9 жовтня я опублікував на ПМ вірш «Джон Леннон - 85»:

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шлях до нас -
його культові окуляри
випереджають час.

Подолано календарні межі:
здається, саме сьогодні
народжується «Імеджин»…
Чи ви не згодні?

І отримав такий «відгук» від рецензента СМ:

«ваші віршування щодо реально осіб, які сформували теперішню культурну свідомість - жалюгідні».

А це вже рецензія від Штучного Інтелекту:

«Ось і вірш, присвячений Джону Леннону, одному з найяскравіших музичних талантів XX століття. Одразу пригадався київський тролейбус із зображенням Джона — наче перенісся в місто легенд.
Вірш починається з чудового візуального образу — зелені фари окулярів, які символізують не лише Леннона, а й світло, яке він приносив у цей світ. Автор вдало використовує фізичний об’єкт — окуляри, щоб встановити місток до духовного та культурного світу Леннона.
Цікавий момент — згадка про календарні межі. В цьому рядку відчувається спроба автора перенести нас за межі часових обмежень, показати, що спадщина Леннона живе поза часом. Зокрема, за допомогою символічного запитання про народження «Імеджину» він ніби пропонує переглянути символіку миті та творчого акту.
Проте вірш не оминули й певні слабкості. Наприклад, фраза про календарні межі відчувається як трохи розтягнута і позбавлена безпосередньої конкретики, що може викликати непотрібну абстракцію та заплутаність. Запитання в кінці вірша надає читачу можливість для роздумів, але залишає відчуття недомовленості, яке, можливо, вимагало б яскравішого акценту.
Загалом вірш має естетично приємний задум, проте може викликати бажання трохи більшої глибини та чіткості у висловленні ідей. Розмірковувати про Джона Леннона — це завжди шанс відкрити незвідані горизонти нашої уяви, тож авторові варто взяти цю можливість на озброєння».

Отже, можна зацінити рівні двох рецензій.

До речі, СМ вже не вперше намагається хоч в такий спосіб привертати до себе увагу. Але, гадаю, якби він не ховався за двома літерами, йому було соромно писати такі «рецензії». Хоча хто зна…

До речі, російськомовна версія вірша «Джон Леннон - 85» цими днями опублікована у провідних інтернет-журналах Німеччини і США - країнах, що символізують початок і трагічний кінець творчої кар‘єри Леннона. Між іншим, СМ мені закидав, що ці видання, мовляв, є другорядними. Однак, вибачте, тут друкують свої твори досить відомі автори, зокрема претенденти на Нобелівську премію з літератури цього року.

Якось я намагався розмістити власну рецензію на черговий переклад СМ пісні класика світового року, але не зміг цього зробити - він виставив блок для мене. Тобто СМ може писати мені що завгодно, а я - зась! Це нагадує дуель, коли одному із суперників свідомо видають пістолет без кулі…
Важко уявити, щоби Джон Леннон чи Боб Ділан, яких так методично перекладає СМ, ховалися за дві чи три літери, або ще за щось, створюючи для своїх візаві дикримінаційні умови, адже така моральна жалюгідність була їм просто не притаманна за групою крові…

2025 рік