Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.
До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Махмуд Дарвіш(1) Земля змикається навколо нас
Земля змикається навколо нас, штовхає нас через останній перехід, іМи відриваємо свої кінцівки, аби пройти крізь нього.
Земля нас витісняє. Хотіли бути ми її пшеницею, аби могти вмирати
І оживати. Хотіли ми, аби земля була нам матір'ю.
Аби була добрішою до нас. Я хочу, аби ми були картинами на скелях, а наші мрії були їх дзеркалами.
Ми бачили обличчя тих, кого уб'ють останні з нас в останній обороні душі.
Оплакали ми свято їх дітей(2). Ми бачили обличчя тих, хто
Викидатиме у вікна останнього притулку наших дітей. Наша зоря повисне в дзеркалах.
Куди піти нам за останнім рубежем? Куди птахам летіти за останнім небом?
Де спати травам за останнім рухом вітру? Ми написали наші імена червоним димом.
Ми відітнемо пісні голову, її хай доспіває наша плоть.
Ми помираємо тут, на останнім переході. Тут і тут з нашої крові виросте олива.
(1) Махмуд Дарвіш (13/03/1942 - 09/08/2008) - найвідоміший палестинський поет, писав арабською. Він народився в селі Аль-Бірва в Західній Галілеї. Після того, як ізраїльські війська зайняли їхнє село в червні 1948 року, сім'я втекла до Лівану. Село було зруйноване ізраїльською армією, щоб запобігти поверненню його мешканців у свої домівки в новій єврейській державі. В поезії Махмуда Дарвіша Палестина стала метафорою втраченого Едему, символом народження і воскресіння, а також страждання через виселення і вигнання.
(2) День поминання - Накба ( يوم النكبة "день катастрофи") відмічається палестинськими арабами 15 травня. Це наступний день після проголошення держави Ізраїль. 29 листопада 1947 року було прийняте рішення ООН про розділ Палестини на єврейську і арабську частини з наступним створенням відповідних держав. 15 травня 1948 року закінчився термін дії британського мандату в Палестині. Перші арабські біженці почали покидати свої домівки в єврейській частині Палестини ще в грудні 1947 року. Розправи єврейських бойовиків над арабами, арабо-ізраїльська війна і Шестиденна війна викликали ісход 725 000 арабських біженців, були зруйновані 418 сіл. Щорічно в день Накби араби хвилиною мовчання поминають загиблих під час виселення, проводять мітинги й демонстрації. Символом Накби стали ключі, які демонструють право палестинців повернутися в свої домівки.
Mahmoud Darwish THE EARTH IS CLOSING ON US
The earth is closing on us, pushing us through the last passage, and
we tear off our limbs to pass through.
The earth is squeezing us. I wish we were its wheat so we could die
and live again. I wish the earth was our mother
So she’d be kind to us. I wish we were pictures on the rocks for our dreams to carry as mirrors.
We saw the faces of those to be killed by the last of us in the last defense of the soul.
We cried over their children’s feast. We saw the faces of those who’ll
throw our children Out of the windows of the last space. Our star will hang up in mirrors.
Where should we go after the last frontiers? Where should the birds fly after the last sky?
Where should the plants sleep after the last breath of air? We will write our names with scarlet team.
We will cut off the head of the song to be finished by our flesh.
We will die here, here in the last passage. Here and here our blood will plant its olive tree.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Едвард Естін Каммінгс що, як надмір вітру "
