ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Герман (1991) / Публіцистика

 Чи вміємо ми слухати тишу?
У світі, де шум став фоновим режимом, тиша перетворилася на рідкісний артефакт. Ми заповнюємо її музикою, подкастами, порожніми розмовами, нескінченною стрічкою новин. Вона лякає, бо змушує нас залишитися сам на сам з тим, що ми так ретельно намагаємося ігнорувати. І це не порожнеча, а зустріч із собою.

Коли навкруги западає тиша, з'являється щось схоже на голос. Це не зовнішній звук, а відлуння внутрішнього світу, яке ми хочемо заглушити. Цей голос говорить про наші найглибші страхи, про невиконані обіцянки, про минулі помилки, про сумніви, що гризуть душу. Він нагадує про те, що ми залишили несказаним, про те, що болить. Іноді ми відчуваємо фізичне бажання втекти від нього, увімкнути телевізор, зателефонувати комусь, лише б не чути цього неприємного, але такого правдивого шепоту.

Але хто взагалі сказав, що така втеча працює? Хто запевнив нас, що галас здатен приховати нас від власних думок? Зрештою, ми завжди повертаємося до себе. Незалежно від того, як далеко біжимо чи скільки людей та інших зовнішніх подразників збираємо навколо, наше віддзеркалення все одно чекатиме на нас у тиші. І чим довше ми втікаємо, тим неприємнішою стає ця зустріч, тим болючішим буде усвідомлення, що єдине місце, де можемо знайти спокій, це всередині нас.

Можливо, справжня сила не в тому, щоб заповнити її, а в тому, щоб дозволити їй бути. Коли ми перестаємо боротися з нею, можемо нарешті почути, що саме хоче сказати наш внутрішній голос. Це не просто перелік страхів, а й підказки, чого саме нам бракує, чого ми прагнемо. Це можливість нарешті звернути увагу на наші потреби, які були так довго заігноровані.

Тиша дає нам простір для свідомості. Замість паніки, ми можемо вдихнути і зрозуміти, що наші страхи — лише частина нас, а не вся наша сутність. Вона дає нам можливість відчути себе повністю, з усіма недоліками й болем, а потім знайти в собі сили прийняти це. Коли ми перестаємо ховатися, то знаходимо в тиші спокій, а не загрозу.

І тоді, у темряві тиші, ми починаємо бачити світло. Воно не виникає ззовні, воно завжди було всередині нас. Це світло — усвідомлення того, що навіть найбільші страхи можна пережити. Тиша вчить нас: ми не порожні, а наповнені життям, думками і почуттями, які чекають, коли ми нарешті їх послухаємо. Вона дає нам шанс не просто існувати, а по-справжньому жити, приймаючи і темряву, і світло всередині себе.


08/2025




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-08-17 01:24:31
Переглядів сторінки твору 560
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.552 / 6  (4.862 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 5.531 / 6  (4.903 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.06 03:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-08-17 09:18:55 ]



прочитавши, майже відчув, що ловлю якесь слово, загалом доступне, але переважно, лише як слово

імовірно, слово "медитація"

кажуть, що медитацією може бути багато чого

імовірно, медитація так само йде за тишею, як, імовірно, навіюється Вашим текстом

прийняти себе дуже непросто
сказати собі "я приймаю самого себе, як є" – недосить



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-08-17 09:52:07 ]
Радий Вашому візиту. Непросто все це, ще й як непросто. Прийняти себе — базовий мінімум, те що слід зробити найперше. Це дуже складно. Але після прийняття рухатися далі стає вже легше.

З повагою та найкращими побажаннями