ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.08
19:20
Сидять діди під кормою. Сонце припікає.
Але під старезним дубом не так дошкуляє.
Корчмар тут столи поставив, тож можна сидіти,
З кухлів пиво попивати та поговорити.
Про що дідам говорити, як не про минуле,
Коли вони молоді ще і завзяті були.
Похваля
Але під старезним дубом не так дошкуляє.
Корчмар тут столи поставив, тож можна сидіти,
З кухлів пиво попивати та поговорити.
Про що дідам говорити, як не про минуле,
Коли вони молоді ще і завзяті були.
Похваля
2026.01.08
17:19
Для чого я прийшла в липневу заметіль?—
Спокутувати гріх людського роду?
Пізнати у пологах немовляти біль,
на доторк пальців і вогонь, і воду.
Заради існування? На брехні одній
триматися від альфи до омеги?
Я із ребра Адама, та світогляд мій
Спокутувати гріх людського роду?
Пізнати у пологах немовляти біль,
на доторк пальців і вогонь, і воду.
Заради існування? На брехні одній
триматися від альфи до омеги?
Я із ребра Адама, та світогляд мій
2026.01.08
12:54
Хор у одній людині…
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хто чує
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хто чує
2026.01.08
12:37
І ти вже не та, і я вже не той…
З дива не виникне диво.
Скрипка — одне, інше — гобой,
Хоч і на вигляд красиво…
Сцена потрібна, потрібен глядач.
Оплески іншої думки…
Попри визнань, попри невдач
Кожен тримається Букви…
З дива не виникне диво.
Скрипка — одне, інше — гобой,
Хоч і на вигляд красиво…
Сцена потрібна, потрібен глядач.
Оплески іншої думки…
Попри визнань, попри невдач
Кожен тримається Букви…
2026.01.08
10:47
Така невизначеність у погоди.
Цей шал вітрів, як чорна меса снів.
Шукаємо пригоди, як нагоди
Поглянути у дзеркало світів.
Ми стоїмо на кризі парадоксів,
На кризі нерозв'язаних питань.
І шал вітрів полине, ніби доказ
Цей шал вітрів, як чорна меса снів.
Шукаємо пригоди, як нагоди
Поглянути у дзеркало світів.
Ми стоїмо на кризі парадоксів,
На кризі нерозв'язаних питань.
І шал вітрів полине, ніби доказ
2026.01.08
08:37
сумно і безнадійно палає хміль
вірші тривожать менше аніж роки
все що ще майже поруч–розчинна сіль
вийдеш у двір до шляху–самі піски
не заховати себе назавжди в оцет
лиси знайдуть уночі по сліду обмов
стануть скакати пищати лизать лице
вірші тривожать менше аніж роки
все що ще майже поруч–розчинна сіль
вийдеш у двір до шляху–самі піски
не заховати себе назавжди в оцет
лиси знайдуть уночі по сліду обмов
стануть скакати пищати лизать лице
2026.01.07
21:00
Із Леоніда Сергєєва
На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною
На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною
2026.01.07
20:42
Се день у день, на тому горбі
Хлопака із посмішкою сидить незворушно собі
Ніхто не бажа його знати
Вони бачать, то просто дурень
І жодному не відповість він
Але дурень на горбі
бачить сонце заходить
А його очі бачать
Хлопака із посмішкою сидить незворушно собі
Ніхто не бажа його знати
Вони бачать, то просто дурень
І жодному не відповість він
Але дурень на горбі
бачить сонце заходить
А його очі бачать
2026.01.07
20:24
У пеклі зачекалися чорти,
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –
І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –
І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття
2026.01.07
19:56
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат,
2026.01.07
15:27
Виблискує красою
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?
- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?
- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -
2026.01.07
14:48
У дворі... на дворі дощик.
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…
2026.01.07
10:45
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних
2026.01.07
07:16
Москви не жаль і москалів не шкода,
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...
2026.01.07
02:25
Присвяти мені вірш-епітафію, рідний мій січню!
Нас було колись троє січневих. Лишився один.
Та життя стало чорним, гірким і нестерпно-трагічним,
А вінець йому - спомин і безліч стареньких світлин.
Не рятує ні сніг, ні коріння твоє королівське,
Вже
Нас було колись троє січневих. Лишився один.
