ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.29
10:09
вересня легендарному Шеві виповнюється 50 років.
ВІТАЄМО!
Злива питань нескінченна…
Тлумачний словник тримай!
Значення слова «Шевченко»?
«Шевченко» означає: най!
ВІТАЄМО!
Злива питань нескінченна…
Тлумачний словник тримай!
Значення слова «Шевченко»?
«Шевченко» означає: най!
2026.09.29
10:03
ХІ. ФРЕСКА, ЯКУ НІХТО НЕ ПОБАЧИТЬ
Об одинадцятій годині ранку в триклінії – парадній їдальні багатого помпейського будинку – пахло свіжим вапном та терпким пилком рослинних фарб. Бідний, але талановитий майстер Клавдій стояв на дерев'яному помості, т
2026.09.29
07:21
Почуваюся мішенню
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.
2026.09.28
23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
2026.09.28
21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
2026.09.28
18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
2026.09.28
16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
2026.09.28
15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
2026.09.28
15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
2026.09.28
15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
2026.09.28
13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
2026.09.28
10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
2026.09.28
07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ
Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у
2026.09.28
06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Перше засідання нового року
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат, однак між цим текстом і визнанням, на яке орієнтується автор, є певна дистанція – як іронічна, так і структурна.
1. На самому початку вірша можна відчути і вгадати декларативну алюзію на Фр. Ніцше. Формула "коли дивишся в безодню…" легко зчитується.
І ніякого подальшого осмислення. У вірші нічого не відбулось, бо автор нічого і не робить, окрім повторення давно відомого жесту.
У Ніцше безодня:
– не очищує;
– не веде до "цвітіння";
– не гарантує сенсу;
– і тим більше, вона не завершується теодицеєю, тобто тим, чим фіналізується вірш, а саме долученням образу Бога, Отця Небесного нашого.
Ми бачимо лише класичну метафізичну подорож із гарантованим позитивним фіналом, означеним у попередньому абзаці. Це, можна сказати, анти-ніцшеанство, замасковане під чисто ніцшеанський антураж.
2. Лексика і образи — вторинні й передбачувані:
– небо, безодня, небуття, глибини, основи, цвітіння, порив, нарив, пахощі, нектар, дар — це канонічний набір “високої абстракції”, який працює лише тоді, коли або радикально переосмислений, або поставлений у неочікуваний контекст.
Тут цього немає. Образи накладаються, не конфліктують, і тому не породжують смислової напруги.
3. Рими й ритм — функціональні, але архаїчні (зужиті):
– тебе / неба;
– обширне граматичне римування;
– рима на "ння" як ритмічний костиль (великий цвях) і милиця (допоміжний засіб для ходьби).
Це, на думку колегії, не помилки, але це ознаки такої поетики, яка не знає авторського сумніву щодо самої себе. Сучасна сильна поезія, навпаки, сумнівається, ламає, руйнує тишу, не стоїть на місці. А тут ми побачимо топтання на одних і тих же римах, які крокують за автором упродовж усього часу, в якому вони транслюються і в цих поезіях, і до того ж, якщо так можна сказати, не першої свіжості. Вони як аматорські, так і з претензією на компенсаційні схеми на зразок: "я вам даю глибоко філософський вірш, і тому підлаштовуйтесь під усі технічні негаразди".
4. Головна проблема — ідеологічна завершеність.
Найкритичніше — фінал:
– "…відчуєш страждання, як посланий Господом дар". Про це йшлось і вище, а зараз ми підійшли до нього у рамках продовження огляду вірша на шляху до закінчення.
Текст закриває всі філософські двері, які сам же й відкривав:
– безодня → сенс,
– небуття → гармонія,
– страждання → начебто як виправдане.
Це дидактичне примирення, а не поетичне відкриття.
Для того рівня, на який зазіхає автор, а тим більше, і до Нобелівського, як було в попередніх віршах або навіть просто сильної поезії — це майже вирок. Не дотягує.
5. Загальний висновок:
– вірш щиро написаний, тривалий час відлежувався (9 місяців);
– технічно охайний з усіма негараздами. До речі, сибілянти (четверта і п'ята строфа);
– впізнавано "високий" (пафос etc);
– вторинний у мисленні;
– без внутрішнього конфлікту;
– без ризику (несподівана новизна, сміливі рішення тощо);
– без мовної інновації.
Його можна назвати якісною метафізичною риторикою, але не поезією, яка рухає мову або задуми вперед.
Якщо коротко:
– це вірш людини, яка впевнена, що знає всі відповіді на всі питання, перелік яких може скласти навіть будь-який читач, знайомий з віршами автора, вірш якого було розглянуто.
Розгляд вірша відбувався в умовах фізичної відсутності Голови Головного офісу "пиріжкарень", і тому поки що ним не затверджений.
