Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.
Потоки бруду полилися
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Едвард Естін Каммінгс оДЕ (1)
милі літні люди
які керують світом (і мною і
тобою якщо ми
необачні)
О,
любі благодійні тупі
Вона - і Він -
оці фігури з воску несуть
померлі сенси (ох
квінтильйони разючих
тремтячих релігійних беззубих
таких-завжди-охочих-до-справ-усяких-
інших-
двоногих) ОХ
остогидлі
поважні непотрібні лисі
о
Іd (2)
(1) Е. Е. Каммінгс візуально ділить на частини заголовок oDE (ода) (урочистий, хвалебний вірш), створюючи графічний конфлікт. Маленька літера o символізує окрему живу людину, тоді як великі літери DE нависають над нею як символ системи, влади та істеблішменту. Великі літери в англійській мові зчитуються як графічний код занепаду: dead (мертвий) та decay (розпад). В українському перекладі цей ефект компенсовано виділенням форманта -ДЕ-, який слугує префіксом для означення руйнації, деградації та деструкції.
(2) Каммінгс розриває навпіл слово old (старий / старі). Цим трюком він замикає композицію вірша: літера o, з якої починається твір, наприкінці стає початком слова «старість», підсумовуючи тему зашкарублого світу «милих літніх людей». Українського графічного відповідника o ld не знайшла.
Edward Estlin Cummings oDE
o
the sweet & aged people
who rule this world(and me and
you if we're not very
careful)
O,
the darling benevolent mindless
He—and She—
shaped waxworks filled
with dead ideas(the oh
quintillions of incredible
dodderingly godly toothless
always-so-much-interestedin-everybody-else's-business
bipeds)OH
the bothering
dear unnecessary hairless
o
ld
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Едвард Естін Каммінгс Моя давня мила етсетера"
