ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Вірші

 Луїс Сернуда Інші руїни
Образ твору Вежа, зведена за допомогою машин,
Стараннями машин перетворена на руїну,
Після наведення порядку почали діяти
Сили, які провокують небажані новації:
Голод, який ніколи не може насититися,
Ситість, яка ні в чому не хоче знати міри;
Двома ворогами стали один супроти одного
Голод і холод з одного боку, пиха й жадоба з іншого.

Руїна забрала собі стільки стін
У зіяючі, безформні провалля учорашніх осель,
Від яких залишилася бездомною іронічна деталь:
Уцілілий димар, закопчений димом ночей,
Зниклих, як тіла, зігріті ним узимку,
Або сходи, які вели у небуття,
У якому пожильці зникали з ошелешеним видом,
У грі випадку не зважають на долі.

Ніщо не уціліє, навіть якщо видається
Міцним, як оті сусідні будинки,
У чиїх залах вікна дозволяли
Миготіти дзеркалам у золоті оздоби,
Серед яких буяло урочисте марнославство
Знаменитої знаті, відомих політиків, багатих фінансистів,
Чия мова викликали відгомін захопленого шепоту
І пошани відповідно до рангу і статків.

Кімната, у якій дами, наливаючи
Чашечку чаю, відміряли і відповідну гостеві посмішку,
При безлічі свічок під її стелею облаштовували
Інтимні побачення і пишні бенкети, чи іноді
Бажаний вигідний шлюб між двома родинами,
Сьогодні тут порожньо і розміщено тільки
Штаб із надзвичайних ситуацій, до офісу якого
Прибувають примарні уцілілі.

Ці насторожені непривітні вулиці,
Які ведуть у алеї якогось парку,
У перспективі узгоджені з похмурим небом,
І кроками випадкового перехожого,
Ранкового вершника чи нічного екіпажа
Та його перламутрового кольору, брудного від сажі,
Щодня порушують їх спокій брутальні
Передряги триваючого життя.

Ніби у пустелі, юрми
Марширують, загубивши визначальний шлях.
Це місто було безплідне. Воно,
Зневірене знаннями, намагалося рухати гори.
Усе це жахлива, ущербна маса:
Її пожива - плоди далеких колоній,
Її жадання - марне змагання з простором і часом,
Її вигуки - одурманення свідомості.

Людина і місто пов'язані
Як сни грішника і таємна вина;
Вона у ньому відмовилася від мирних речей,
Аж до останнього захисту: незайманого неба,
З якого небезпечні птахи посилають смерть
На грішне стадо, скупчене і беззахисне,
Бо той, хто більше не знає, як жити у самоті,
Більше не повинен помирати у самоті.
Руїна - найвищий дар людині від Бога.

Під час свого вигнання у Великобританії між 1938 і 1948 роками, іспанський поет Луїс Сернуда написав два тексти про руїни. Перший має просту назву «Руїни» і нагадує твори романтичних поетів, зокрема П.Б.Шеллі «Озимандіс». Відсутність людей і натхненний опис древніх руїн ведуть до висновку, руїни є результатом плину часу. Другий вірш «Інші руїни» ніби перегукується з першим. Написаний у 1946 році, він передає враження поета від Лондону, напівзруйнованого німецькими бомбардуваннями. Увага зосереджена на недавніх руїнах британської столиці, миттєво зруйнованої винайденими людьми машинами.
Luis Cernuda Otras ruinas
La torre que con máquinas ellos edificaron,
Por obra de las máquinas conoce la ruina,
Tras de su ordenación quedando a descubierto
Fuerzas instigadoras de torpes invenciones:
La carencia que nunca pudo esperar hartura,
La saciedad que nunca quiso guardar templanza;
Como dos enemigos frente a frente,
Hambre y frio de una parte, soberbia y avaricia de la otra.

La ruina ha clamado por suyos tantos muros
Sobre huecos disformes bostezando, ayer morada
De la cual sin cobijo subsiste irónico detalle:
Chimenea manchada por humo de las noches,
Idas como los cuerpos allá templados en invierno,
O tramo de escalera que conduce a la nada
Donde sus moradores irrumpieron con gesto estupefacto,
En juego del azar, sin coherencia de destino.

Intacto nada queda, aunque parezca
Firme, como esas construcciones adyacentes,
Hacia cuyos salones las ventanas permiten
El vislumbre de espejos, oros sobrecargados,
Entre los cuales discurria la vanidad solemne
De ilustres aristócratas, eminentes politicos, acaudalados financieros,
Que al hablar despertaban un eco de murmullos complacidos
y el respeto debido al rango y la fortuna.

El recinto donde las damas, dispensando
Una taza de té, median su sonrisa según el visitante,
Bajo de cuyos techos festejaron múltiples las bujias
Intimas reuniones y brillantes saraos, o en ocasión más rara
El matrimonio ventajoso por dos familias esperado,
Hoy se encuentra desnudo y alberga solamente
La sede de socorros, a cuyas oficinas
Supervivientes fantasmales llegan.

La discreción, reticente de estas calles,
Rumbo a las alamedas de algún parque, todas
En perspectiva acorde con el cielo moroso,
Hechas para los pasos de ocioso transeúnte,
El matinal jinete o la nocturna carretela,
Ve su color de perla por hollin mancillado,
Ofendido a diario su sosiego entre las sacudidas
Vulgares de la vida que aún subsiste.

Como desierto, adonde muchedumbres
Marchan dejando atrás la ruta decisiva,
Estéril era esta ciudad. Aquella
Que con saber sin fe quiso mover montañas;
Toda ella monstruosa masa insuficiente:
Su alimento los frutos de colonias distantes,
Su prisa lucha inútil con espacio y con tiempo,
Su estruendo limbo ensordecedor de la conciencia.

El hombre y la ciudad se corresponden
Como al durmiente el sueño, al pecador la transgresión oculta;
Ella y él recusaron al silencio de las cosas
Hasta el refugio último: el aire inviolado,
De donde aves maléficas precipitaron muerte
Sobre la grey culpable, hacinada, indefensa,
Pues quien vivir a solas ya no sabe, morir a solas ya no debe.
Del dios al hombre es don postrero la ruina.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-09-09 20:47:49
Переглядів сторінки твору 117
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.821 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.821 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.20 22:40
Автор у цю хвилину відсутній