ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
2026.05.16
13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
2026.05.16
11:28
було нам добре під зірками
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
2026.05.16
11:25
Спливала ніч жарка й загайна,
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
2026.05.16
10:55
Як прикро те, що рік минає,
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.
2026.05.16
10:49
НЕЖДАНА: СМЕРТЬ ПІД КУПОЛАМИ
Поки законні діти князя вчили латину та готувалися до європейських королівств, маленька Неждана бігала босоніж по піску Десни і наливалася красою як дика рожа. Вона була тінню утраченого кохання Ярославової юності, про яку
2026.05.16
09:25
скажи! – приречені чи ще!?-
голодні, без одежі, босі,
але з надією на Досі,
як Іов в притчі із нічим,
долають відчуття буття
і , ремствуючи на пророче,
як черви, що пролізли в очі,
голодні, без одежі, босі,
але з надією на Досі,
як Іов в притчі із нічим,
долають відчуття буття
і , ремствуючи на пророче,
як черви, що пролізли в очі,
2026.05.16
09:10
Здавалося, не стрінемось з тобою,
хоч вий білугою від болю та наруги.
Моя печаль горою кам'яною,
бентежним океаном — хвиля туги.
Приходиш уві сні в сорочці білій.
Хоча за спиною лелечі крила,
я добре знаю, що осиротіли
хоч вий білугою від болю та наруги.
Моя печаль горою кам'яною,
бентежним океаном — хвиля туги.
Приходиш уві сні в сорочці білій.
Хоча за спиною лелечі крила,
я добре знаю, що осиротіли
2026.05.16
07:37
По той бік стін
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.
2026.05.15
19:24
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о
2026.05.15
17:00
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
2026.05.15
15:44
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
2026.05.15
13:13
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
2026.05.15
13:04
Ти виростаєш із пітьми
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.
Телепортуєшся вкотре
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.
Телепортуєшся вкотре
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Перше засідання нового року
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат, однак між цим текстом і визнанням, на яке орієнтується автор, є певна дистанція – як іронічна, так і структурна.
1. На самому початку вірша можна відчути і вгадати декларативну алюзію на Фр. Ніцше. Формула "коли дивишся в безодню…" легко зчитується.
І ніякого подальшого осмислення. У вірші нічого не відбулось, бо автор нічого і не робить, окрім повторення давно відомого жесту.
У Ніцше безодня:
– не очищує;
– не веде до "цвітіння";
– не гарантує сенсу;
– і тим більше, вона не завершується теодицеєю, тобто тим, чим фіналізується вірш, а саме долученням образу Бога, Отця Небесного нашого.
Ми бачимо лише класичну метафізичну подорож із гарантованим позитивним фіналом, означеним у попередньому абзаці. Це, можна сказати, анти-ніцшеанство, замасковане під чисто ніцшеанський антураж.
2. Лексика і образи — вторинні й передбачувані:
– небо, безодня, небуття, глибини, основи, цвітіння, порив, нарив, пахощі, нектар, дар — це канонічний набір “високої абстракції”, який працює лише тоді, коли або радикально переосмислений, або поставлений у неочікуваний контекст.
Тут цього немає. Образи накладаються, не конфліктують, і тому не породжують смислової напруги.
3. Рими й ритм — функціональні, але архаїчні (зужиті):
– тебе / неба;
– обширне граматичне римування;
– рима на "ння" як ритмічний костиль (великий цвях) і милиця (допоміжний засіб для ходьби).
Це, на думку колегії, не помилки, але це ознаки такої поетики, яка не знає авторського сумніву щодо самої себе. Сучасна сильна поезія, навпаки, сумнівається, ламає, руйнує тишу, не стоїть на місці. А тут ми побачимо топтання на одних і тих же римах, які крокують за автором упродовж усього часу, в якому вони транслюються і в цих поезіях, і до того ж, якщо так можна сказати, не першої свіжості. Вони як аматорські, так і з претензією на компенсаційні схеми на зразок: "я вам даю глибоко філософський вірш, і тому підлаштовуйтесь під усі технічні негаразди".
4. Головна проблема — ідеологічна завершеність.
Найкритичніше — фінал:
– "…відчуєш страждання, як посланий Господом дар". Про це йшлось і вище, а зараз ми підійшли до нього у рамках продовження огляду вірша на шляху до закінчення.
Текст закриває всі філософські двері, які сам же й відкривав:
– безодня → сенс,
– небуття → гармонія,
– страждання → начебто як виправдане.
Це дидактичне примирення, а не поетичне відкриття.
Для того рівня, на який зазіхає автор, а тим більше, і до Нобелівського, як було в попередніх віршах або навіть просто сильної поезії — це майже вирок. Не дотягує.
5. Загальний висновок:
– вірш щиро написаний, тривалий час відлежувався (9 місяців);
– технічно охайний з усіма негараздами. До речі, сибілянти (четверта і п'ята строфа);
– впізнавано "високий" (пафос etc);
– вторинний у мисленні;
– без внутрішнього конфлікту;
– без ризику (несподівана новизна, сміливі рішення тощо);
– без мовної інновації.
Його можна назвати якісною метафізичною риторикою, але не поезією, яка рухає мову або задуми вперед.
