ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.08.20 21:59
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.

А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,

Іван Потьомкін
2026.08.20 21:41
Жовкне лист на верхів”ї беріз,
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка

Ольга Садкова
2026.08.20 20:36
В річці пуголовок плаче,
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —

хома дідим
2026.08.20 19:04
падати із тобою
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим

Артур Курдіновський
2026.08.20 18:08
Той серпень, що ближче до осені,
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,

Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями

Юрко Бужанин
2026.08.20 17:38
Копирсаються спомини в часі -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?

Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -

Євген Федчук
2026.08.20 17:33
Дід Микола любить «молодь» розуму навчати,
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То

Борис Костиря
2026.08.20 13:29
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.

Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,

Тетяна Левицька
2026.08.20 12:53
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна

Ірина Вовк
2026.08.20 08:07
Залізна «черепаха» «Коли фортуна зраджує царів, золото їхніх обладунків стає їхньою труною». Давньоримський афоризм часів Александрійської війни Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу

Віктор Кучерук
2026.08.20 07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.

Тетяна Левицька
2026.08.19 21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.

Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила

Віктор Насипаний
2026.08.19 21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.

Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток

С М
2026.08.19 21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози

Іван Потьомкін
2026.08.19 20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

хома дідим
2026.08.19 19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Герман (1991) / Публіцистика

 Паразити свідомості. Частина VI. Остання інвентаризація непотребу
Завершилась наша подорож лабіринтами свідомості, де замість Мінотавра нас підстерігали набагато підступніші вороги: Провина, Сором, Образа, Заздрість та їхній перфекціоніст-ватажок — Ревнощі. Ми почали з ниючого болю самоосуду, пройшли через паралізуюче відчуття власної нікчемності, виявили згубну звичку віддавати владу кривдникам і, зрештою, зіткнулися з інфантильним вампіризмом порівняння та токсичною романтикою контролю.

Якою є головна особливість, що об’єднує всі ці п’ять явищ? Вони не являються частиною нашої сутності, а лише функціями — емоційними механізмами, які, втративши свою початкову корисну мету, перетворилися на хижих паразитів. Їхня функція тепер одна — забрати нашу енергію та контроль над життям. Кожен із них вимагає від нас пасивності, закликаючи застигнути у стані жертви: чи то жертви власних помилок, чи жертви чужого успіху, чи жертви уявного обману.

Але якщо ми навчилися розпізнавати цих паразитів, то вже зробили перший, найважливіший, крок до звільнення. Справжня небезпека полягала не в їхній силі, а в нашій неусвідомленості. Допоки ми вірили, що Провина — це доля, Сором — вирок, а Ревнощі — кохання, були слабкими і почувалися відповідно.

Насправді, ці п’ять есе були не про те, чому ми відчуваємо, а про те, що робити з цими почуттями.

- Провина вимагала від нас страждання, але ми навчилися замінювати її Відповідальністю та Дією, спрямованими у майбутнє.

- Сором змушував нас ховатися, але ми знайшли силу у Самоспівчутті та Прийнятті власної людської недосконалості.

- Образа прагнула замкнути нас у в’язниці минулого, але ми відкрили, що ключ до свободи — у Встановленні Кордонів та Прийнятті Реальності, а не у прощенні.

- Заздрість хотіла порівняння, але ми встромили кілок у серце вампіра, переключивши фокус уваги на Власні Цілі та Унікальну Велич нашої подорожі (привіт, Слон!).

- Ревнощі намагалися підмінити любов контролем, але ми повернули їм правду: справжні стосунки будуються на Довірі, Безпеці та Свободі.

Весь цикл — розмова про зрілість. Зрілість — здатність відбирати владу у болючих емоцій та почуттів. Це також постійний, щоденний вибір між пасивністю (бути жертвою почуття) та активністю (керувати своїми реакціями).

Життя, як ми розуміємо, не є конкурсом за балами, де успіх вимірюється чиїмись критеріями. У кожного свій сенс, вибір, випробування і спосіб досягнення цілей. Паразити свідомості ж не пропонують нам нічого доброго, крім страху, самосаботажу і постійного невдоволення. Наше завдання у фінальній точці — відмовитись від цього палімпсесту, вирвати владу із рук паразита.

Усвідомлення, дія, прийняття, кордони, відповідальність — не просто слова. Це наша нова система координат. Тепер, коли ми знаємо ворогів в обличчя і розуміємо їхні механізми, терпіти їх не треба. Ключ від нашої в’язниці завжди був у наших руках, як говорилося в одному з попередніх есе, і зараз вже точно час ним скористатися.

Рухаймося вперед!
Живімо вільно!



01.10.2025




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-10-04 21:05:13
Переглядів сторінки твору 368
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.392 / 6  (4.873 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 5.371 / 6  (4.915 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.07.23 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-10-05 05:00:46 ]



зайшов подякувати, comme il faut

полюбляю всякі серіали & панорами
підсумки, мораль, віньєтки, етц.

хотів би вірити, що Ви відчуваєте все ж таки
певний катарсис свого роду
розв’язання, реліз, або щось утримувало
припинало, мотивувало . . .

хоча, зайшовши в лабіринт, можна потрапити і
до наступного лабіринту, й це не суперечить ідеї
моя алюзія щодо кролячої нори, вона була якби інтуїтивна
(але) я звик покладатися на інтуїцію в подібних оце контекстах

атож, щиросердечні вітання, без пафосу, заради Бога
танцювати і не вклонитися, це ж недоестетично
& щодо Ваших екскурсів & щодо моїх незмінно
подячних безперечно реверансів

мені направду дуже шкода, що ПМ такий інертний тепер
(колись було інакше ~ )
енівей, я хотів би висловитися насамперед
у тому штилю, що робити добро & кидати його у воду
це нормально

гарних Вам всяко поетичних осяйливих днів
сезон-бо він такий

завжди особливий




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-10-05 15:15:23 ]
Дякую! Ваші слова зігрівають душу.
Мені не треба сотень відгуків. Хоч би кілька людей прочитало і то вже буде досягненням. Щось у цьому циклі вийшло краще, щось гірше. На місці читача я б теж на щось подібне особливої уваги не звертав)
Дуже мені сподобався Ваш вислів про співвідношення етики та естетики, тож у наступному есе я ним скористався в одному моменті. Ближче до вечора опублікую, бо треба ще його трохи обтесати.
Завжди радий Вам. Заходьте "в гості"!)

З повагою