Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Важливість цифрового етикету та інформаційної гігієни. Коротко про наболіле
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Важливість цифрового етикету та інформаційної гігієни. Коротко про наболіле
Давайте чесно, ми всі вже давно живемо не просто з телефонами, а в телефонах. Колись електронна пошта була чимось "вау", тепер це приблизно як відправити голуба. Ми досягли такого рівня спілкування, де відповідь є функцією швидкості пальців, а не мозку. Постійно онлайн, доступні 24/7, як екстрена служба. Це, звісно, круто, але є нюанс — наша культура комунікації застрягла у кам'яному віці, тоді як технології вже в космосі. Та й не може така інфляція спілкування сприяти покращенню його якості. Пора щось виправляти.
Цифрове перенавантаження: Коли твій мозок — це чат
Ось ми й підійшли до нашого "улюбленого" явища — цифрового перенавантаження. Це коли ви прокидаєтеся, а на вас вже чекає кільканадцять робочих чатів, де в кожному "Терміново!". Додайте до цього чат ОСББ, де сусіди сперечаються, на тему: дворик — це парковка чи стадіон? Плюс всі ці батьківські групи, де вчителька пише капслоком.
Це ж просто інформаційна лавина. Наш мозок почувається як секретар, який намагається одночасно жонглювати десятьма телефонами й одним акваріумом. Ми постійно смикаємося від вібрації в кишені, навіть якщо її там немає (привіт, фантомні вібрації!). Звідси постійна напруга, неможливість розслабитися, тривожність. Це в свою чергу призводить до хронічної втоми, зниження продуктивності, астенії, навіть депресії. Якщо не почнемо фільтрувати цей потік, то скоро всі будемо приймати антидепресанти.
Дзвінки без попередження — порушення особистого простору
А тепер про найболючіше — голосові виклики. Раніше подзвонити було нормально. Тепер це майже щось на рівні хамства. Зрозумійте правильно, дзвінок без попередження у 2025 році — це акт цифрової агресії. Приблизно як прийти до когось додому без запрошення й одразу почати кричати, що ви про нього думаєте.
Чому так не варто робити? Бо дзвінок вимагає негайної зупинки всього. Ви можете бути на нараді, в туалеті, медитувати, але дзвінок змушує все кинути і повністю переключитися на розмову. Текстове ж повідомлення – як приємна записка: "Привіт, коли звільнишся, глянь". В такому випадку є можливість вибору: відповісти зараз, через 5 хвилин чи через годину.
Відеодзвінок без попередньої домовленості — крайня форма неповаги до особистого простору. Це вже не просто вхід без запрошення, а таки справжнє вторгнення.
Навіть за наявності домовленості, етикет вимагає спершу здійснити голосовий дзвінок, а тільки потім запитати про можливість увімкнути відео. Зрештою, ви ж не хочете побачити людину в найменш підходящий момент: щойно з душу, за кермом чи в ліжку.
Винятки? Звісно! (мова лише про голосові дзвінки)
— Справжня терміновість. Коли треба сказати: "Привіт! Сталася халепа!" (Але лише якщо вона справді сталася).
— Близькі люди. Мама, чоловік, найкращий друг. Їм можна. Також можна іншим людям, з ким попередньо узгоджені правила спілкування.
В інших випадках, будь ласка, спочатку узгодьте. Просто запитайте: "Перепрошую, є хвилинка поговорити?". Це не складно і дуже приємно для співрозмовника. Що стосується відеодзвінка, він не є екстреним засобом зв'язку, тому жодних винятків не передбачає.
Поради та цифрова детоксикація
Якщо ми хочемо вижити в цьому цифровому цирку, нам потрібна стратегія. Нова культура спілкування не закликає до заборони, а лише до свідомого використання технологій.
1. Поважайте цілісність думки. Це правило стосується тих, хто пише нам: "Привіт" "А ти" "не знаєш" "випадково" "де кава?". Це не спілкування, а спам у чистому вигляді. Будь ласка, зберіть докупи свої думки й напишіть одне, цілісне повідомлення. Ми не намагаємося заробити на кількості повідомлень, а лише донести інформацію. Щоразу, коли надсилаєте одне слово, ви смикаєте людину сповіщенням. Напишіть усе й натисніть "відправити" один раз. Цілісне повідомлення — прояв поваги до часу співрозмовника.
