ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Вячеслав Руденко
2026.10.03 19:56
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.

Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Костиря (1983) / Вірші

 Запах
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,
Цей запах знову вирина,
Немов мотив забутий, дальній
Чи як гірка самотина.
На цій землі стражденній, славній
Горить біблійна купина.

Цей запах зопалу народить
Мелодії лісів, лугів...
І дух могутній і народний
Потужно вийде з берегів.
Так меч незламний і природний
Здолає натиски снігів.

9 січня 2026




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-07-03 12:55:15
Переглядів сторінки твору 530
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.225 / 6  (5.333 / 5.91)
* Рейтинг "Майстерень" 5.225 / 6  (5.338 / 5.92)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Метафізична поезія
Духовна поезія
Наша міфологія, вірші
Автор востаннє на сайті 2026.10.04 15:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-03 13:02:13 ]
Творчість, яка чекає висунення на Шевченківську премію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-07-03 17:26:26 ]



цікавий, нмд, не зовсім парадокс
але підхід до образів

оцей пролиск, одначе, від стилета і до меча, він
виглядає музично, якби арка

хоча, я так зрозумів, що вони релятивно пов'язані
(засоби відсічі, або й убивства, так)

на тлі запахів, мелодій, чуттів, пам'яті
стилет наче боронить індивідуальність
а меч прокладає шляхи для чогось надособистого




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-04 14:02:11 ]
Дякую, Сонце Місяцю. Цікаво читати відгук від справжнього знавця літератури. Глибока інтерпретація.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-07-04 15:14:54 ]



Борисе, направду дякую (норма життя)

я багато роздумував над усяким
особливо, із появою інтернету
до того були бібліотеки, і для перекладачів
це був певний виклик, зробити переклад
не маючи під рукою всієї можливої літератури
треба було записуватися в бібліотеку
і вимагати книжки
спеціальні книжки насамперед, які
можна було отримувати хіба що в читальному залі

те саме із музикою, в мене спадковий музичний слух
але батьки не схотіли вчити мене музиці
оскільки в них були власні травми
а коли я сам захотів нарешті вчитися музиці
і мені відмовили, оскільки було вже запізно
я запитав батьків, чому так, а вони лише розвели руками

зміна епох безпосереднього і опосередкованого
реального і віртуального
це все позначилося на долях багатьох

із одного боку, ми надбали знання/знаття чого завгодно
(ті, кого щось насправді цікавило)
із іншого боку, ми нарешті зрозуміли, що
все, що тільки можливо собі помислити, воно існує
і навіть це все перевершити непросто, або, часом, нереально

все, із чим нам насамперед моглося зіштовхуватися
це навіть не вершина айсберга, але, скажімо так,
майданчик десь на тій вершині того айсберга

нам хотілося думати, що це і є все, що є
але це було неправдою
досі так виглядає, ніби нас спонукають думати,
що ця квінтесенція є те,
із чим потрібно конкурувати якось,
(але ми не в змозі конкурувати, ні)

тому що всього набагато більше, набагато
і весь цей айсберг, насамперед, підводний, він
складається із зусиль всіх тих, кого навіть не помітили

інтернет був у цім сенсі реальним одкровенням
у якомусь розумінні, розчаровуючим
є дуже & всяко багато всього, чого тільки можна помислити
і воно все вже є

так було завжди
чим більше людина пізнає, тим більше переконується у цім
Ґьоте (у розмовах із Екерманом) казав, що, якби знав про все (наскільки
ті всі його можливості знаття були взагалі вірогідні, але усе ж),
якби він відпочатку про все, що було вже створено античністю,
він сам ніколи би не намагався навіть щось творити,
просто насолоджувався би існуючим, наявним

але він не знав, і гадав, що торує якісь нові шляхи
тут і поза, і правда, і поезія, і театр дещо, звичайно

нема нічого нового, як вже сказано Єклезіястом, царем і сином царя
є нюанси, часом, але це нюанси до уваги того, хто раніше не відмічав їх
але на саме якомусь моменті, відмітив

десь тут ми і живемо і створюємо щось, розуміючи, що, зрештою
хтось міг це все спробувати реалізувати, можливо, не лише хтось один
і не раз

наскільки це все має змогу добратися до того славетного
квінтесенційного майданчика на горі айсберга культури
це все питання, відповіді на яке нема, це риторичне

загалом, ми всі якось робимо, що виходить, ухоплюючи ідеї
нам це все задається цікавим, і ніхто нас не обламує щодо цього
так, для творчої особистості все є експериментом

я колись грав у гаражній рокабільній групі
може, це для когось звучало і як панк, але ми намагалися щось
і багато говорили про те, що це мало би якось визначити не лише наше життя
це притаманно юності, думати, що твої відкриття є відкриттями для людства

утім, людство старе, утомлене, зношене, перенасичене всім, що тільки можливо
ідея про смерть цивілізації дуже навіть слушна

ми з Вами десь на окраї цих всіх процесів намагання щось відтворити, як нам хотілося би
і уявляти собі, що ми створюємо щось насправді небувале, невідоме ще нікому

однак, всього створено вже настільки багато і розмаїто в цьому світі, що
лишається, мабуть, бути вдячним тільки за те, що тобі не дають одразу зрозуміти
що ти сам навіть не другий сорт

це не стосується, власне, твору, який я коментую наразі
але це стосується і мене самого, і інших

ми можемо поціновувати одне одного і підбадьорювати всяко, це нормально
тим не менше, це все, розумієте, ловитва вітру, якому тисячі років
і він все той самий, ну, в нас появляються дещо інші слова і смисли дещо інші
трохи інші збивки, трохи інші овертони
але це все не настільки суттєво, щоби перевернути старий світ

до того ж, невідомо, чи перевернутий старий світ нас сподобається




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2026-07-03 21:14:21 ]
Є отой посил марсіанських енергій, ну ж бо хто, як не ви - воно притаманне вам з народження. А попри те, нЕзле обіграно.( але інтуїтивно, мені хочеться витягнути вас із дмання над римам, але то моє даруйте.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-04 14:04:04 ]
Дякую, Роксолано. Я написав досить багато і верлібрів. Звичайно, буду ще до них повертатися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
хома дідим (Л.П./М.К.) [ 2026-07-04 09:14:54 ]
певний запах так, і певний смак теж, вони вертають спогади, однозначно модерністський підхід, Борисе, водночас особистий і загально цінний, мої Вам щирі вітання, це направду цікаво й гарно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-04 14:05:39 ]
Спасибі, Хомо. Вдумливе прочитання.