Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.20
08:07
Залізна «черепаха»
«Коли фортуна зраджує царів,
золото їхніх обладунків стає їхньою труною».
Давньоримський афоризм часів Александрійської війни
Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу
2026.08.20
07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
2026.08.19
21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
2026.08.19
21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
2026.08.19
21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
2026.08.19
20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2026.08.19
19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
2026.08.19
18:35
Націоналіст не нацист – есей
0 Українцям на часі.
1 Є країни з титульними націями.
2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори.
3 Є націоналізм в них.
4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн
2026.08.19
15:45
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
2026.08.19
14:51
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
2026.08.19
13:55
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
2026.08.19
10:38
Дарунок Середземного моря
«Помста – це напій, який найкраще смакує,
коли він зачерпнутий з глибин моря».
Афоризм Стародавнього Єгипту
…Центуріон піднімає руку, даючи знак своїм людям оточити сходи. Позаду нього чути шум прибою Егейського мор
2026.08.19
07:54
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
2026.08.18
20:06
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
2026.08.18
17:45
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
2026.08.18
14:39
В нього чоботи вкрилися пилом,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Паразити свідомості. Частина VI. Остання інвентаризація непотребу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Паразити свідомості. Частина VI. Остання інвентаризація непотребу
Завершилась наша подорож лабіринтами свідомості, де замість Мінотавра нас підстерігали набагато підступніші вороги: Провина, Сором, Образа, Заздрість та їхній перфекціоніст-ватажок — Ревнощі. Ми почали з ниючого болю самоосуду, пройшли через паралізуюче відчуття власної нікчемності, виявили згубну звичку віддавати владу кривдникам і, зрештою, зіткнулися з інфантильним вампіризмом порівняння та токсичною романтикою контролю.
Якою є головна особливість, що об’єднує всі ці п’ять явищ? Вони не являються частиною нашої сутності, а лише функціями — емоційними механізмами, які, втративши свою початкову корисну мету, перетворилися на хижих паразитів. Їхня функція тепер одна — забрати нашу енергію та контроль над життям. Кожен із них вимагає від нас пасивності, закликаючи застигнути у стані жертви: чи то жертви власних помилок, чи жертви чужого успіху, чи жертви уявного обману.
Але якщо ми навчилися розпізнавати цих паразитів, то вже зробили перший, найважливіший, крок до звільнення. Справжня небезпека полягала не в їхній силі, а в нашій неусвідомленості. Допоки ми вірили, що Провина — це доля, Сором — вирок, а Ревнощі — кохання, були слабкими і почувалися відповідно.
Насправді, ці п’ять есе були не про те, чому ми відчуваємо, а про те, що робити з цими почуттями.
- Провина вимагала від нас страждання, але ми навчилися замінювати її Відповідальністю та Дією, спрямованими у майбутнє.
- Сором змушував нас ховатися, але ми знайшли силу у Самоспівчутті та Прийнятті власної людської недосконалості.
- Образа прагнула замкнути нас у в’язниці минулого, але ми відкрили, що ключ до свободи — у Встановленні Кордонів та Прийнятті Реальності, а не у прощенні.
- Заздрість хотіла порівняння, але ми встромили кілок у серце вампіра, переключивши фокус уваги на Власні Цілі та Унікальну Велич нашої подорожі (привіт, Слон!).
- Ревнощі намагалися підмінити любов контролем, але ми повернули їм правду: справжні стосунки будуються на Довірі, Безпеці та Свободі.
Весь цикл — розмова про зрілість. Зрілість — здатність відбирати владу у болючих емоцій та почуттів. Це також постійний, щоденний вибір між пасивністю (бути жертвою почуття) та активністю (керувати своїми реакціями).
Життя, як ми розуміємо, не є конкурсом за балами, де успіх вимірюється чиїмись критеріями. У кожного свій сенс, вибір, випробування і спосіб досягнення цілей. Паразити свідомості ж не пропонують нам нічого доброго, крім страху, самосаботажу і постійного невдоволення. Наше завдання у фінальній точці — відмовитись від цього палімпсесту, вирвати владу із рук паразита.
Усвідомлення, дія, прийняття, кордони, відповідальність — не просто слова. Це наша нова система координат. Тепер, коли ми знаємо ворогів в обличчя і розуміємо їхні механізми, терпіти їх не треба. Ключ від нашої в’язниці завжди був у наших руках, як говорилося в одному з попередніх есе, і зараз вже точно час ним скористатися.
Рухаймося вперед!
Живімо вільно!
01.10.2025
Якою є головна особливість, що об’єднує всі ці п’ять явищ? Вони не являються частиною нашої сутності, а лише функціями — емоційними механізмами, які, втративши свою початкову корисну мету, перетворилися на хижих паразитів. Їхня функція тепер одна — забрати нашу енергію та контроль над життям. Кожен із них вимагає від нас пасивності, закликаючи застигнути у стані жертви: чи то жертви власних помилок, чи жертви чужого успіху, чи жертви уявного обману.
Але якщо ми навчилися розпізнавати цих паразитів, то вже зробили перший, найважливіший, крок до звільнення. Справжня небезпека полягала не в їхній силі, а в нашій неусвідомленості. Допоки ми вірили, що Провина — це доля, Сором — вирок, а Ревнощі — кохання, були слабкими і почувалися відповідно.
Насправді, ці п’ять есе були не про те, чому ми відчуваємо, а про те, що робити з цими почуттями.
- Провина вимагала від нас страждання, але ми навчилися замінювати її Відповідальністю та Дією, спрямованими у майбутнє.
- Сором змушував нас ховатися, але ми знайшли силу у Самоспівчутті та Прийнятті власної людської недосконалості.
- Образа прагнула замкнути нас у в’язниці минулого, але ми відкрили, що ключ до свободи — у Встановленні Кордонів та Прийнятті Реальності, а не у прощенні.
- Заздрість хотіла порівняння, але ми встромили кілок у серце вампіра, переключивши фокус уваги на Власні Цілі та Унікальну Велич нашої подорожі (привіт, Слон!).
- Ревнощі намагалися підмінити любов контролем, але ми повернули їм правду: справжні стосунки будуються на Довірі, Безпеці та Свободі.
Весь цикл — розмова про зрілість. Зрілість — здатність відбирати владу у болючих емоцій та почуттів. Це також постійний, щоденний вибір між пасивністю (бути жертвою почуття) та активністю (керувати своїми реакціями).
Життя, як ми розуміємо, не є конкурсом за балами, де успіх вимірюється чиїмись критеріями. У кожного свій сенс, вибір, випробування і спосіб досягнення цілей. Паразити свідомості ж не пропонують нам нічого доброго, крім страху, самосаботажу і постійного невдоволення. Наше завдання у фінальній точці — відмовитись від цього палімпсесту, вирвати владу із рук паразита.
Усвідомлення, дія, прийняття, кордони, відповідальність — не просто слова. Це наша нова система координат. Тепер, коли ми знаємо ворогів в обличчя і розуміємо їхні механізми, терпіти їх не треба. Ключ від нашої в’язниці завжди був у наших руках, як говорилося в одному з попередніх есе, і зараз вже точно час ним скористатися.
Рухаймося вперед!
Живімо вільно!
01.10.2025
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Світло, що випромінює темряву. Від сімейного терору до масової дезінформації"
• Перейти на сторінку •
"Паразити свідомості Частина V. Від любові до ненависті..."
• Перейти на сторінку •
"Паразити свідомості Частина V. Від любові до ненависті..."
Про публікацію
