Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Паразити свідомості Частина V. Від любові до ненависті...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Паразити свідомості Частина V. Від любові до ненависті...
Ось ми й підібралися до однієї з найскладніших тем. Ні, мова не про щасливі шлюби, а про те, що їх вбиває. Особисто для мене, серед усіх "паразитів" нашої свідомості — провини, сорому, образи, заздрості — ревнощі займають почесне перше місце. Це такий собі колекціонер-перфекціоніст, який зібрав усе найгірше від "попередників" і додав купу своїх унікальних фішок.
Цікаво, що протягом близько десяти років практики я, мабуть, лише кілька разів чув від пацієнтів пряме: "Ну так, я ревную". І то, як виявлялося, там був не вселенський апокаліпсис, а просто банальний страх втратити людину. Набагато частіше доводиться чути зовсім інше, і тут починається справжня трагікомедія. "Мій чоловік такий нудний, хоч би раз приревнував мене!" — ось лейтмотив багатьох розмов. Тобто, що виходить? Ми перетворили винятково деструктивне почуття на… доказ кохання? Це ж геніально! Як у кіно, де герой б'є обличчя комусь у барі, щоб показати, як він любить свою дівчину. А вона потім дивиться на нього закоханими очима. З таким підходом до любові й ненависті не треба.
На жаль, наша культура завзято романтизує ревнощі ще зі стародавніх часів. Цікавий факт, що жодна історія кохання, описана в поемах, романах, оспівана в хітах та класиці, а також показана в кіно, не є прикладом здорових стосунків. Але про це якось окремо. Тож щодо романтизації ревнощів, на мою думку, виглядає все так, ніби втирати в рану сіль і казати, що це корисно для здоров’я. Кіно, книжки, пісні малюють нам картину, де спалах ревнощів — не ознака невпевненості, а така собі гаряча пристрасть. Мовляв, якщо він не ревнує, то ти йому байдужа. А якщо ревнує, то ти "його" і "він тебе любить".
Це мислення — суцільний невроз, причому часто з елементами театрального перформансу. Замість того, щоб будувати здорові стосунки на довірі, люди влаштовують цілий квест, провокуючи партнера з метою вибити з нього свою порцію «доказів кохання». Іноді воно виглядає як дитяча гра: «Ось я трохи пофліртую з офіціантом, а він нехай мене приревнує, щоб я відчула себе бажаною!» Але, на жаль, це лише вершина айсберга. Дехто йде далі, перетворюючи своє життя на «мильну оперу». Вони можуть спеціально розкидати «докази» неіснуючої зради, ніби випадково залишаючи відкритим чат із «таємним шанувальником», або ж «забуваючи» у кишені чиюсь візитівку з написом «Набери, коли будеш вільна». Це доходить до абсурду: людина свідомо створює проблему, а потім «благородно» її вирішує, щоб отримати емоційний сплеск від партнера та переконатися у своїй значущості. Абсолютно дитяча поведінка, яка зводить відносини до рівня маніпуляцій, де головна мета — довести свою владу над почуттями іншого. Такі ігри — спроба змусити партнера дати те, що неможливо знайти всередині себе — підтвердження власної цінності та значущості.
Не варто цього робити! Це гра з вогнем, бо в голові істинного ревнивця відбувається дещо справді моторошне і жахливе, а психологія тут немов детектив, який розслідує злочин.
Ревнощі — складна, багатогранна й часто ірраціональна суміш страхів, агресії, почуття власності й водночас неповноцінності в одному флаконі. Вони здатні захопити людину, як торнадо, змушують бачити зраду там, де її немає, і шукати підтвердження своїм найгіршим підозрам. За цим почуттям майже завжди ховаються не реальні зовнішні загрози, а власні "скелети в шафі":
- Дитяча травма: Ти, можливо, просто боїшся, що тебе покинуть. І тепер перетворюєш партнера на заручника.
- Невпевненість у собі: Ти думаєш, що недостатньо хороший, і твій партнер рано чи пізно це зрозуміє та піде до когось "кращого". Ревнощі — спроба втримати те, що, як тобі здається, ти не заслужив.
- Жага контролю: Тобі не потрібна вільна особистість. Тобі потрібна власність, яку можна контролювати 24/7. Бо якщо ти не знатимеш кожен її крок, твоя тривога просто розірве тебе зсередини.
