Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.11
06:19
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
2026.09.10
19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Подяка токсичним батькам (Психологічна сатира)
✒️📋Дисклеймер: цей допис — концентрований сарказм. Читати лише за наявності почуття гумору та критичного мислення. Все описане нижче — шлях до кабінету психотерапевта, а не посібник для виховання❗
Шановні токсичні батьки!
Найперше хочу висловити вам свою вдячність і захоплення. Так, ви — мої герої, і я вами пишаюся.
По-перше, якби не ви, я б був без роботи. Та що там я? Вся індустрія краси, яка побудована на незадоволених собою людях (косметологи, пластичні хірурги, дієтологи, фітнес-тренери, продавці біодобавок), тримається на вашому ентузіазмі. А також: тарологи, кінезіологи, нумерологи, астрологи, коучі успішного успіху, родологи, маркетологи корисних дрібниць, чий заробіток трохи більше, ніж цілком базується на наляканих і невпевнених у собі особистостях.
Уявіть, якби натовп усіх цих людей опинився без роботи. Просто жах. Як би впали продажі брендових речей, бо ваші діти розуміли б, що їм не потрібен айфон останньої моделі в кредит для підтримання самооцінки та значущості. На вас тримається практично вся економіка. Ви готуєте людей, які працюють за трьох на мінімальну зарплату і ніколи не попросять про підвищення. Яка ж це знахідка для роботодавців!
Ви — справжні інженери суспільної стабільності. Завдяки вашим зусиллям державі не потрібно витрачатися на зовнішній нагляд — ви встановили дитині такого потужного внутрішнього контролера, який гризе краще за будь-якого прокурора. Ваші діти не вимагають дотримання кордонів і завжди почуваються винними просто за факт свого існування. Це ж ідеальні елементи для системи!
Саме завдяки вашій школі виживання на цих людях з останніх сил тримаються найбільш безнадійні й нездорові стосунки. Вони до останнього подиху будуть доглядати чергового нарциса або героїчно рятувати залежну людину, абсолютно забуваючи про свої життя та потреби. Це бездонне джерело терпіння, на якому тримається стільки «щасливих» шлюбів!
«Професійні поради» на майбутнє
Не зупиняйтеся на досягнутому. Щоб ваші діти пронесли цю фамільну коштовність — відчуття власної неповноцінності — крізь усе життя та з трепетом передали її своїм нащадкам, продовжуйте у тому ж дусі:
- Ігноруйте їх. Це найкращий спосіб навчити людину, що вона — ніхто.
- Частіше нагадуйте про їхню небажаність. Не соромтеся говорити, що вони були незапланованими чи випадковими. Це додає життю особливого екзистенційного шарму.
- Влаштовуйте публічні скандали. З’ясовуйте стосунки та конфліктуйте прямо при них. Нехай змалечку звикають, що світ — мінне поле.
- Порівнюйте з ідеалом. Син маминої подруги має бути вічним еталоном у всьому.
- Контролюйте кожен крок. Нехай навіть будучи дорослими не зупиняються ні на мить для перепочинку, бо це для лінивих.
- Вирішуйте замість них. Вкрай необхідно для того, щоб вони в подальшому не розуміли власних потреб і щоб будь-яка інша людина могла їм нав'язати свої стандарти, переконавши, що це — їх істинні прагнення та бажання.
Саме на вас тримається вся світова економіка, соціальний устрій та стабільність світу. Ви — атланти, які тримають небо безпеки над планетою. Без вас ми б просто не знали, що робити з усією цією свободою та самоповагою.
P.S. Про всяк випадок уточню: цей допис — збірний образ та професійні спостереження. Моїх батьків він жодним чином не стосується, їм якраз щиро дякую за підтримку та адекватність.
16.03.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Подяка токсичним батькам (Психологічна сатира)
✒️📋Дисклеймер: цей допис — концентрований сарказм. Читати лише за наявності почуття гумору та критичного мислення. Все описане нижче — шлях до кабінету психотерапевта, а не посібник для виховання❗
Шановні токсичні батьки!
Найперше хочу висловити вам свою вдячність і захоплення. Так, ви — мої герої, і я вами пишаюся.
По-перше, якби не ви, я б був без роботи. Та що там я? Вся індустрія краси, яка побудована на незадоволених собою людях (косметологи, пластичні хірурги, дієтологи, фітнес-тренери, продавці біодобавок), тримається на вашому ентузіазмі. А також: тарологи, кінезіологи, нумерологи, астрологи, коучі успішного успіху, родологи, маркетологи корисних дрібниць, чий заробіток трохи більше, ніж цілком базується на наляканих і невпевнених у собі особистостях.
Уявіть, якби натовп усіх цих людей опинився без роботи. Просто жах. Як би впали продажі брендових речей, бо ваші діти розуміли б, що їм не потрібен айфон останньої моделі в кредит для підтримання самооцінки та значущості. На вас тримається практично вся економіка. Ви готуєте людей, які працюють за трьох на мінімальну зарплату і ніколи не попросять про підвищення. Яка ж це знахідка для роботодавців!
Ви — справжні інженери суспільної стабільності. Завдяки вашим зусиллям державі не потрібно витрачатися на зовнішній нагляд — ви встановили дитині такого потужного внутрішнього контролера, який гризе краще за будь-якого прокурора. Ваші діти не вимагають дотримання кордонів і завжди почуваються винними просто за факт свого існування. Це ж ідеальні елементи для системи!
Саме завдяки вашій школі виживання на цих людях з останніх сил тримаються найбільш безнадійні й нездорові стосунки. Вони до останнього подиху будуть доглядати чергового нарциса або героїчно рятувати залежну людину, абсолютно забуваючи про свої життя та потреби. Це бездонне джерело терпіння, на якому тримається стільки «щасливих» шлюбів!
«Професійні поради» на майбутнє
Не зупиняйтеся на досягнутому. Щоб ваші діти пронесли цю фамільну коштовність — відчуття власної неповноцінності — крізь усе життя та з трепетом передали її своїм нащадкам, продовжуйте у тому ж дусі:
- Ігноруйте їх. Це найкращий спосіб навчити людину, що вона — ніхто.
- Частіше нагадуйте про їхню небажаність. Не соромтеся говорити, що вони були незапланованими чи випадковими. Це додає життю особливого екзистенційного шарму.
- Влаштовуйте публічні скандали. З’ясовуйте стосунки та конфліктуйте прямо при них. Нехай змалечку звикають, що світ — мінне поле.
- Порівнюйте з ідеалом. Син маминої подруги має бути вічним еталоном у всьому.
- Контролюйте кожен крок. Нехай навіть будучи дорослими не зупиняються ні на мить для перепочинку, бо це для лінивих.
- Вирішуйте замість них. Вкрай необхідно для того, щоб вони в подальшому не розуміли власних потреб і щоб будь-яка інша людина могла їм нав'язати свої стандарти, переконавши, що це — їх істинні прагнення та бажання.
Саме на вас тримається вся світова економіка, соціальний устрій та стабільність світу. Ви — атланти, які тримають небо безпеки над планетою. Без вас ми б просто не знали, що робити з усією цією свободою та самоповагою.
P.S. Про всяк випадок уточню: цей допис — збірний образ та професійні спостереження. Моїх батьків він жодним чином не стосується, їм якраз щиро дякую за підтримку та адекватність.
16.03.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