Та життя стало чорним, гірким і нестерпно-трагічним,
А вінець йому - спомин і безліч стареньких світлин.
Не рятує ні сніг, ні коріння твоє королівське,
Вже
2026.01.06
19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Перше засідання нового року
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат, однак між цим текстом і визнанням, на яке орієнтується автор, є певна дистанція – як іронічна, так і структурна.
1. На самому початку вірша можна відчути і вгадати декларативну алюзію на Фр. Ніцше. Формула "коли дивишся в безодню…" легко зчитується.
І ніякого подальшого осмислення. У вірші нічого не відбулось, бо автор нічого і не робить, окрім повторення давно відомого жесту.
У Ніцше безодня:
– не очищує;
– не веде до "цвітіння";
– не гарантує сенсу;
– і тим більше, вона не завершується теодицеєю, тобто тим, чим фіналізується вірш, а саме долученням образу Бога, Отця Небесного нашого.
Ми бачимо лише класичну метафізичну подорож із гарантованим позитивним фіналом, означеним у попередньому абзаці. Це, можна сказати, анти-ніцшеанство, замасковане під чисто ніцшеанський антураж.
2. Лексика і образи — вторинні й передбачувані:
– небо, безодня, небуття, глибини, основи, цвітіння, порив, нарив, пахощі, нектар, дар — це канонічний набір “високої абстракції”, який працює лише тоді, коли або радикально переосмислений, або поставлений у неочікуваний контекст.
Тут цього немає. Образи накладаються, не конфліктують, і тому не породжують смислової напруги.
3. Рими й ритм — функціональні, але архаїчні (зужиті):
– тебе / неба;
– обширне граматичне римування;
– рима на "ння" як ритмічний костиль (великий цвях) і милиця (допоміжний засіб для ходьби).
Це, на думку колегії, не помилки, але це ознаки такої поетики, яка не знає авторського сумніву щодо самої себе. Сучасна сильна поезія, навпаки, сумнівається, ламає, руйнує тишу, не стоїть на місці. А тут ми побачимо топтання на одних і тих же римах, які крокують за автором упродовж усього часу, в якому вони транслюються і в цих поезіях, і до того ж, якщо так можна сказати, не першої свіжості. Вони як аматорські, так і з претензією на компенсаційні схеми на зразок: "я вам даю глибоко філософський вірш, і тому підлаштовуйтесь під усі технічні негаразди".
4. Головна проблема — ідеологічна завершеність.
Найкритичніше — фінал:
– "…відчуєш страждання, як посланий Господом дар". Про це йшлось і вище, а зараз ми підійшли до нього у рамках продовження огляду вірша на шляху до закінчення.
Текст закриває всі філософські двері, які сам же й відкривав:
– безодня → сенс,
– небуття → гармонія,
– страждання → начебто як виправдане.
Це дидактичне примирення, а не поетичне відкриття.
Для того рівня, на який зазіхає автор, а тим більше, і до Нобелівського, як було в попередніх віршах або навіть просто сильної поезії — це майже вирок. Не дотягує.
5. Загальний висновок:
– вірш щиро написаний, тривалий час відлежувався (9 місяців);
– технічно охайний з усіма негараздами. До речі, сибілянти (четверта і п'ята строфа);
– впізнавано "високий" (пафос etc);
– вторинний у мисленні;
– без внутрішнього конфлікту;
– без ризику (несподівана новизна, сміливі рішення тощо);
– без мовної інновації.
Його можна назвати якісною метафізичною риторикою, але не поезією, яка рухає мову або задуми вперед.
Якщо коротко:
– це вірш людини, яка впевнена, що знає всі відповіді на всі питання, перелік яких може скласти навіть будь-який читач, знайомий з віршами автора, вірш якого було розглянуто.
Розгляд вірша відбувався в умовах фізичної відсутності Голови Головного офісу "пиріжкарень", і тому поки що ним не затверджений.
Долучались співробітники вільних робочих змін (вахт) в режимі онлайн-конференції.
Гіперпосилання актуальне
Протокол заархівований на майбутнє підрозділом відділу документальної архівації *rar.
Дата. Підписи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перше засідання нового року
В новий рік з нічим новим
Приписується робітникам ШЕД
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат, однак між цим текстом і визнанням, на яке орієнтується автор, є певна дистанція – як іронічна, так і структурна.
