ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Станіслава Єжи Лєца

 Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 6
ТРАГЕДІЯ

Що таке трагедія, хочете знати? –
Сиділа самотня людина в порожній кімнаті...

ВИПАДОК

Могуть свою нам випадок являє.
Якби ще знать: а ним хто управляє?

ПРО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

У кожного сторіччя
Своє середньовіччя.

ЗИСК ВІД ВТРАТИ ЗУБІВ

І втрата зубів дає певну вигоду:
Язик здобуває ще більшу свободу.

ПРО ШОРИ

Хто шори вдягає, я б тих застеріг:
Крім них в комплект входять вудила й батіг.

ПРО ОРЕОЛ

Ореол краще держиться не на богах,
А у чортів на широких рогах.

ПРО СВЯТИХ

Є чимало святих у кожної нації,
Житія яких почались після канонізації.

ПРО КАНОНІЗАТОРІВ

Хотілось би почитать і про організаторів,
Щось на кшталт “Житія канонізаторів”.

ПРО ПОВІЙ

Легше когось обізвати повією,
Ніж самому зайнятись подібною дією.

ПРО СЕРЙОЗНЕ Й КОМІЧНЕ

Почну тільки думать серйозно й логічно –
Враз бачу, наскільки все в світі комічно.

ЯК СТАТЬ ЗІРКОЮ

Чим темніша настане пора,
Тим легше стать зіркою в межах двора.

ПРО ВЕЛИЧ ЕПОХИ

Велика епоха з боротьбою ідей
Здатна поглинуть мільйони людей.

СЛОВО Й ДІЛО

Ті, що говорять впевнено “ми”,
Буває, до них не належать самі.

ЯК БУТЬ?

Не можна покластись на людську пам’ять все ж.
Шкода, та на людське безпам’ятство – теж.

ВИСЛОВЛЮЙТЕСЬ ЯСНО

Він висловивсь так зрозуміло,
Що аж в голові помутніло.

МАГІЯ СЛІВ

В народу матюками пересипана мова,
Бо він іще вірить у магію слова.

КОЛИ ВИНИК СВІТ?

Встановити точну дату виникнення світу
Могли б тільки бухгалтери, та й то лиш для звіту.

ВІРА В ПАПІР

Віра в містичну силу паперу досягла зеніту:
На ньому пишуть навіть гарантію вічності граніту.

ПРИВИД ПОКІЙНИКА

Привид покійника не у вигляді сови
Часто лякає нас, а в образі вдови.

ЩО ТАКЕ ВІЧНІСТЬ?

Вічність – це тимчасовості взірець,
Коли ще неясно, де початок і кінець.

ДЕРЖАВНІ ХАРЧІ І ГОРІЛКА

Державні харчі уніфікують людину і її ментальність,
Державна ж горілка виявляє всю її унікальність.

НАВІЩО ОБ’ЄДНУВАТИСЬ?
Люди об’єднуються тому, що бачать:
Нуль – це ніщо, але два нулі вже дещо значать.

ЛЮБОВ ЗА ПЛАТУ

Важко не оцінить любов за плату:
Принаймні не потрібно віддавать всю зарплату.

ЛЮБОВ І НЕНАВИСТЬ

“Ненавиджу вас!”– хочу це повторити,
Бо ви не даєтесь у себе влюбити.

СИЛА ЗВИЧКИ

Що відміняє і силу тяжіння? –
Сила звички та наше терпіння.

ПОРОДЖЕНА МІФОМ

Свідомість проходить під грифом:
Породжена міфом.

МИСТЕЦТВО І ЧИТАЧ

Нарешті зрозуміли після років невдач:
Масовим має буть не мистецтво, а читач.

МОЛІННЯ ЧУЖИМ БОГАМ

Моління чужим богам має ту перевагу,
Що швидше на тебе звертають увагу.

ТЕРНОВІ ВІНКИ

Бувають тернові вінки і умовні:
З тернинами тільки назовні.

НАГОРОДА ЗНАХОДИТЬ ГЕРОЯ

Нерідко за батька провину
Нагорода дістається вже сину.

ПОЧАТОК І КІНЕЦЬ

На початку – пролог,
В кінці – некролог.

ПОВТОРЕННЯ

Повторюватись, але по-іншому щоразу:
Чи не в цьому мистецтво – і не тільки джазу?

ПЕРЕВАГА

Деякі над іншими перевагу мали
На голову, яку їм потім відрубали.

НЕ СМІШИ ТИРАНА

Не сміши тирана, якщо він беззубий,
Бо це приведе до згуби.

СІРА МАСА

Це ж треба буть сірою масою,
Щоб стати мозку окрасою.

ХАЙ ЖИВЕ!

“Хай живе!”– не визнання значимості,
А тільки вияв терпимості.

ПРО ФІЛОСОФІВ

Не виношу філософів, які люблять ділить на чотири
Волосину на чужій голові за допомогою сокири.

ПИЛЬНУЙ!

Аж страх бере: в рибці якійсь із бульйону
Я запросто з’їм колись пророка гномів Йону.

ЕТИКЕТ

Любуючись речами,
Хоч не чавкай очами.

МЕТАМОРФОЗА

Рот відкрив, подив свій виражаючи,
А закрив його, вже позіхаючи.

ЕКОНОМІЯ

Щоб не втомлювать руку,
В себе заходь без стуку.

СИЛА В СЛАБКОСТІ

Ох, доведуть до могили
Моєї слабкості сили!

ПІДОЗРА

А що, як – не доведи, Боже! –
Ми чийсь тільки спомин, може?

ГОЛОС СОВІСТІ

Не лише перезрілий колос –
Ламається й совісті голос.

БРАК СЛІВ

Чому пишу такі короткі афоризми?
Та не хватає слів – одні канцеляризми!

СПОЧАТКУ ПОДУМАЙ

В задуму впадать не здумай –
Спочатку подумай!

ПРО ЖИТТЯ

Оскільки життя трагічне,
Добре, що хоч не вічне.

ПРОТИЛЕЖНОСТІ

Стає позитивним і негативне,
Як зустрінеться ще більш противне.

САМОДОСТАТНІСТЬ

Дуть будем, здійнявши рила,
Самі у свої вітрила.

ЦНОТЛИВІСТЬ

Хоч достатньо навкруг було дів,
Лиш культурою він володів.

ВПЕВНЕНІСТЬ

Підозрювать в чомусь нема вже підстав,
Якщо докази повні дістав.

ПРОГРЕС

Як зростає углиб і вшир
Розумовий пустир!

БУДЬ ЗАВЖДИ СОБОЮ

Кінь без улана – та ж сама скотина,
А улан без коня – вже тільки людина.

ВІРТУОЗ

Можна бути під блиск мішури
Й віртуозом фальшивої гри.

НЕ ВТРИМАТЬ

Різні думки в голові блукають,
Деякі навіть з неї тікають.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-01-27 14:51:40
Переглядів сторінки твору 2536
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній