любов’ю».
Сам Сергій жив так, що був готовий усе проміняти на «небесну любов без знаття й вороття», щодня безвинятково з усіма ділився своєю любов’ю, незважаючи ні на що, жив заради неї, віддавав їй «серце і кров», говорив: «Без любові ми самі́ і безцільно минають дні». Як на мене, завдяки цьому він знав любов, природно писав про неї – сердечно, з почуттями й натхненням. Можна сказати, що він творив самими почуттями, які розкривав поетично, тонко змальовуючи найрізноманітніші стани й емоції людини, серед яких любов, віра, надія, радість, щастя, пристрасть, самотність, горе, страждання, печаль, ревнощі, розчарування, ненависть тощо. Його вірші зворушують і окрилюють, вражають виваженістю, глибоким знанням психології людини, її внутрішнього світу, але й водночас ставлять питання.
Ця поетична збірка пропонує читачу захоплюючу і непросту подорож сторінками любові й життя з усілякими проявами любові (в різних її іпостасях), зокрема з виявом почуттів людей і їх поведінки за своїми інтересами і користю, з аномальними обставинами, які поет бачив і створював лише у своїй уяві, описуючи все розумно, делікатно, по-філософськи, а іноді з тонким гумором. Подорож може виявитися особливо цікавою для розумних і чуйних сердець.
Запрошую до читання і роздумів над віршами.
Олена Кучерява,
серпень 2024 р.
Контекст : «На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Перед любов’ю завмирає час…»
Вступне слово укладача до збірки Сергія Губерначука
«На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя»
Любов – надзвичайно дивовижне почуття. Найперше, це найвища християнська чеснота. Як пише Сергій Ґуберначук, «любов – почуття Христове». Для Сергія найгармонійнішими та реальними були і залишаються (принаймні у віршах) «тихий Рай Людей і Любовей Великих» та довершене кохання, яке називає поет «святим надкоханням». У високому розумінні любов – це дар винятковий, надто рідкісний, дар Небесний.
Кожна людина прагне до любові, по-особливому відчуваючи її як вічну і незмінну цінність, переживає і пізнає свою власну любов, виділяє та по-своєму цінує її на тлі сірої повсякденності, рутини і «безвиході суєти».
У любові людина красива. Чудовими й складними є поєднання моментів щасливих переживань, розлук і зустрічей. Саме в любові найбільш повно виявляються в людині її характерні риси, бажання, життєві устремління, але й ніде не буває так гостро уражена людина, як у любові, коли людина вся відкрита, вся як больова точка. Любов наближає кожного до розуміння правильного ставлення до інших людей. Любов дарує непересічні емоції, особливу чутливість, набагато яскравіше бачення навколишнього світу – «кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ». Біда настає, коли «огніздяться мертві журавлі в однім кублі з любов’ю».
Сам Сергій жив так, що був готовий усе проміняти на «небесну любов без знаття й вороття», щодня безвинятково з усіма ділився своєю любов’ю, незважаючи ні на що, жив заради неї, віддавав їй «серце і кров», говорив: «Без любові ми самі́ і безцільно минають дні». Як на мене, завдяки цьому він знав любов, природно писав про неї – сердечно, з почуттями й натхненням. Можна сказати, що він творив самими почуттями, які розкривав поетично, тонко змальовуючи найрізноманітніші стани й емоції людини, серед яких любов, віра, надія, радість, щастя, пристрасть, самотність, горе, страждання, печаль, ревнощі, розчарування, ненависть тощо. Його вірші зворушують і окрилюють, вражають виваженістю, глибоким знанням психології людини, її внутрішнього світу, але й водночас ставлять питання.
Ця поетична збірка пропонує читачу захоплюючу і непросту подорож сторінками любові й життя з усілякими проявами любові (в різних її іпостасях), зокрема з виявом почуттів людей і їх поведінки за своїми інтересами і користю, з аномальними обставинами, які поет бачив і створював лише у своїй уяві, описуючи все розумно, делікатно, по-філософськи, а іноді з тонким гумором. Подорож може виявитися особливо цікавою для розумних і чуйних сердець.
Запрошую до читання і роздумів над віршами.
Олена Кучерява,
серпень 2024 р.
Сергій Губерначук «Усім тобі завдячую, любове»:
https://www.youtube.com/watch?v=-DPqzJMQ6k0
Контекст : «На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
