Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Робота з новими публікаціями
Даний вірш розглядався на одному необов'язкових офтоп-засідань робочих змін (вахт), яке відбулося днями.
І от що викликало увагу, крім усього іншого, а саме – техніки і технологій, які супроводжують виживання в поточних умовах.
Воно стосувалося сектору новин.
Висновки за результатами засідання набули наступного змісту.
Судячи з усього, в рядках про новини був радше застосований поетичний прийом, аніж переконливе твердження щодо їхнього реального стану.
Щоби не звинувачувати автора в мусуванні давно як не нової тези, доповідач з відділу інформаційної етики висвітлив суть цього питання, дивлячись на нього з висоти свого бачення.
Чому міг виникнути рядок про новини в такому вигляді, в якому перебуває вже не перший місяць після опублікування?
Та тому що:
– у народній творчості перебільшення – звична стилістика. Люди не зовсім урівноваженої натури часто використовують різкі формулювання, щоби передати емоції – страх, розчарування, роздратування, втому, злість;
– І особи особливої душевної конституції, зокрема поети-піснярі, часто пишуть "на нервах", і як вони кажуть, серцями, перебуваючи у стані внутрішнього протесту. Тема війни в умовах інформаційного шуму логічно підводить до більш темних і загострених образів. Романтична тематика в художньому сенсі мала би іншу палітру кольорів, щоправда, також не без чорних, якщо кохання дійшло би до трагічної межі (зрада, смертельна образа тощо);
– "нема майбутнього… омана... новини брешуть" — це універсальний мотив і в сучасній культурі. Його можна почути і в європейських, і в американських текстах. Це не обов’язково оцінка саме українських медіа.
То що з новинами в Україні насправді?
А в ній, як і в будь-якій державі під час війни, новини:
– працюють не без інформаційної безпеки – тобто не все можна публікувати;
– часто дають багато тривожного контенту;
– мають різний рівень якості залежно від засобу інформації.
Проте існують сильні незалежні медіа, і загалом український інформаційний простір доволі стійкий, особливо в умовах протидії наступальній російській пропаганді.
Тож у тексті автора, як гадає доповідач, має місце не стільки діагноз усій журналістиці, а можливо, і державній політиці у галузі новин, скільки емоційний образ епохи, який у даному випадку викликає подібні витоки авторського несприйняття і негативу.
Щодо вірша в цілому, то можна побажати автору і кращих, з більшим зарядом позитиву, і з меншим – вимушено згаданого вище.
Ліричні мотиви мають місце і відчувається авторське бажання презентувати поетичний матеріал, гідний читацької уваги.
У розвитку теми новин автор означив своє ставлення до них без образливих закидів у бік державної влади, як це робиться на хвилях авторської експансивності, а то – і екстремізму, викликаного факторами і рисами особистого характеру.
Протокол засідання занотований тимчасовим секретарем цього заходу. Був і заархівований відповідними архіваторам і нині знаходиться на зберіганні в додатку до журналу прийому та передачі добових чергувань.
Дата. Підписи.
Рік 2025-тий.
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Робота з новими публікаціями
Рак за руку грека хап
Приписується невідомому касторійцю
Даний вірш розглядався на одному необов'язкових офтоп-засідань робочих змін (вахт), яке відбулося днями.
І от що викликало увагу, крім усього іншого, а саме – техніки і технологій, які супроводжують виживання в поточних умовах.
Воно стосувалося сектору новин.
Висновки за результатами засідання набули наступного змісту.
Судячи з усього, в рядках про новини був радше застосований поетичний прийом, аніж переконливе твердження щодо їхнього реального стану.
Щоби не звинувачувати автора в мусуванні давно як не нової тези, доповідач з відділу інформаційної етики висвітлив суть цього питання, дивлячись на нього з висоти свого бачення.
Чому міг виникнути рядок про новини в такому вигляді, в якому перебуває вже не перший місяць після опублікування?
Та тому що:
– у народній творчості перебільшення – звична стилістика. Люди не зовсім урівноваженої натури часто використовують різкі формулювання, щоби передати емоції – страх, розчарування, роздратування, втому, злість;
– І особи особливої душевної конституції, зокрема поети-піснярі, часто пишуть "на нервах", і як вони кажуть, серцями, перебуваючи у стані внутрішнього протесту. Тема війни в умовах інформаційного шуму логічно підводить до більш темних і загострених образів. Романтична тематика в художньому сенсі мала би іншу палітру кольорів, щоправда, також не без чорних, якщо кохання дійшло би до трагічної межі (зрада, смертельна образа тощо);
– "нема майбутнього… омана... новини брешуть" — це універсальний мотив і в сучасній культурі. Його можна почути і в європейських, і в американських текстах. Це не обов’язково оцінка саме українських медіа.
То що з новинами в Україні насправді?
А в ній, як і в будь-якій державі під час війни, новини:
– працюють не без інформаційної безпеки – тобто не все можна публікувати;
– часто дають багато тривожного контенту;
– мають різний рівень якості залежно від засобу інформації.
Проте існують сильні незалежні медіа, і загалом український інформаційний простір доволі стійкий, особливо в умовах протидії наступальній російській пропаганді.
Тож у тексті автора, як гадає доповідач, має місце не стільки діагноз усій журналістиці, а можливо, і державній політиці у галузі новин, скільки емоційний образ епохи, який у даному випадку викликає подібні витоки авторського несприйняття і негативу.
Щодо вірша в цілому, то можна побажати автору і кращих, з більшим зарядом позитиву, і з меншим – вимушено згаданого вище.
Ліричні мотиви мають місце і відчувається авторське бажання презентувати поетичний матеріал, гідний читацької уваги.
У розвитку теми новин автор означив своє ставлення до них без образливих закидів у бік державної влади, як це робиться на хвилях авторської експансивності, а то – і екстремізму, викликаного факторами і рисами особистого характеру.
Протокол засідання занотований тимчасовим секретарем цього заходу. Був і заархівований відповідними архіваторам і нині знаходиться на зберіганні в додатку до журналу прийому та передачі добових чергувань.
Дата. Підписи.
Рік 2025-тий.
https://maysterni.com/publication.php?id=178825
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