- Перенос: ти знаєш, наскільки легко тобі піти "у всі тяжкі", а тому впевнений, що з партнером/партнеркою аналогічна історія. Ось чому заборонити контакт з зовнішнім світом — ідеальна стратегія.
Знаю, що звучить неприємно, але далі тільки гірше...
Деструктивні наслідки:
Якби ревнощі змушували нас гризти тільки себе, то було б ще пів біди. Але вони виливають токсини назовні. За моїми спостереженнями, це один із найпопулярніших тригерів для домашнього насильства. Спочатку ти просто контролюєш, потім забороняєш спілкуватися з друзями, а потім, гляди, вже й до рукоприкладства недалеко.
Але й це ще не все. Ревнивець, який не бачить проблеми в собі, починає переслідувати і потенційних суперників, виливати на них бруд, а то й проявляти фізичну агресію. І, що найгірше, ревнощі можуть призвести до самогубств. Як жертви, яка не витримала тиску, так і самого ревнивця, який опиняється в емоційному пеклі, з якого, як йому здається, немає виходу.
Найсумніша частина цієї драми — головний герой (ревнивець) рідко усвідомлює, що він і є головним джерелом проблеми. Картина його світу максимально проста й зрозуміла: "Зі мною все добре. Це ти даєш приводи. Це ці твої хтиві залицяльники винні". Ось класичний механізм проекції, коли свій внутрішній хаос перекладається на інших.
Саме тому такі люди майже ніколи не потрапляють на психотерапію. Навіщо? Вони ж "здорові", їм нема чого лікувати. Всі навколо винні, але не вони. Це і робить ревнощі вкрай підступною штукою — вона руйнує все навколо, але залишається невидимою для свого "носія".
Ревнощі у своїй крайній формі дуже нагадують психоз. Критика та усвідомлення зникають повністю, а реальність замінюється фантазіями та підозрами. У цьому стані ревнивець не лише не вірить партнеру, а й не може вірити в принципі. Навіть читаючи дане есе, така людина буде впевнена, що воно написане на прохання партнера/партнерки і між ними з автором точно існує якийсь зв'язок.
Замкнене коло, з якого неможливо вийти без зовнішньої допомоги.
То що ж робити людям, які опинилися в заручниках у ревнивця? Поради тут не можуть бути легковажними.
1. Не доводьте свою невинність. Це найголовніше. Будь-які ваші спроби виправдатися, показати телефон або відзвітувати про кожен свій крок будуть сприйняті ревнивцем як доказ вашої провини. Виправдання лише підживлюють його підозри. Він отримує інформацію, на основі якої вибудовує нові, ще більш абсурдні теорії.
2. Визначте межі. Чітко і твердо скажіть, що ви не дозволите контролювати ваше життя. "Я люблю тебе, але я не буду тобі звітувати за кожну хвилину", "Я не дам тобі свій телефон, бо це мої особисті межі". Це складно і страшно, але єдиний спосіб показати, що ви маєте власну гідність.
3. Шукайте підтримку. Не залишайтеся наодинці з цією проблемою. Поділіться з друзями, родичами, зверніться до психолога. Мати коло підтримки дуже важливо, оскільки ревнивець часто намагається ізолювати свою жертву.
4. Зверніться до спеціаліста. Якщо партнер готовий до терапії (що трапляється вкрай рідко), це може бути єдиним шансом. Однак, якщо ситуація переростає у фізичне або серйозне психологічне насильство, необхідно подумати про власну безпеку.
5. Подумайте про розрив. Якщо ситуація не змінюється, а ревнощі лише посилюються, ігнорування ваших меж продовжується, найкращим і найбезпечнішим виходом може стати розрив стосунків. Жодна любов не варта того, щоб жити в постійному страху, контролі та психологічному пеклі.
Епілог
Ревнощі — мабуть, єдина "хвороба", де не існує універсальних порад для її носія. Та й навіщо вдаватися до профанацій? Коли людина усвідомила, що її ревнощі спричиняють шкоду, більша частина роботи вже зроблена. Якщо ж ні, то будь-яка спроба щось пояснити чи якось "відкрити очі" викличе лише невдоволення і агресію.
Тож коли хтось скаже вам, що "трохи ревнощів" — цілком нормально, поцікавтеся, що він думає про "трохи миш'яку в ковбасі" або "трохи мух в салаті". Бо в кінцевому рахунку ревнощі — це не кохання, а страх, тоді як справжні стосунки будуються на відчутті комфорту, безпеки та свободи.