2. Правила чату. Наприклад, "робочий чат лише з 9 до 18", а про всіляку нісенітницю — у спеціальний "мем-чат". Навчитися писати чітко: "Потрібно: А, Б, В. Відповідь чекаю до 15:00". Голосові повідомлення в груповому чаті — окрема форма цифрового знущання. Текст можна швидко прочитати будь-де. Голосове ж повідомлення вимагає повної уваги, тиші або навушників, примушуючи всіх учасників аудіювати вас у незручний для них момент. Воно змушує колег або друзів шукати навушники чи слухати його, прикладаючи телефон до вуха, що в офісі, транспорті чи на зустрічі неприйнятно. В додаток до цього, замість того, щоб потратити 10 секунд на прочитання, доводиться дві хвилини слухати "Емм.. Нууу... Аааа..." Це завжди додаткове зусилля для отримувача. Виняток: ви фізично не можете друкувати (наприклад, за кермом) і попередньо про це повідомили.
3. Повага до нотифікацій. Прибрати всі непотрібні сповіщення! Вони тільки крадуть наш час. Вимкніть звук, залиште лише найважливіше. Нехай це буде не "брязкальце", а інструмент.
4. Використання емодзі. Коли ми пишемо, втрачаємо інтонацію. Тому емодзі (😊, 👍, 😉) — наш візуальний помічник для тлумачення тону та для уникнення непорозумінь. І навпаки: крапка в кінці короткого повідомлення ("Добре.") може бути сприйнята як пасивна агресія. Не бійтеся поставити смайлик, щоб текст виглядав коректно, конкретно і доброзичливо.
Користь цифрової детоксикації.
Раніше, зізнаюся чесно, я сильно недооцінював користь вимкненого телефону. Тепер розумію, що найкращий відпочинок там, де найгірша мережа. Цифрова детоксикація — коли ти свідомо відкладаєш телефон подалі і він не перетворює твій обід на фотосесію. Це час, коли ти можеш просто дивитися на дерево, милуватися небом чи розмовляти з людиною, не чекаючи на вібрацію або звук. Хоч пів години на день! Відчуєш, як мозок знову почне генерувати думки, а не лише відповіді на повідомлення.
Висновок
Культура цифрового спілкування — це повернення людяності та поваги до нашої взаємодії, хай навіть вона відбувається через екран. Давайте не будемо цифровими дикунами, які кидаються дзвінками, спамлять по одному слову й завалюють усіх позаробочими повідомленнями. Навчившись цінувати чужий час і не боятися вимикати сповіщення, ми перетворимо наш смартфон з електронного наглядача на зручного помічника.
07.10.2025
Цифрове перенавантаження: Коли твій мозок — це чат
Ось ми й підійшли до нашого "улюбленого" явища — цифрового перенавантаження. Це коли ви прокидаєтеся, а на вас вже чекає кільканадцять робочих чатів, де в кожному "Терміново!". Додайте до цього чат ОСББ, де сусіди сперечаються, на тему: дворик — це парковка чи стадіон? Плюс всі ці батьківські групи, де вчителька пише капслоком.
Це ж просто інформаційна лавина. Наш мозок почувається як секретар, який намагається одночасно жонглювати десятьма телефонами й одним акваріумом. Ми постійно смикаємося від вібрації в кишені, навіть якщо її там немає (привіт, фантомні вібрації!). Звідси постійна напруга, неможливість розслабитися, тривожність. Це в свою чергу призводить до хронічної втоми, зниження продуктивності, астенії, навіть депресії. Якщо не почнемо фільтрувати цей потік, то скоро всі будемо приймати антидепресанти.
Дзвінки без попередження — порушення особистого простору
А тепер про найболючіше — голосові виклики. Раніше подзвонити було нормально. Тепер це майже щось на рівні хамства. Зрозумійте правильно, дзвінок без попередження у 2025 році — це акт цифрової агресії. Приблизно як прийти до когось додому без запрошення й одразу почати кричати, що ви про нього думаєте.
Чому так не варто робити? Бо дзвінок вимагає негайної зупинки всього. Ви можете бути на нараді, в туалеті, медитувати, але дзвінок змушує все кинути і повністю переключитися на розмову. Текстове ж повідомлення – як приємна записка: "Привіт, коли звільнишся, глянь". В такому випадку є можливість вибору: відповісти зараз, через 5 хвилин чи через годину.
