видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінках, див. https://maysterni.com/publication.php?id=175741)

різні типажі поецькі тутка, можна було би трохи класифікувати навіть
є агресивно-аб’юзивні особи
є ті, котрі собі на умі, аля «речі-в-собі»
є одверті маразмати, які насолоджуються власною одвертою галіматьєю і не потребують типу однодумців (щось таке, як онанізм)
є такі, хто не приваблює уваги, можливо, наміром, але вони собі щось там так, носять віршики по сайтах, ніхто не проти

я сам спілкуюся щось із п’ятьма особами взагалі
тими, хто якось не проти ділитися енергіями, і здатні на якусь думку

всі інші бозна, онаністи, злостивці, нарци, чвв, мимокрокодили, отупілі-притрушені етце ~
котрі тут так чи інак щось тиняються, провальсовують, дивляться як би оце впихнути
знову ще щось своє до стрічки нових надходжень, як тільки опублікуєш своє ти
і все це мовчки, ну, їхнє діло

це не є спілкуванням

потім постають явно клінічні ситуації
коли, прикладом, умовний Костиря Борис (умовний Гундарєв-Гундарів)
хоче привернути до себе увагу, і починає автокоментувати свої опуси
вихваляючи сам себе, пишучи одноособово якісь одні й ті самі репліки
можливо, із розрахунком на те, що воно когось роздратує
і хтось прийде зі своїм скепсисом, і буде імовірність попити в нього трохи крові
нехай не прийде ніхто (здебільшого, не ходять)

це не є спілкуванням

більшість авторів, так чи інак активних на ПМ взагалі
поняття не мають про якийсь діалог, а коли їм щось скажеш, упадають радше в істерику
або ж морозяться
безкоштовний паблік, угм-у, «хай за мене говорять мої вірші»
«сенсація! не пропустіть», «опубліковано на порталі «херзнадлякого» . . . .
всяка інша маячня, котра змушує сумніватися, чи автор, реально, в адекваті

це не є спілкуванням

той самий, не умовний Ярослав Чорногуз, метр вічноживий, дві корони сонетів і купа книжок,
бандурист і заслужений член, і т.п.
створює собі фанзону, яка харчується одноманітно компліментами
«надзвичайно!» «неперевершено!» «геніально!» «розкішно!» і т.п.
у фанзоні чотири особи, а всім іншим це все якось оскомно, мабуть, або ж байдуже

це не є спілкуванням

дивні непонятні одноразові личини більш-менш однакової невиразності
які часом забігають до попередньо згадуваної фанзони
і обкладають когось ізвідти матюками і погрозами, які не в змозі здійснити
а потім той весь гній знищується

це не є спілкуванням

Іван Потьомкин, доброчинний патріарх, котрий ходить часом до когось і пише якісь
несуттєві підбадьорювання, щоби йому подякували, і все, зворушує, але

це не є спілкуванням

але ото і все, що є на ПМ наразі, як не шкода