28.09.2025
Цікаво, що протягом близько десяти років практики я, мабуть, лише кілька разів чув від пацієнтів пряме: "Ну так, я ревную". І то, як виявлялося, там був не вселенський апокаліпсис, а просто банальний страх втратити людину. Набагато частіше доводиться чути зовсім інше, і тут починається справжня трагікомедія. "Мій чоловік такий нудний, хоч би раз приревнував мене!" — ось лейтмотив багатьох розмов. Тобто, що виходить? Ми перетворили винятково деструктивне почуття на… доказ кохання? Це ж геніально! Як у кіно, де герой б'є обличчя комусь у барі, щоб показати, як він любить свою дівчину. А вона потім дивиться на нього закоханими очима. З таким підходом до любові й ненависті не треба.
На жаль, наша культура завзято романтизує ревнощі ще зі стародавніх часів. Цікавий факт, що жодна історія кохання, описана в поемах, романах, оспівана в хітах та класиці, а також показана в кіно, не є прикладом здорових стосунків. Але про це якось окремо. Тож щодо романтизації ревнощів, на мою думку, виглядає все так, ніби втирати в рану сіль і казати, що це корисно для здоров’я. Кіно, книжки, пісні малюють нам картину, де спалах ревнощів — не ознака невпевненості, а така собі гаряча пристрасть. Мовляв, якщо він не ревнує, то ти йому байдужа. А якщо ревнує, то ти "його" і "він тебе любить".
Це мислення — суцільний невроз, причому часто з елементами театрального перформансу. Замість того, щоб будувати здорові стосунки на довірі, люди влаштовують цілий квест, провокуючи партнера з метою вибити з нього свою порцію «доказів кохання». Іноді воно виглядає як дитяча гра: «Ось я трохи пофліртую з офіціантом, а він нехай мене приревнує, щоб я відчула себе бажаною!» Але, на жаль, це лише вершина айсберга. Дехто йде далі, перетворюючи своє життя на «мильну оперу». Вони можуть спеціально розкидати «докази» неіснуючої зради, ніби випадково залишаючи відкритим чат із «таємним шанувальником», або ж «забуваючи» у кишені чиюсь візитівку з написом «Набери, коли будеш вільна». Це доходить до абсурду: людина свідомо створює проблему, а потім «благородно» її вирішує, щоб отримати емоційний сплеск від партнера та переконатися у своїй значущості. Абсолютно дитяча поведінка, яка зводить відносини до рівня маніпуляцій, де головна мета — довести свою владу над почуттями іншого. Такі ігри — спроба змусити партнера дати те, що неможливо знайти всередині себе — підтвердження власної цінності та значущості.
Не варто цього робити! Це гра з вогнем, бо в голові істинного ревнивця відбувається дещо справді моторошне і жахливе, а психологія тут немов детектив, який розслідує злочин.
Ревнощі — складна, багатогранна й часто ірраціональна суміш страхів, агресії, почуття власності й водночас неповноцінності в одному флаконі. Вони здатні захопити людину, як торнадо, змушують бачити зраду там, де її немає, і шукати підтвердження своїм найгіршим підозрам. За цим почуттям майже завжди ховаються не реальні зовнішні загрози, а власні "скелети в шафі":
- Дитяча травма: Ти, можливо, просто боїшся, що тебе покинуть. І тепер перетворюєш партнера на заручника.
- Невпевненість у собі: Ти думаєш, що недостатньо хороший, і твій партнер рано чи пізно це зрозуміє та піде до когось "кращого". Ревнощі — спроба втримати те, що, як тобі здається, ти не заслужив.
- Жага контролю: Тобі не потрібна вільна особистість. Тобі потрібна власність, яку можна контролювати 24/7. Бо якщо ти не знатимеш кожен її крок, твоя тривога просто розірве тебе зсередини.
- Перенос: ти знаєш, наскільки легко тобі піти "у всі тяжкі", а тому впевнений, що з партнером/партнеркою аналогічна історія. Ось чому заборонити контакт з зовнішнім світом — ідеальна стратегія.
Знаю, що звучить неприємно, але далі тільки гірше...
Деструктивні наслідки:
Якби ревнощі змушували нас гризти тільки себе, то було б ще пів біди. Але вони виливають токсини назовні. За моїми спостереженнями, це один із найпопулярніших тригерів для домашнього насильства. Спочатку ти просто контролюєш, потім забороняєш спілкуватися з друзями, а потім, гляди, вже й до рукоприкладства недалеко.
Але й це ще не все. Ревнивець, який не бачить проблеми в собі, починає переслідувати і потенційних суперників, виливати на них бруд, а то й проявляти фізичну агресію. І, що найгірше, ревнощі можуть призвести до самогубств. Як жертви, яка не витримала тиску, так і самого ревнивця, який опиняється в емоційному пеклі, з якого, як йому здається, немає виходу.
Найсумніша частина цієї драми — головний герой (ревнивець) рідко усвідомлює, що він і є головним джерелом проблеми. Картина його світу максимально проста й зрозуміла: "Зі мною все добре. Це ти даєш приводи. Це ці твої хтиві залицяльники винні". Ось класичний механізм проекції, коли свій внутрішній хаос перекладається на інших.
Саме тому такі люди майже ніколи не потрапляють на психотерапію. Навіщо? Вони ж "здорові", їм нема чого лікувати. Всі навколо винні, але не вони. Це і робить ревнощі вкрай підступною штукою — вона руйнує все навколо, але залишається невидимою для свого "носія".
Ревнощі у своїй крайній формі дуже нагадують психоз. Критика та усвідомлення зникають повністю, а реальність замінюється фантазіями та підозрами. У цьому стані ревнивець не лише не вірить партнеру, а й не може вірити в принципі. Навіть читаючи дане есе, така людина буде впевнена, що воно написане на прохання партнера/партнерки і між ними з автором точно існує якийсь зв'язок.
Замкнене коло, з якого неможливо вийти без зовнішньої допомоги.
То що ж робити людям, які опинилися в заручниках у ревнивця? Поради тут не можуть бути легковажними.
1. Не доводьте свою невинність. Це найголовніше. Будь-які ваші спроби виправдатися, показати телефон або відзвітувати про кожен свій крок будуть сприйняті ревнивцем як доказ вашої провини. Виправдання лише підживлюють його підозри. Він отримує інформацію, на основі якої вибудовує нові, ще більш абсурдні теорії.
2. Визначте межі. Чітко і твердо скажіть, що ви не дозволите контролювати ваше життя. "Я люблю тебе, але я не буду тобі звітувати за кожну хвилину", "Я не дам тобі свій телефон, бо це мої особисті межі". Це складно і страшно, але єдиний спосіб показати, що ви маєте власну гідність.
3. Шукайте підтримку. Не залишайтеся наодинці з цією проблемою. Поділіться з друзями, родичами, зверніться до психолога. Мати коло підтримки дуже важливо, оскільки ревнивець часто намагається ізолювати свою жертву.
4. Зверніться до спеціаліста. Якщо партнер готовий до терапії (що трапляється вкрай рідко), це може бути єдиним шансом. Однак, якщо ситуація переростає у фізичне або серйозне психологічне насильство, необхідно подумати про власну безпеку.
5. Подумайте про розрив. Якщо ситуація не змінюється, а ревнощі лише посилюються, ігнорування ваших меж продовжується, найкращим і найбезпечнішим виходом може стати розрив стосунків. Жодна любов не варта того, щоб жити в постійному страху, контролі та психологічному пеклі.
Епілог
Ревнощі — мабуть, єдина "хвороба", де не існує універсальних порад для її носія. Та й навіщо вдаватися до профанацій? Коли людина усвідомила, що її ревнощі спричиняють шкоду, більша частина роботи вже зроблена. Якщо ж ні, то будь-яка спроба щось пояснити чи якось "відкрити очі" викличе лише невдоволення і агресію.
Тож коли хтось скаже вам, що "трохи ревнощів" — цілком нормально, поцікавтеся, що він думає про "трохи миш'яку в ковбасі" або "трохи мух в салаті". Бо в кінцевому рахунку ревнощі — це не кохання, а страх, тоді як справжні стосунки будуються на відчутті комфорту, безпеки та свободи.
28.09.2025
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Паразити свідомості. Частина VI. Остання інвентаризація непотребу"
• Перейти на сторінку •
"Паразити свідомості. Частина IV. Заздрість — вампір психічного здоров’я"
• Перейти на сторінку •
"Паразити свідомості. Частина IV. Заздрість — вампір психічного здоров’я"
Про публікацію