Відеодзвінок без попередньої домовленості — крайня форма неповаги до особистого простору. Це вже не просто вхід без запрошення, а таки справжнє вторгнення.
Навіть за наявності домовленості, етикет вимагає спершу здійснити голосовий дзвінок, а тільки потім запитати про можливість увімкнути відео. Зрештою, ви ж не хочете побачити людину в найменш підходящий момент: щойно з душу, за кермом чи в ліжку.
Винятки? Звісно! (мова лише про голосові дзвінки)
— Справжня терміновість. Коли треба сказати: "Привіт! Сталася халепа!" (Але лише якщо вона справді сталася).
— Близькі люди. Мама, чоловік, найкращий друг. Їм можна. Також можна іншим людям, з ким попередньо узгоджені правила спілкування.
В інших випадках, будь ласка, спочатку узгодьте. Просто запитайте: "Перепрошую, є хвилинка поговорити?". Це не складно і дуже приємно для співрозмовника. Що стосується відеодзвінка, він не є екстреним засобом зв'язку, тому жодних винятків не передбачає.
Поради та цифрова детоксикація
Якщо ми хочемо вижити в цьому цифровому цирку, нам потрібна стратегія. Нова культура спілкування не закликає до заборони, а лише до свідомого використання технологій.
1. Поважайте цілісність думки. Це правило стосується тих, хто пише нам: "Привіт"
2. Правила чату. Наприклад, "робочий чат лише з 9 до 18", а про всіляку нісенітницю — у спеціальний "мем-чат". Навчитися писати чітко: "Потрібно: А, Б, В. Відповідь чекаю до 15:00". Голосові повідомлення в груповому чаті — окрема форма цифрового знущання. Текст можна швидко прочитати будь-де. Голосове ж повідомлення вимагає повної уваги, тиші або навушників, примушуючи всіх учасників аудіювати вас у незручний для них момент. Воно змушує колег або друзів шукати навушники чи слухати його, прикладаючи телефон до вуха, що в офісі, транспорті чи на зустрічі неприйнятно. В додаток до цього, замість того, щоб потратити 10 секунд на прочитання, доводиться дві хвилини слухати "Емм.. Нууу... Аааа..." Це завжди додаткове зусилля для отримувача. Виняток: ви фізично не можете друкувати (наприклад, за кермом) і попередньо про це повідомили.
3. Повага до нотифікацій. Прибрати всі непотрібні сповіщення! Вони тільки крадуть наш час. Вимкніть звук, залиште лише найважливіше. Нехай це буде не "брязкальце", а інструмент.
4. Використання емодзі. Коли ми пишемо, втрачаємо інтонацію. Тому емодзі (😊, 👍, 😉) — наш візуальний помічник для тлумачення тону та для уникнення непорозумінь. І навпаки: крапка в кінці короткого повідомлення ("Добре.") може бути сприйнята як пасивна агресія. Не бійтеся поставити смайлик, щоб текст виглядав коректно, конкретно і доброзичливо.
Користь цифрової детоксикації.
Раніше, зізнаюся чесно, я сильно недооцінював користь вимкненого телефону. Тепер розумію, що найкращий відпочинок там, де найгірша мережа. Цифрова детоксикація — коли ти свідомо відкладаєш телефон подалі і він не перетворює твій обід на фотосесію. Це час, коли ти можеш просто дивитися на дерево, милуватися небом чи розмовляти з людиною, не чекаючи на вібрацію або звук. Хоч пів години на день! Відчуєш, як мозок знову почне генерувати думки, а не лише відповіді на повідомлення.
Висновок
Культура цифрового спілкування — це повернення людяності та поваги до нашої взаємодії, хай навіть вона відбувається через екран. Давайте не будемо цифровими дикунами, які кидаються дзвінками, спамлять по одному слову й завалюють усіх позаробочими повідомленнями. Навчившись цінувати чужий час і не боятися вимикати сповіщення, ми перетворимо наш смартфон з електронного наглядача на зручного помічника.
07.10.2025
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Рефлексія про емоційний інтелект або Парадокс "сильної" людини"
• Перейти на сторінку •
"Осінній етюд"
• Перейти на сторінку •
"Осінній етюд"
Про публікацію
