
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Ой, як сонячно довкола!
Оглядає видноколо:
"Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Ой, як сонячно довкола!
Оглядає видноколо:
"Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
2025.09.12
08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
2025.09.12
05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
2025.09.12
05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
2025.09.11
22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
2025.09.11
22:15
дива з вівса суха солома
різка токсин в гаю гриби
плуги чужі що страх узяти
якщо з воріт а вже заслаб
стіна товста панель основа
своя зігрій і на верстак
і квітку щоб на скотч узяти
one day однак
осот не квітка рак не риба
вона це фіш носій ік
2025.09.11
22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
2025.09.11
18:08
Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
2025.09.11
17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
2025.09.11
17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
2025.09.11
12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
2025.09.11
07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
2025.09.10
21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
«Перед любов’ю завмирає час…»
Кожна людина прагне до любові, по-особливому відчуваючи її як вічну і незмінну цінність, переживає і пізнає свою власну любов, виділяє та по-своєму цінує її на тлі сірої повсякденності, рутини і «безвиході суєти».
У любові людина красива. Чудовими й складними є поєднання моментів щасливих переживань, розлук і зустрічей. Саме в любові найбільш повно виявляються в людині її характерні риси, бажання, життєві устремління, але й ніде не буває так гостро уражена людина, як у любові, коли людина вся відкрита, вся як больова точка. Любов наближає кожного до розуміння правильного ставлення до інших людей. Любов дарує непересічні емоції, особливу чутливість, набагато яскравіше бачення навколишнього світу – «кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ». Біда настає, коли «огніздяться мертві журавлі в однім кублі з любов’ю».
Сам Сергій жив так, що був готовий усе проміняти на «небесну любов без знаття й вороття», щодня безвинятково з усіма ділився своєю любов’ю, незважаючи ні на що, жив заради неї, віддавав їй «серце і кров», говорив: «Без любові ми самі́ і безцільно минають дні». Як на мене, завдяки цьому він знав любов, природно писав про неї – сердечно, з почуттями й натхненням. Можна сказати, що він творив самими почуттями, які розкривав поетично, тонко змальовуючи найрізноманітніші стани й емоції людини, серед яких любов, віра, надія, радість, щастя, пристрасть, самотність, горе, страждання, печаль, ревнощі, розчарування, ненависть тощо. Його вірші зворушують і окрилюють, вражають виваженістю, глибоким знанням психології людини, її внутрішнього світу, але й водночас ставлять питання.
Ця поетична збірка пропонує читачу захоплюючу і непросту подорож сторінками любові й життя з усілякими проявами любові (в різних її іпостасях), зокрема з виявом почуттів людей і їх поведінки за своїми інтересами і користю, з аномальними обставинами, які поет бачив і створював лише у своїй уяві, описуючи все розумно, делікатно, по-філософськи, а іноді з тонким гумором. Подорож може виявитися особливо цікавою для розумних і чуйних сердець.
Запрошую до читання і роздумів над віршами.
Олена Кучерява,
серпень 2024 р.
Контекст : «На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Перед любов’ю завмирає час…»
Вступне слово укладача до збірки Сергія Губерначука
«На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя»
Любов – надзвичайно дивовижне почуття. Найперше, це найвища християнська чеснота. Як пише Сергій Ґуберначук, «любов – почуття Христове». Для Сергія найгармонійнішими та реальними були і залишаються (принаймні у віршах) «тихий Рай Людей і Любовей Великих» та довершене кохання, яке називає поет «святим надкоханням». У високому розумінні любов – це дар винятковий, надто рідкісний, дар Небесний.
Кожна людина прагне до любові, по-особливому відчуваючи її як вічну і незмінну цінність, переживає і пізнає свою власну любов, виділяє та по-своєму цінує її на тлі сірої повсякденності, рутини і «безвиході суєти».
У любові людина красива. Чудовими й складними є поєднання моментів щасливих переживань, розлук і зустрічей. Саме в любові найбільш повно виявляються в людині її характерні риси, бажання, життєві устремління, але й ніде не буває так гостро уражена людина, як у любові, коли людина вся відкрита, вся як больова точка. Любов наближає кожного до розуміння правильного ставлення до інших людей. Любов дарує непересічні емоції, особливу чутливість, набагато яскравіше бачення навколишнього світу – «кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ». Біда настає, коли «огніздяться мертві журавлі в однім кублі з любов’ю».
Сам Сергій жив так, що був готовий усе проміняти на «небесну любов без знаття й вороття», щодня безвинятково з усіма ділився своєю любов’ю, незважаючи ні на що, жив заради неї, віддавав їй «серце і кров», говорив: «Без любові ми самі́ і безцільно минають дні». Як на мене, завдяки цьому він знав любов, природно писав про неї – сердечно, з почуттями й натхненням. Можна сказати, що він творив самими почуттями, які розкривав поетично, тонко змальовуючи найрізноманітніші стани й емоції людини, серед яких любов, віра, надія, радість, щастя, пристрасть, самотність, горе, страждання, печаль, ревнощі, розчарування, ненависть тощо. Його вірші зворушують і окрилюють, вражають виваженістю, глибоким знанням психології людини, її внутрішнього світу, але й водночас ставлять питання.
Ця поетична збірка пропонує читачу захоплюючу і непросту подорож сторінками любові й життя з усілякими проявами любові (в різних її іпостасях), зокрема з виявом почуттів людей і їх поведінки за своїми інтересами і користю, з аномальними обставинами, які поет бачив і створював лише у своїй уяві, описуючи все розумно, делікатно, по-філософськи, а іноді з тонким гумором. Подорож може виявитися особливо цікавою для розумних і чуйних сердець.
Запрошую до читання і роздумів над віршами.
Олена Кучерява,
серпень 2024 р.
Сергій Губерначук «Усім тобі завдячую, любове»:
https://www.youtube.com/watch?v=-DPqzJMQ6k0
Контекст : «На перехресті сфер, галактик і зірок. Поезії любові і життя», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію