ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.10
13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
2026.05.10
10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
2026.05.10
09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
2026.05.10
07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.
Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.
Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,
2026.05.10
06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
2026.05.10
00:00
Дошкуляє запах димового нікотину,
який осів на шторах ще не твоєї квартири,
але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим,
і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення –
ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей
і прогулянок - ні, не там, де тусуєть
2026.05.09
21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
2026.05.09
20:29
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
до чого оце . . . .
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
до чого оце . . . .
2026.05.09
19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
2026.05.09
17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
2026.05.09
17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
2026.05.09
13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
2026.05.09
09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
2026.05.09
09:25
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
2026.05.09
09:13
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.
2026.05.08
23:03
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Проза
Про історію в перекладах
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень.
І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щодня. Останні (ключове і трагічне слово – прим. авт.) з його представників полюбляли тодішній алкоголь, і припливали по нього не з горіхами, рибою та овочами, а з амфорами та джбанами. Розрахунковою монетою були пограбування. Атлантичне узбережжя Піренеїв було привабливим і для таких візитерів.
Існують сміливі припущення, що це плем’я володіло морською мовою з домішками іспанської, і мало таку самоназву як Марітіми, такі от "морські готи" скелястих бухт Бійскайської затоки. Були чутки і про їхню генетичну приналежність до гілки вестготів. Дослідники свідчень ділились кожний своїм, і виникала цілісна картина, зіткана навіть і на деяких протиріччях, потім узгоджених з даними бібліотечної секції археологічного музею.
Довго існувало те плем'я, а могло би і довше за умови дозволу на шлюбні стосунки з бережанами або береговиками, якщо так більш зрозуміло, того узбережжя. Берегині теж стали би у пригоді, бо деякий досвід змішування етносу був, однак діти перебували не на острівній території, а це все одно, що бозна-де. Та хто їх коли шукав? А діти-островитяни від береговиків у породіль суворо вилучалися, як вважає з півдесятка свідків, зокрема один з них¹.
З його записів і витікає те, що марітіми, як їх теж почало іменувати місцеве населення, яке проживало вздовж затоки, уникали контактів з жінками узбережжя, вважаючи це не лише тілесною вадою, але й духовним розладом.
Є і такі дані, що діти, народжені внаслідок таємних зачать, не відчували дихання моря навіть і тоді, коли хвилі бились об їхнє житло. Або просто їх не боялись. От більше ніхто з батьків-островитян своїх піренейських дітей не бачив, та й зачинав у насильницький спосіб. Чи цікавили їх нащадки? Ніхто згодом не бачив і насильників. Можливо, висушені на сонці черепи на кілках огорож були їхніми. Про них буде нижче.
Як свідчать записи у денниках іншого² свідка, він було надибав одного юнака, якого називали напівкровним. Його не допускали до човнів, і він жив на узгір'ї вище за всіх – там, де не відчувається сили припливу. Самі ж марітіми казали, що він "сухий усередині, наче покинута мушля". Прекрасна древня метафора. Це було доволі культурне плем'я.
Перешкоджали етнічному змішуванню саме жреці. Вони мали власні "вуха" та "очі" таємної касти свого теологічного відомства, як писав у денниках один з тих давніх свідків². Порушники карались, а насильники отримували смертні вироки. Схоже, що можна здогадатись про те, кому належали черепні коробки, про які казав наступний свідок³.
Плем'я потихеньку і вимирало – як у природний, так і в цей спосіб. Були відомості і про народження психічно нездорових дітей. Замкнене коло родинних зв'язків – воно могло мати принципове значення.
"Кров їхня тяжіє до солі, і не терпить прісного. Тому й союз їх із берегинями нетривкий: або хвиля забирає жінку, або чоловік утрачає себе". Таке повідав ще один серйозний дослідник⁴.
Це його і слова про жреців. "Вони тримаються свого роду з такою впертістю, що відкидають навіть законний шлюб, якщо він веде до змішання. І в тому, як здається, криється їхня кара: бо не множачись, вони зменшуються".
Рибальство, окультні практики з передбаченнями припливів, багатих урожаїв горіхів і городини були основним заняттям племені островиків. Їх можна називати і так. Як не дивно, племена знали і про ймовірний кінець світу за календарем Anno Mundi – уже в ті давні часи тодішнього 6606-тього року. Для нас це – рік 1098-тий за візантійською системою літосчислення часів перших Хрестових походів, коли інтерес до апокаліптичних прогнозів був на рівні високих показників.
Останні представники племені, можна сказати, племінники та співплемінники, були безжально вирізані, скоріше за все, піратами. Чоловіки у нетверезому стані не змогли дати гідної відсічі. Про їхню пристрасть було вище. Іронія долі полягала в тому, що своєї загибелі не передбачили. Вони більше знали про можливий майбутній Армагедон.
Ця трагедія розігралась наче перед очима ще одного дослідника, фізика-оптика за фахом⁵, професора технічних наук, не дуже схильного до розмов, на його погляд, з дилетантами.
Території залишились безлюдними, а зараз використовуються за сучасним цільовим призначенням. Варто лише побачити тамтешні аквапарки та всілякі каруселі.
Ex scriptis Maritimorum (corr.?), anno VI DCL VI ab or. mundi
(Зі сказань Марітімів, року 6606 від початку світу).
_______________
1. Северин із Лапурду
(Severinus Lapurdensis, кінець XI ст.)
2. Гійом Д’Аркашон
(Guillaume d’Arcachon, умовно XII ст.)
3. Брат Аделар із Пуатьє
(Frater Adelardus Pictaviensis, поч. XII ст.)
4. Ісідор Малий (псевдонім?)
(Isidorus Minor, датування сумнівне)
5. Мартін із Толоси
(Martinus Tolosanus, пізній переписувач)
04.26
Контекст : https://maysterni.com/publication.php?id=180831
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про історію в перекладах
Немає нічого вічного
Приписується носіям здорового глузду
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень.
І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щодня. Останні (ключове і трагічне слово – прим. авт.) з його представників полюбляли тодішній алкоголь, і припливали по нього не з горіхами, рибою та овочами, а з амфорами та джбанами. Розрахунковою монетою були пограбування. Атлантичне узбережжя Піренеїв було привабливим і для таких візитерів.
Існують сміливі припущення, що це плем’я володіло морською мовою з домішками іспанської, і мало таку самоназву як Марітіми, такі от "морські готи" скелястих бухт Бійскайської затоки. Були чутки і про їхню генетичну приналежність до гілки вестготів. Дослідники свідчень ділились кожний своїм, і виникала цілісна картина, зіткана навіть і на деяких протиріччях, потім узгоджених з даними бібліотечної секції археологічного музею.
Довго існувало те плем'я, а могло би і довше за умови дозволу на шлюбні стосунки з бережанами або береговиками, якщо так більш зрозуміло, того узбережжя. Берегині теж стали би у пригоді, бо деякий досвід змішування етносу був, однак діти перебували не на острівній території, а це все одно, що бозна-де. Та хто їх коли шукав? А діти-островитяни від береговиків у породіль суворо вилучалися, як вважає з півдесятка свідків, зокрема один з них¹.
З його записів і витікає те, що марітіми, як їх теж почало іменувати місцеве населення, яке проживало вздовж затоки, уникали контактів з жінками узбережжя, вважаючи це не лише тілесною вадою, але й духовним розладом.
Є і такі дані, що діти, народжені внаслідок таємних зачать, не відчували дихання моря навіть і тоді, коли хвилі бились об їхнє житло. Або просто їх не боялись. От більше ніхто з батьків-островитян своїх піренейських дітей не бачив, та й зачинав у насильницький спосіб. Чи цікавили їх нащадки? Ніхто згодом не бачив і насильників. Можливо, висушені на сонці черепи на кілках огорож були їхніми. Про них буде нижче.