Долучались співробітники вільних робочих змін (вахт) в режимі онлайн-конференції.
Гіперпосилання актуальне
Протокол заархівований на майбутнє підрозділом відділу документальної архівації *rar.
Дата. Підписи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перше засідання нового року
В новий рік з нічим новим
Приписується робітникам ШЕД
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат, однак між цим текстом і визнанням, на яке орієнтується автор, є певна дистанція – як іронічна, так і структурна.
1. На самому початку вірша можна відчути і вгадати декларативну алюзію на Фр. Ніцше. Формула "коли дивишся в безодню…" легко зчитується.
І ніякого подальшого осмислення. У вірші нічого не відбулось, бо автор нічого і не робить, окрім повторення давно відомого жесту.
У Ніцше безодня:
– не очищує;
– не веде до "цвітіння";
– не гарантує сенсу;
– і тим більше, вона не завершується теодицеєю, тобто тим, чим фіналізується вірш, а саме долученням образу Бога, Отця Небесного нашого.
Ми бачимо лише класичну метафізичну подорож із гарантованим позитивним фіналом, означеним у попередньому абзаці. Це, можна сказати, анти-ніцшеанство, замасковане під чисто ніцшеанський антураж.
2. Лексика і образи — вторинні й передбачувані:
– небо, безодня, небуття, глибини, основи, цвітіння, порив, нарив, пахощі, нектар, дар — це канонічний набір “високої абстракції”, який працює лише тоді, коли або радикально переосмислений, або поставлений у неочікуваний контекст.
Тут цього немає. Образи накладаються, не конфліктують, і тому не породжують смислової напруги.
3. Рими й ритм — функціональні, але архаїчні (зужиті):
– тебе / неба;
– обширне граматичне римування;
– рима на "ння" як ритмічний костиль (великий цвях) і милиця (допоміжний засіб для ходьби).
Це, на думку колегії, не помилки, але це ознаки такої поетики, яка не знає авторського сумніву щодо самої себе. Сучасна сильна поезія, навпаки, сумнівається, ламає, руйнує тишу, не стоїть на місці. А тут ми побачимо топтання на одних і тих же римах, які крокують за автором упродовж усього часу, в якому вони транслюються і в цих поезіях, і до того ж, якщо так можна сказати, не першої свіжості. Вони як аматорські, так і з претензією на компенсаційні схеми на зразок: "я вам даю глибоко філософський вірш, і тому підлаштовуйтесь під усі технічні негаразди".
4. Головна проблема — ідеологічна завершеність.
Найкритичніше — фінал:
– "…відчуєш страждання, як посланий Господом дар". Про це йшлось і вище, а зараз ми підійшли до нього у рамках продовження огляду вірша на шляху до закінчення.
Текст закриває всі філософські двері, які сам же й відкривав:
– безодня → сенс,
– небуття → гармонія,
– страждання → начебто як виправдане.
Це дидактичне примирення, а не поетичне відкриття.
Для того рівня, на який зазіхає автор, а тим більше, і до Нобелівського, як було в попередніх віршах або навіть просто сильної поезії — це майже вирок. Не дотягує.
5. Загальний висновок:
– вірш щиро написаний, тривалий час відлежувався (9 місяців);
– технічно охайний з усіма негараздами. До речі, сибілянти (четверта і п'ята строфа);
– впізнавано "високий" (пафос etc);
– вторинний у мисленні;
– без внутрішнього конфлікту;
– без ризику (несподівана новизна, сміливі рішення тощо);
– без мовної інновації.
Його можна назвати якісною метафізичною риторикою, але не поезією, яка рухає мову або задуми вперед.
Якщо коротко:
– це вірш людини, яка впевнена, що знає всі відповіді на всі питання, перелік яких може скласти навіть будь-який читач, знайомий з віршами автора, вірш якого було розглянуто.
Розгляд вірша відбувався в умовах фізичної відсутності Голови Головного офісу "пиріжкарень", і тому поки що ним не затверджений.
Долучались співробітники вільних робочих змін (вахт) в режимі онлайн-конференції.
Гіперпосилання актуальне
Протокол заархівований на майбутнє підрозділом відділу документальної архівації *rar.
Дата. Підписи.
Безодня ніщо
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних світів,
Подолавши споруджені небом товсті перепони,
А земні подолавши упевнено і поготів.
І пізнавши до дна небуття, ти пізнаєш цвітіння
І буяння життя, невтолимий і ясний порив.
Вип'єш часу вина, увійшовши в палке безгоміння
І відкинувши сумніви, наче болючий нарив.
Увійшовши у білий налив невідомих історій
І вдихнувши їх пахощі, мовби небесний нектар,
Ти здолаєш тенета ненависті, злоби, апорій
І відчуєш страждання, як посланий Господом дар.
6 квітня 2025
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2381 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2381 seconds