Одна небайдужа читачка запропонувала написати про феномен відкладеного горювання. Це справді важлива і болюча тема, але вона буде в наступному дописі, бо коли я почав розмірковувати над горюванням, як явищем, зрозумів — насправді воно має дуже багато форм. І те, що торкає особисто мене найбільше — невизначена втрата.

Тож ми звикли, що горе має свій об’єкт і ритуали. Коли хтось помирає, ми прощаємося, отримуємо співчуття і поступово вчимося жити в новій реальності. Але іноді втрата позбавлена чіткості. Психотерапевтка Полін Босс ввела термін «невизначена втрата», щоб описати стан, коли людина, яку ви любите, одночасно «є» і «немає».

Невизначена втрата проявляється у двох основних формах:

- Фізична відсутність при психологічній присутності. Це ситуації, коли близька людина зникла безвісти, перебуває в полоні, в еміграції без зв’язку або після розлучення, коли ви не знаєте, де вона і що з нею. Вона присутня у ваших думках, але ви не можете її торкнутися чи почути.

- Психологічна відсутність при фізичній присутності. Ви бачите людину щодня, але її особистість змінилася до невпізнаваності. Це стосується догляду за рідними з деменцією, хворобою Альцгеймера, онкологічними захворюваннями, важкими залежностями або черепно-мозковими травмами. Тіло поруч, але «душі» або тієї людини, яку ви знали, більше немає.

Чому це так важко?
Головна небезпека цього стану — заморожений процес. Оскільки факту смерті немає, психіка не може завершити цикл прощання. Ви застрягаєте між надією та відчаєм. Суспільство часто не знає, як реагувати на таке горе, тому ви можете почуватися ізольованими у своєму болю, який ніби «недостатньо легітимний» для офіційного трауру.

Як прожити те, що не має фіналу?

Проживання невизначеного горювання не полягає в пошуку завершення в класичному розумінні. Суть — навчитися жити з неоднозначністю.

1. Легалізуйте свої почуття!

Визнайте: те, що ви відчуваєте — це справжнє горе. Ви маєте право на розпач, навіть якщо немає офіційного приводу для співчуття. Назвіть свій стан: «Я горюю за людиною, яка фізично поруч, але ментально далеко».

2. Практикуйте мислення «І..., і...»!

Замість того, щоб мучити себе вибором між «сподіватися» або «забути», спробуйте прийняти обидва варіанти одночасно.
«Він і зник безвісти, і залишається частиною мого життя».
«Моя мати і жива, і я вже втратив/втратила ту жінку, яка мене виховала».
Це знімає когнітивну напругу і дозволяє психіці дихати.

3. Створюйте власні ритуали!

Оскільки традиційні обряди тут не працюють, придумайте свої. Це може бути написання листів, які ви не відправите, виділення спеціальної години на тиждень для спогадів або висадка дерева. Ритуали дають відчуття контролю над хаосом. Але не захоплюйтеся ритуалами занадто. Вони мають повертати вас до реальності, а не стати реальністю.

4. Шукайте спільноту!

Знайдіть людей з подібним досвідом. Розуміння того, що ви не наодинці з цією складною формою болю, має цілющий ефект.

5. Піклуйтеся про себе!

Невизначене горе часто супроводжується почуттям провини за те, що ви продовжуєте жити. Пам’ятайте: ваше виснаження не допоможе тому, кого ви втратили. Турбота про своє тіло та психіку — ресурс, який дозволить вам витримати цю невизначеність тривалий час.

Невизначене горювання стало обличчям сьогодення. Перш за все — зниклі безвісти. Словами не передати, наскільки це боляче, та як люди хапаються за будь-яку соломинку. В стані горювання людина надзвичайно вразлива і саме тут на арену виходять шахраї: починаючи від тих, хто за грошову винагороду обіцяє поділитися інформацією чи навіть дати можливість поспілкуватися із зниклою людиною і десь розчиняється, отримавши гроші, закінчуючи тарологами, астрологами та іншою поганню (інакше їх не назвати), які підтримують ілюзорну надію до останньої копійки. Попри біль треба зберігати критичне мислення і не довіряти всім цим шарлатанам.
Прийняти подвійну реальність — важко, але вкрай необхідно заради збереження власного життя і здоров'я.

P.S. Біль, який ми не можемо визначити сьогодні, часто стає тягарем, що розкривається лише з часом. Про те, як працює відкладене горювання і чому воно може "накрити" через роки — поговоримо у наступному дописі.


03.02.2026