Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
2026.05.17
11:17
Забери мене туди,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
2026.05.17
11:14
Ми, буває, від себе втікаєм,
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
2026.05.17
10:14
не мав ні статків ні хатів
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
2026.05.17
08:48
Як закриєш очі вночі зі скрипом,
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
2026.05.17
06:19
І. Г...
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
2026.05.16
13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
2026.05.16
11:28
було нам добре під зірками
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
2026.05.16
11:25
Спливала ніч жарка й загайна,
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
2026.05.16
10:55
Як прикро те, що рік минає,
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.
2026.05.16
10:49
НЕЖДАНА: СМЕРТЬ ПІД КУПОЛАМИ
Поки законні діти князя вчили латину та готувалися до європейських королівств, маленька Неждана бігала босоніж по піску Десни і наливалася красою як дика рожа. Вона була тінню утраченого кохання Ярославової юності, про яку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Публіцистика
Подяка токсичним батькам (Психологічна сатира)
✒️📋Дисклеймер: цей допис — концентрований сарказм. Читати лише за наявності почуття гумору та критичного мислення. Все описане нижче — шлях до кабінету психотерапевта, а не посібник для виховання❗
Шановні токсичні батьки!
Найперше хочу висловити вам свою вдячність і захоплення. Так, ви — мої герої, і я вами пишаюся.
По-перше, якби не ви, я б був без роботи. Та що там я? Вся індустрія краси, яка побудована на незадоволених собою людях (косметологи, пластичні хірурги, дієтологи, фітнес-тренери, продавці біодобавок), тримається на вашому ентузіазмі. А також: тарологи, кінезіологи, нумерологи, астрологи, коучі успішного успіху, родологи, маркетологи корисних дрібниць, чий заробіток трохи більше, ніж цілком базується на наляканих і невпевнених у собі особистостях.
Уявіть, якби натовп усіх цих людей опинився без роботи. Просто жах. Як би впали продажі брендових речей, бо ваші діти розуміли б, що їм не потрібен айфон останньої моделі в кредит для підтримання самооцінки та значущості. На вас тримається практично вся економіка. Ви готуєте людей, які працюють за трьох на мінімальну зарплату і ніколи не попросять про підвищення. Яка ж це знахідка для роботодавців!
Ви — справжні інженери суспільної стабільності. Завдяки вашим зусиллям державі не потрібно витрачатися на зовнішній нагляд — ви встановили дитині такого потужного внутрішнього контролера, який гризе краще за будь-якого прокурора. Ваші діти не вимагають дотримання кордонів і завжди почуваються винними просто за факт свого існування. Це ж ідеальні елементи для системи!
Саме завдяки вашій школі виживання на цих людях з останніх сил тримаються найбільш безнадійні й нездорові стосунки. Вони до останнього подиху будуть доглядати чергового нарциса або героїчно рятувати залежну людину, абсолютно забуваючи про свої життя та потреби. Це бездонне джерело терпіння, на якому тримається стільки «щасливих» шлюбів!
«Професійні поради» на майбутнє
Не зупиняйтеся на досягнутому. Щоб ваші діти пронесли цю фамільну коштовність — відчуття власної неповноцінності — крізь усе життя та з трепетом передали її своїм нащадкам, продовжуйте у тому ж дусі:
- Ігноруйте їх. Це найкращий спосіб навчити людину, що вона — ніхто.
- Частіше нагадуйте про їхню небажаність. Не соромтеся говорити, що вони були незапланованими чи випадковими. Це додає життю особливого екзистенційного шарму.
- Влаштовуйте публічні скандали. З’ясовуйте стосунки та конфліктуйте прямо при них. Нехай змалечку звикають, що світ — мінне поле.
- Порівнюйте з ідеалом. Син маминої подруги має бути вічним еталоном у всьому.
- Контролюйте кожен крок. Нехай навіть будучи дорослими не зупиняються ні на мить для перепочинку, бо це для лінивих.
- Вирішуйте замість них. Вкрай необхідно для того, щоб вони в подальшому не розуміли власних потреб і щоб будь-яка інша людина могла їм нав'язати свої стандарти, переконавши, що це — їх істинні прагнення та бажання.
Саме на вас тримається вся світова економіка, соціальний устрій та стабільність світу. Ви — атланти, які тримають небо безпеки над планетою. Без вас ми б просто не знали, що робити з усією цією свободою та самоповагою.
P.S. Про всяк випадок уточню: цей допис — збірний образ та професійні спостереження. Моїх батьків він жодним чином не стосується, їм якраз щиро дякую за підтримку та адекватність.
16.03.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Подяка токсичним батькам (Психологічна сатира)
✒️📋Дисклеймер: цей допис — концентрований сарказм. Читати лише за наявності почуття гумору та критичного мислення. Все описане нижче — шлях до кабінету психотерапевта, а не посібник для виховання❗
Шановні токсичні батьки!
Найперше хочу висловити вам свою вдячність і захоплення. Так, ви — мої герої, і я вами пишаюся.
По-перше, якби не ви, я б був без роботи. Та що там я? Вся індустрія краси, яка побудована на незадоволених собою людях (косметологи, пластичні хірурги, дієтологи, фітнес-тренери, продавці біодобавок), тримається на вашому ентузіазмі. А також: тарологи, кінезіологи, нумерологи, астрологи, коучі успішного успіху, родологи, маркетологи корисних дрібниць, чий заробіток трохи більше, ніж цілком базується на наляканих і невпевнених у собі особистостях.
Уявіть, якби натовп усіх цих людей опинився без роботи. Просто жах. Як би впали продажі брендових речей, бо ваші діти розуміли б, що їм не потрібен айфон останньої моделі в кредит для підтримання самооцінки та значущості. На вас тримається практично вся економіка. Ви готуєте людей, які працюють за трьох на мінімальну зарплату і ніколи не попросять про підвищення. Яка ж це знахідка для роботодавців!
Ви — справжні інженери суспільної стабільності. Завдяки вашим зусиллям державі не потрібно витрачатися на зовнішній нагляд — ви встановили дитині такого потужного внутрішнього контролера, який гризе краще за будь-якого прокурора. Ваші діти не вимагають дотримання кордонів і завжди почуваються винними просто за факт свого існування. Це ж ідеальні елементи для системи!
Саме завдяки вашій школі виживання на цих людях з останніх сил тримаються найбільш безнадійні й нездорові стосунки. Вони до останнього подиху будуть доглядати чергового нарциса або героїчно рятувати залежну людину, абсолютно забуваючи про свої життя та потреби. Це бездонне джерело терпіння, на якому тримається стільки «щасливих» шлюбів!
«Професійні поради» на майбутнє
Не зупиняйтеся на досягнутому. Щоб ваші діти пронесли цю фамільну коштовність — відчуття власної неповноцінності — крізь усе життя та з трепетом передали її своїм нащадкам, продовжуйте у тому ж дусі:
- Ігноруйте їх. Це найкращий спосіб навчити людину, що вона — ніхто.
- Частіше нагадуйте про їхню небажаність. Не соромтеся говорити, що вони були незапланованими чи випадковими. Це додає життю особливого екзистенційного шарму.
- Влаштовуйте публічні скандали. З’ясовуйте стосунки та конфліктуйте прямо при них. Нехай змалечку звикають, що світ — мінне поле.
- Порівнюйте з ідеалом. Син маминої подруги має бути вічним еталоном у всьому.
- Контролюйте кожен крок. Нехай навіть будучи дорослими не зупиняються ні на мить для перепочинку, бо це для лінивих.
- Вирішуйте замість них. Вкрай необхідно для того, щоб вони в подальшому не розуміли власних потреб і щоб будь-яка інша людина могла їм нав'язати свої стандарти, переконавши, що це — їх істинні прагнення та бажання.
Саме на вас тримається вся світова економіка, соціальний устрій та стабільність світу. Ви — атланти, які тримають небо безпеки над планетою. Без вас ми б просто не знали, що робити з усією цією свободою та самоповагою.
P.S. Про всяк випадок уточню: цей допис — збірний образ та професійні спостереження. Моїх батьків він жодним чином не стосується, їм якраз щиро дякую за підтримку та адекватність.
16.03.2026
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