1. На самому початку вірша можна відчути і вгадати декларативну алюзію на Фр. Ніцше. Формула "коли дивишся в безодню…" легко зчитується.
І ніякого подальшого осмислення. У вірші нічого не відбулось, бо автор нічого і не робить, окрім повторення давно відомого жесту.
У Ніцше безодня:
– не очищує;
– не веде до "цвітіння";
– не гарантує сенсу;
– і тим більше, вона не завершується теодицеєю, тобто тим, чим фіналізується вірш, а саме долученням образу Бога, Отця Небесного нашого.
Ми бачимо лише класичну метафізичну подорож із гарантованим позитивним фіналом, означеним у попередньому абзаці. Це, можна сказати, анти-ніцшеанство, замасковане під чисто ніцшеанський антураж.
2. Лексика і образи — вторинні й передбачувані:
– небо, безодня, небуття, глибини, основи, цвітіння, порив, нарив, пахощі, нектар, дар — це канонічний набір “високої абстракції”, який працює лише тоді, коли або радикально переосмислений, або поставлений у неочікуваний контекст.
Тут цього немає. Образи накладаються, не конфліктують, і тому не породжують смислової напруги.
3. Рими й ритм — функціональні, але архаїчні (зужиті):
– тебе / неба;
– обширне граматичне римування;
– рима на "ння" як ритмічний костиль (великий цвях) і милиця (допоміжний засіб для ходьби).
Це, на думку колегії, не помилки, але це ознаки такої поетики, яка не знає авторського сумніву щодо самої себе. Сучасна сильна поезія, навпаки, сумнівається, ламає, руйнує тишу, не стоїть на місці. А тут ми побачимо топтання на одних і тих же римах, які крокують за автором упродовж усього часу, в якому вони транслюються і в цих поезіях, і до того ж, якщо так можна сказати, не першої свіжості. Вони як аматорські, так і з претензією на компенсаційні схеми на зразок: "я вам даю глибоко філософський вірш, і тому підлаштовуйтесь під усі технічні негаразди".
4. Головна проблема — ідеологічна завершеність.
Найкритичніше — фінал:
– "…відчуєш страждання, як посланий Господом дар". Про це йшлось і вище, а зараз ми підійшли до нього у рамках продовження огляду вірша на шляху до закінчення.
Текст закриває всі філософські двері, які сам же й відкривав:
– безодня → сенс,
– небуття → гармонія,
– страждання → начебто як виправдане.
Це дидактичне примирення, а не поетичне відкриття.
Для того рівня, на який зазіхає автор, а тим більше, і до Нобелівського, як було в попередніх віршах або навіть просто сильної поезії — це майже вирок. Не дотягує.
5. Загальний висновок:
– вірш щиро написаний, тривалий час відлежувався (9 місяців);
– технічно охайний з усіма негараздами. До речі, сибілянти (четверта і п'ята строфа);
– впізнавано "високий" (пафос etc);
– вторинний у мисленні;
– без внутрішнього конфлікту;
– без ризику (несподівана новизна, сміливі рішення тощо);
– без мовної інновації.
Його можна назвати якісною метафізичною риторикою, але не поезією, яка рухає мову або задуми вперед.
Якщо коротко:
– це вірш людини, яка впевнена, що знає всі відповіді на всі питання, перелік яких може скласти навіть будь-який читач, знайомий з віршами автора, вірш якого було розглянуто.
Розгляд вірша відбувався в умовах фізичної відсутності Голови Головного офісу "пиріжкарень", і тому поки що ним не затверджений.
Долучались співробітники вільних робочих змін (вахт) в режимі онлайн-конференції.
Гіперпосилання актуальне
Протокол заархівований на майбутнє підрозділом відділу документальної архівації *rar.
Дата. Підписи.
Безодня ніщо
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних світів,
Подолавши споруджені небом товсті перепони,
А земні подолавши упевнено і поготів.
І пізнавши до дна небуття, ти пізнаєш цвітіння
І буяння життя, невтолимий і ясний порив.
Вип'єш часу вина, увійшовши в палке безгоміння
І відкинувши сумніви, наче болючий нарив.
Увійшовши у білий налив невідомих історій
І вдихнувши їх пахощі, мовби небесний нектар,
Ти здолаєш тенета ненависті, злоби, апорій
І відчуєш страждання, як посланий Господом дар.
6 квітня 2025
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4671 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4671 seconds