Якщо коротко:
– це вірш людини, яка впевнена, що знає всі відповіді на всі питання, перелік яких може скласти навіть будь-який читач, знайомий з віршами автора, вірш якого було розглянуто.
Розгляд вірша відбувався в умовах фізичної відсутності Голови Головного офісу "пиріжкарень", і тому поки що ним не затверджений.
Долучались співробітники вільних робочих змін (вахт) в режимі онлайн-конференції.
Гіперпосилання актуальне
Протокол заархівований на майбутнє підрозділом відділу документальної архівації *rar.
Дата. Підписи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перше засідання нового року
В новий рік з нічим новим
Приписується робітникам ШЕД
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат, однак між цим текстом і визнанням, на яке орієнтується автор, є певна дистанція – як іронічна, так і структурна.
1. На самому початку вірша можна відчути і вгадати декларативну алюзію на Фр. Ніцше. Формула "коли дивишся в безодню…" легко зчитується.
І ніякого подальшого осмислення. У вірші нічого не відбулось, бо автор нічого і не робить, окрім повторення давно відомого жесту.
У Ніцше безодня:
– не очищує;
– не веде до "цвітіння";
– не гарантує сенсу;
– і тим більше, вона не завершується теодицеєю, тобто тим, чим фіналізується вірш, а саме долученням образу Бога, Отця Небесного нашого.
Ми бачимо лише класичну метафізичну подорож із гарантованим позитивним фіналом, означеним у попередньому абзаці. Це, можна сказати, анти-ніцшеанство, замасковане під чисто ніцшеанський антураж.
2. Лексика і образи — вторинні й передбачувані:
– небо, безодня, небуття, глибини, основи, цвітіння, порив, нарив, пахощі, нектар, дар — це канонічний набір “високої абстракції”, який працює лише тоді, коли або радикально переосмислений, або поставлений у неочікуваний контекст.
Тут цього немає. Образи накладаються, не конфліктують, і тому не породжують смислової напруги.
3. Рими й ритм — функціональні, але архаїчні (зужиті):
– тебе / неба;
– обширне граматичне римування;
– рима на "ння" як ритмічний костиль (великий цвях) і милиця (допоміжний засіб для ходьби).
Це, на думку колегії, не помилки, але це ознаки такої поетики, яка не знає авторського сумніву щодо самої себе. Сучасна сильна поезія, навпаки, сумнівається, ламає, руйнує тишу, не стоїть на місці. А тут ми побачимо топтання на одних і тих же римах, які крокують за автором упродовж усього часу, в якому вони транслюються і в цих поезіях, і до того ж, якщо так можна сказати, не першої свіжості. Вони як аматорські, так і з претензією на компенсаційні схеми на зразок: "я вам даю глибоко філософський вірш, і тому підлаштовуйтесь під усі технічні негаразди".
4. Головна проблема — ідеологічна завершеність.
Найкритичніше — фінал:
– "…відчуєш страждання, як посланий Господом дар". Про це йшлось і вище, а зараз ми підійшли до нього у рамках продовження огляду вірша на шляху до закінчення.
Текст закриває всі філософські двері, які сам же й відкривав:
– безодня → сенс,
– небуття → гармонія,
– страждання → начебто як виправдане.
Це дидактичне примирення, а не поетичне відкриття.
Для того рівня, на який зазіхає автор, а тим більше, і до Нобелівського, як було в попередніх віршах або навіть просто сильної поезії — це майже вирок. Не дотягує.
5. Загальний висновок:
– вірш щиро написаний, тривалий час відлежувався (9 місяців);
– технічно охайний з усіма негараздами. До речі, сибілянти (четверта і п'ята строфа);
– впізнавано "високий" (пафос etc);
– вторинний у мисленні;
– без внутрішнього конфлікту;
– без ризику (несподівана новизна, сміливі рішення тощо);
– без мовної інновації.
Його можна назвати якісною метафізичною риторикою, але не поезією, яка рухає мову або задуми вперед.
Якщо коротко:
– це вірш людини, яка впевнена, що знає всі відповіді на всі питання, перелік яких може скласти навіть будь-який читач, знайомий з віршами автора, вірш якого було розглянуто.
Розгляд вірша відбувався в умовах фізичної відсутності Голови Головного офісу "пиріжкарень", і тому поки що ним не затверджений.
Долучались співробітники вільних робочих змін (вахт) в режимі онлайн-конференції.
Гіперпосилання актуальне
Протокол заархівований на майбутнє підрозділом відділу документальної архівації *rar.
Дата. Підписи.
Безодня ніщо
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних світів,
Подолавши споруджені небом товсті перепони,
А земні подолавши упевнено і поготів.
І пізнавши до дна небуття, ти пізнаєш цвітіння
І буяння життя, невтолимий і ясний порив.
Вип'єш часу вина, увійшовши в палке безгоміння
І відкинувши сумніви, наче болючий нарив.
Увійшовши у білий налив невідомих історій
І вдихнувши їх пахощі, мовби небесний нектар,
Ти здолаєш тенета ненависті, злоби, апорій
І відчуєш страждання, як посланий Господом дар.
6 квітня 2025
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2553 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2553 seconds