Як свідчать записи у денниках іншого² свідка, він було надибав одного юнака, якого називали напівкровним. Його не допускали до човнів, і він жив на узгір'ї вище за всіх – там, де не відчувається сили припливу. Самі ж марітіми казали, що він "сухий усередині, наче покинута мушля". Прекрасна древня метафора. Це було доволі культурне плем'я.
Перешкоджали етнічному змішуванню саме жреці. Вони мали власні "вуха" та "очі" таємної касти свого теологічного відомства, як писав у денниках один з тих давніх свідків². Порушники карались, а насильники отримували смертні вироки. Схоже, що можна здогадатись про те, кому належали черепні коробки, про які казав наступний свідок³.
Плем'я потихеньку і вимирало – як у природний, так і в цей спосіб. Були відомості і про народження психічно нездорових дітей. Замкнене коло родинних зв'язків – воно могло мати принципове значення.
"Кров їхня тяжіє до солі, і не терпить прісного. Тому й союз їх із берегинями нетривкий: або хвиля забирає жінку, або чоловік утрачає себе". Таке повідав ще один серйозний дослідник⁴.
Це його і слова про жреців. "Вони тримаються свого роду з такою впертістю, що відкидають навіть законний шлюб, якщо він веде до змішання. І в тому, як здається, криється їхня кара: бо не множачись, вони зменшуються".
Рибальство, окультні практики з передбаченнями припливів, багатих урожаїв горіхів і городини були основним заняттям племені островиків. Їх можна називати і так. Як не дивно, племена знали і про ймовірний кінець світу за календарем Anno Mundi – уже в ті давні часи тодішнього 6606-тього року. Для нас це – рік 1098-тий за візантійською системою літосчислення часів перших Хрестових походів, коли інтерес до апокаліптичних прогнозів був на рівні високих показників.
Останні представники племені, можна сказати, племінники та співплемінники, були безжально вирізані, скоріше за все, піратами. Чоловіки у нетверезому стані не змогли дати гідної відсічі. Про їхню пристрасть було вище. Іронія долі полягала в тому, що своєї загибелі не передбачили. Вони більше знали про можливий майбутній Армагедон.
Ця трагедія розігралась наче перед очима ще одного дослідника, фізика-оптика за фахом⁵, професора технічних наук, не дуже схильного до розмов, на його погляд, з дилетантами.
Території залишились безлюдними, а зараз використовуються за сучасним цільовим призначенням. Варто лише побачити тамтешні аквапарки та всілякі каруселі.
Ex scriptis Maritimorum (corr.?), anno VI DCL VI ab or. mundi
(Зі сказань Марітімів, року 6606 від початку світу).
_______________
1. Северин із Лапурду
(Severinus Lapurdensis, кінець XI ст.)
2. Гійом Д’Аркашон
(Guillaume d’Arcachon, умовно XII ст.)
3. Брат Аделар із Пуатьє
(Frater Adelardus Pictaviensis, поч. XII ст.)
4. Ісідор Малий (псевдонім?)
(Isidorus Minor, датування сумнівне)
5. Мартін із Толоси
(Martinus Tolosanus, пізній переписувач)
04.26
Perit totum quat ubi fu,
Cetus subtér, elefant tré.
Fier scourge de fúoc et nu
En man de Demon et de Ré.
Consumit rest de la possé,
En l’altur celest de l’azur,
Bellum de mund exort sedé,
Con finit de gran pavorur.
сам переклад:
Страхів останній кодекс
Загине все, що де було,
Підземний кит і три слони.
Стрімке вогненне помело –
В руках чортів і Сатани.
Дотліють залишки майна,
І в позахмарній вишині
Вселенська визріє війна,
І з нею наслідки страшні.
Контекст : https://maysterni.com/publication.php?id=180831
| Найвища оцінка | С М | 6 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Редакція Майстерень | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0949 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0949 seconds