Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.23
05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.
2026.10.22
23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —
2026.10.22
21:16
Квартонель
Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.
Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.
2026.10.22
21:16
Квартонель
Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.
Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.
2026.10.22
21:12
Щоб вирватись із лещат бідноти, пішов у гладіатори Шимон бен Лакіш.
На розвагу імператору й вельможам із криком «Аve Caesar! morituri te salutant!» не раз ходив юдей і сам на смерть, завдавши смерть товаришу.
Зрештою, набридло юнакові це ремесло І б
2026.10.22
20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?
Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?
Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати
2026.10.22
20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма
2026.10.22
18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр денного навчання.
Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр денного навчання.
Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти
2026.10.22
16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна
2026.10.22
15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.
ІІ
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.
ІІ
2026.10.22
13:21
до чого розмовляли ми
душевно та сердечно
в сарайчику покривленім
із мордами овечими
про що розказували ми
розпачливо неґречно
що зиму пережити би
а там безпечна втеча
душевно та сердечно
в сарайчику покривленім
із мордами овечими
про що розказували ми
розпачливо неґречно
що зиму пережити би
а там безпечна втеча
2026.10.22
08:16
Оспіваний дощами долі,
Він тишу колисав поволі,
І верби мав за парасолі
І не тримався берегів,
Де ранком панував Овідій
Під наглядом дурних сусідів,
Що салом заїдали мідій
Він тишу колисав поволі,
І верби мав за парасолі
І не тримався берегів,
Де ранком панував Овідій
Під наглядом дурних сусідів,
Що салом заїдали мідій
2026.10.22
06:30
Ракети знову грізно і гаряче
Шугали понад містом цілу ніч,
Роїлися і падали, неначе
Летіти далі їм було невміч.
Свистячі згуки, вибухи підступні
До мене долітали звідусіль, -
Дрижали стіни, мов дверима гупав
Отой сусід, що полюбляє хміль.
Шугали понад містом цілу ніч,
Роїлися і падали, неначе
Летіти далі їм було невміч.
Свистячі згуки, вибухи підступні
До мене долітали звідусіль, -
Дрижали стіни, мов дверима гупав
Отой сусід, що полюбляє хміль.
2026.10.21
21:14
Білий туман торОчиться
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.
Зібрані листям, шелестно
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.
Зібрані листям, шелестно
2026.10.21
15:50
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
2026.10.21
15:09
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нічия Муза (1969) /
Публіцистика
Принцип Аристида
Жила в Афінах одна хороша людина, причому, як не дивно, з числа представників влади, а якщо вже зовсім точно - правитель і полководець. Звали його Аристид, на прізвисько Справедливий. Тому що був він... насправді справедливим.
І ось вам приклад.
Одного разу йшов він вулицею рідного міста, а діло було якраз у період голосування, коли жителі вирішували, який політик гідний залишитися на своєму місці, а кого треба прогнати (демократія, що поробиш!).
Причому свою думку вони висловлювали досить своєрідно: розбивали на центральній площі амфори, кожен брав черепок і видряпував на ньому ім'я того, кого він не хоче більше бачити біля керма влади.
А оскільки черепок цей грецькою називається ὄστρᾰκον, усю цю процедуру нарекли словом "остракізм".
Так вот, зустрівся Аристиду якийсь представник нижчих верств суспільства, який мав право голосувати, але ось біда - був безграмотним, а тому попросив благородного чоловіка допомогти йому, написати на черепку потрібне ім'я.
- А кого писати? - запитав Аристид. - Чиє ім'я?
- Та напиши "Аристид", - сказав перехожий.
- А що такого поганого зробив тобі цей чоловік, якщо ти хочеш, щоб його прогнали з посади?
- Та задовбав він! Тільки й чуєш про нього: "Арістід Справедливий, Арістід чесний, Арістід розумний!" Скільки можна? Набридло слухати, який він хороший! Аж нудить!
иПочувши це, представник законної влади нічого не став говорити, а просто надряпав на остраконі своє ім'я, віддав його тому, хто голосував, і пішов далі.
Він зробив це, знаючи що цей черепок, можливо, стане 6000-м, і саме через нього народ вкаже йому на двері, тобто засудить його до вигнання (що в підсумку і сталося).
ПРИНЦИП АРІСТІДА полягає в тому, що надто хороших (розумних, чесних, справедливих, талановитих, ініціативних) народ загалом не надто шанує і, м'яко кажучи, просто недолюблює і прагне їх позбутися. Тому що такі люди, порівняно із середньостатистичним громадянином, надто позитивні, а отже, йому підсвідомо неприємно віддавати свій голос за таких ось "непорочних святош".
Краще замість них прийдуть свої, ті що володіють набором тих самих вад, як у всіх! Ми ціх зрозуміємо і пробачимо. А не будемо ставити над собою того, хто всім своїм виглядом нагадуватиме нам про нашу ущербність...
Січень 2026 року
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Принцип Аристида
Жила в Афінах одна хороша людина, причому, як не дивно, з числа представників влади, а якщо вже зовсім точно - правитель і полководець. Звали його Аристид, на прізвисько Справедливий. Тому що був він... насправді справедливим. І ось вам приклад.
Одного разу йшов він вулицею рідного міста, а діло було якраз у період голосування, коли жителі вирішували, який політик гідний залишитися на своєму місці, а кого треба прогнати (демократія, що поробиш!).
Причому свою думку вони висловлювали досить своєрідно: розбивали на центральній площі амфори, кожен брав черепок і видряпував на ньому ім'я того, кого він не хоче більше бачити біля керма влади.
А оскільки черепок цей грецькою називається ὄστρᾰκον, усю цю процедуру нарекли словом "остракізм".
Так вот, зустрівся Аристиду якийсь представник нижчих верств суспільства, який мав право голосувати, але ось біда - був безграмотним, а тому попросив благородного чоловіка допомогти йому, написати на черепку потрібне ім'я.
- А кого писати? - запитав Аристид. - Чиє ім'я?
- Та напиши "Аристид", - сказав перехожий.
- А що такого поганого зробив тобі цей чоловік, якщо ти хочеш, щоб його прогнали з посади?
- Та задовбав він! Тільки й чуєш про нього: "Арістід Справедливий, Арістід чесний, Арістід розумний!" Скільки можна? Набридло слухати, який він хороший! Аж нудить!
иПочувши це, представник законної влади нічого не став говорити, а просто надряпав на остраконі своє ім'я, віддав його тому, хто голосував, і пішов далі.
Він зробив це, знаючи що цей черепок, можливо, стане 6000-м, і саме через нього народ вкаже йому на двері, тобто засудить його до вигнання (що в підсумку і сталося).
ПРИНЦИП АРІСТІДА полягає в тому, що надто хороших (розумних, чесних, справедливих, талановитих, ініціативних) народ загалом не надто шанує і, м'яко кажучи, просто недолюблює і прагне їх позбутися. Тому що такі люди, порівняно із середньостатистичним громадянином, надто позитивні, а отже, йому підсвідомо неприємно віддавати свій голос за таких ось "непорочних святош".
Краще замість них прийдуть свої, ті що володіють набором тих самих вад, як у всіх! Ми ціх зрозуміємо і пробачимо. А не будемо ставити над собою того, хто всім своїм виглядом нагадуватиме нам про нашу ущербність...
Січень 2026 року
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
