ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Костиря (1983) / Вірші

 Запах
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,
Цей запах знову вирина,
Немов мотив забутий, дальній
Чи як гірка самотина.
На цій землі стражденній, славній
Горить біблійна купина.

Цей запах зопалу народить
Мелодії лісів, лугів...
І дух могутній і народний
Потужно вийде з берегів.
Так меч незламний і природний
Здолає натиски снігів.

9 січня 2026




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-07-03 12:55:15
Переглядів сторінки твору 880
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.229 / 6  (5.355 / 5.93)
* Рейтинг "Майстерень" 5.229 / 6  (5.359 / 5.94)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Метафізична поезія
Духовна поезія
Наша міфологія, вірші
Автор востаннє на сайті 2026.11.18 16:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-03 13:02:13 ]
Творчість, яка чекає висунення на Шевченківську премію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-07-03 17:26:26 ]



цікавий, нмд, не зовсім парадокс
але підхід до образів

оцей пролиск, одначе, від стилета і до меча, він
виглядає музично, якби арка

хоча, я так зрозумів, що вони релятивно пов'язані
(засоби відсічі, або й убивства, так)

на тлі запахів, мелодій, чуттів, пам'яті
стилет наче боронить індивідуальність
а меч прокладає шляхи для чогось надособистого




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-04 14:02:11 ]
Дякую, Сонце Місяцю. Цікаво читати відгук від справжнього знавця літератури. Глибока інтерпретація.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-07-04 15:14:54 ]



Борисе, направду дякую (норма життя)

я багато роздумував над усяким
особливо, із появою інтернету
до того були бібліотеки, і для перекладачів
це був певний виклик, зробити переклад
не маючи під рукою всієї можливої літератури
треба було записуватися в бібліотеку
і вимагати книжки
спеціальні книжки насамперед, які
можна було отримувати хіба що в читальному залі

те саме із музикою, в мене спадковий музичний слух
але батьки не схотіли вчити мене музиці
оскільки в них були власні травми
а коли я сам захотів нарешті вчитися музиці
і мені відмовили, оскільки було вже запізно
я запитав батьків, чому так, а вони лише розвели руками

зміна епох безпосереднього і опосередкованого
реального і віртуального
це все позначилося на долях багатьох

із одного боку, ми надбали знання/знаття чого завгодно
(ті, кого щось насправді цікавило)
із іншого боку, ми нарешті зрозуміли, що
все, що тільки можливо собі помислити, воно існує
і навіть це все перевершити непросто, або, часом, нереально

все, із чим нам насамперед моглося зіштовхуватися
це навіть не вершина айсберга, але, скажімо так,
майданчик десь на тій вершині того айсберга

нам хотілося думати, що це і є все, що є
але це було неправдою
досі так виглядає, ніби нас спонукають думати,
що ця квінтесенція є те,
із чим потрібно конкурувати якось,
(але ми не в змозі конкурувати, ні)

тому що всього набагато більше, набагато
і весь цей айсберг, насамперед, підводний, він
складається із зусиль всіх тих, кого навіть не помітили

інтернет був у цім сенсі реальним одкровенням
у якомусь розумінні, розчаровуючим
є дуже & всяко багато всього, чого тільки можна помислити
і воно все вже є

так було завжди
чим більше людина пізнає, тим більше переконується у цім
Ґьоте (у розмовах із Екерманом) казав, що, якби знав про все (наскільки
ті всі його можливості знаття були взагалі вірогідні, але усе ж),
якби він відпочатку про все, що було вже створено античністю,
він сам ніколи би не намагався навіть щось творити,
просто насолоджувався би існуючим, наявним

але він не знав, і гадав, що торує якісь нові шляхи
тут і поза, і правда, і поезія, і театр дещо, звичайно

нема нічого нового, як вже сказано Єклезіястом, царем і сином царя
є нюанси, часом, але це нюанси до уваги того, хто раніше не відмічав їх
але на саме якомусь моменті, відмітив

десь тут ми і живемо і створюємо щось, розуміючи, що, зрештою
хтось міг це все спробувати реалізувати, можливо, не лише хтось один
і не раз

наскільки це все має змогу добратися до того славетного
квінтесенційного майданчика на горі айсберга культури
це все питання, відповіді на яке нема, це риторичне

загалом, ми всі якось робимо, що виходить, ухоплюючи ідеї
нам це все задається цікавим, і ніхто нас не обламує щодо цього
так, для творчої особистості все є експериментом

я колись грав у гаражній рокабільній групі
може, це для когось звучало і як панк, але ми намагалися щось
і багато говорили про те, що це мало би якось визначити не лише наше життя
це притаманно юності, думати, що твої відкриття є відкриттями для людства

утім, людство старе, утомлене, зношене, перенасичене всім, що тільки можливо
ідея про смерть цивілізації дуже навіть слушна

ми з Вами десь на окраї цих всіх процесів намагання щось відтворити, як нам хотілося би
і уявляти собі, що ми створюємо щось насправді небувале, невідоме ще нікому

однак, всього створено вже настільки багато і розмаїто в цьому світі, що
лишається, мабуть, бути вдячним тільки за те, що тобі не дають одразу зрозуміти
що ти сам навіть не другий сорт

це не стосується, власне, твору, який я коментую наразі
але це стосується і мене самого, і інших

ми можемо поціновувати одне одного і підбадьорювати всяко, це нормально
тим не менше, це все, розумієте, ловитва вітру, якому тисячі років
і він все той самий, ну, в нас появляються дещо інші слова і смисли дещо інші
трохи інші збивки, трохи інші овертони
але це все не настільки суттєво, щоби перевернути старий світ

до того ж, невідомо, чи перевернутий старий світ нас сподобається




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2026-07-03 21:14:21 ]
Є отой посил марсіанських енергій, ну ж бо хто, як не ви - воно притаманне вам з народження. А попри те, нЕзле обіграно.( але інтуїтивно, мені хочеться витягнути вас із дмання над римам, але то моє даруйте.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-04 14:04:04 ]
Дякую, Роксолано. Я написав досить багато і верлібрів. Звичайно, буду ще до них повертатися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
хома дідим (Л.П./М.К.) [ 2026-07-04 09:14:54 ]
певний запах так, і певний смак теж, вони вертають спогади, однозначно модерністський підхід, Борисе, водночас особистий і загально цінний, мої Вам щирі вітання, це направду цікаво й гарно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-04 14:05:39 ]
Спасибі, Хомо. Вдумливе прочитання.