Розділ IІ: Аромат мирри на річці Кідн

Тарс задихався від спеки. Марк Антоній сидів на ринковій площі на судейському кріслі, оточений своїми легіонерами. Він був роздратований. Цариця Єгипту запізнювалася вже на тиждень.
Раптом з боку річки донісся дивний звук. Це не був гуркіт барабанів. Це була тонка, солодка музика флейт і кіфар, яка м'яко стелилася над гарячим пилом міста.
Натовп на площі почав рідшати. Люди кидали свої ятки й бігли до набережної. За кілька хвилин площею пронісся шепіт: «Вона пливе... Венера пливе!»
Антоній розлючено підвівся, але запах, який раптом наповнив повітря Тарса, змусив його зупинитися. Це був аромат мирри, ладану та тисячі свіжих троянд – такий густий, що залізний присмак Кілікії миттєво зник. Він пішов до річки сам, важко тупаючи своїми кавалерійськими чоботами.
Те, що він побачив на річці Кідн, змусило його забути про Сенат. До причалу повільно підходив величезний корабель. Його корма була вилита з чистого золота, а вітрила – з тонкого пурпурового шовку, який ловив найменший подих вітру. Весла були срібними, і вони занурювалися у воду в такт ніжній музиці, залишаючи за собою білі, блискучі сліди.
Посеред палуби, під золотим навісом, обплетеним виноградною лозою, лежала Клеопатра. На ній не було римської туніки. Вона була одягнена як Афродіта – у напівпрозорий муслін, що підкреслював кожну лінію її тіла. Навколо неї стояли хлопчики з крилами, які обмахували її великими віялами.
Антоній зупинився біля самого краю води. Його рот був напіввідкритий, а пальці, які могли одним ударом зламати шию бику, безпорадно стискали руків'я меча.
Клеопатра повільно підвела голову. Вона не вклонилася. Вона просто подивилася на нього своїми темними, глибокими очами й ледь помітно посміхнулася.
– Ну що, Марку Антонію, – її голос прозвучав над водою чітко й м'яко. –Ти погрожував спалити моє пасовище. Але, як бачиш, мої коні привезли для своєї володарки забагато золота. Чи готовий ти відмовитися від свого сухого пайка і розділити зі мною вечерю, яку гідні їсти лише боги?
Лев був підкорений ще до того, як його лапа ступила на борт золотого корабля. Він зробив крок уперед, залишаючи свій залізний Рим далеко позаду.

Далі буде.