Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.21
02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
2026.07.20
22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
2026.07.20
15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
2026.07.20
13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
2026.07.20
12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
2026.07.20
11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
2026.07.20
10:31
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини
Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом
2026.07.20
09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
2026.07.20
09:30
Ярослав Олегович Чорногуз — видатний поет, патріот України, людина з вразливим серцем, щедрою душею та самобутнім гумором був моїм наставником, найкращим другом, який завжди мене підтримував, надихав та вселяв віру в свої можливості.
Серед його учнів бул
2026.07.20
07:33
Море хвилями дзвінкими
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.
2026.07.20
01:30
Вода солона на столі
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.
Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.
Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя
2026.07.19
20:36
Після кожного виступу Кіо
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.
Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.
Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.
2026.07.19
18:53
Мені було лиш дев'ятнадцять,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.
Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.
Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,
2026.07.19
16:47
Хто збирав шовковицю,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,
2026.07.19
15:45
Ніч на землю опустила чорне покривало.
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася
2026.07.19
14:36
Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Проза
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 7)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 7)
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини
Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом.
– Богами клянуся, Клеопатро! – Антоній гучно грюкнув кубком по столу. – Я бачив тріумфи в Римі. Але все це – базарні злидні порівняно з твоїм палацом. Ти витратила за ці два дні стільки, що моєму легіону вистачило б на рік походів! Чи твій Єгипет справді бездонний?
Клеопатра сиділа навпроти. Вона майже не торкалася їжі. Перед нею стояла лише невелика золота чаша з гострим гранатовим оцтом. У її вухах погойдувалися дві перлини – найбільші у відомому світі, чисті, наче краплі застиглого місячного світла.
– Ти мислиш як солдат, Марку. Для тебе багатство – це те, що можна зважити і поділити між центуріонами. Ти думаєш, що цей бенкет дорогий? Я можу за один ковток знищити більше, ніж коштує вся твоя провінція Кілікія.
Антоній вибухнув голосним, хрипким сміхом:
– Жінки завжди перебільшують! Ти не зможеш з'їсти ціле багатство. На що ми споримо?
Замість відповіді Клеопатра повільно підняла руку. Її тонкі пальці торкнулися лівої мочки вуха. Одним плавним рухом вона зняла безцінну перлину й опустила її в чашу… з оцтом.
Зала вмить затихла. Кислота почала повільно роз'їдати перламутр. Камінь закипів дрібними білими бульбашками, втрачаючи свою форму, перетворюючись на каламутний осад на дні. Клеопатра почекала, поки перлина повністю розчинилася. Потім вона підняла чашу, подивилася на Антонія крізь золотий край і одним довгим ковтком випила рідину.
– За твоє здоров'я, тріумвіре Сходу, – спокійно сказала вона. – І за те, щоб ти нарешті зрозумів: Єгипет не купують. У Єгипту просять дозволу побути поруч.
Антоній дивився на неї з диким, майже релігійним жахом. Його хміль миттєво вивітрився. Він зрозумів, що перед ним стоїть жінка, яка може викинути ціле царство на вітер просто заради того, щоб довести свою вищість.
Це була абсолютна влада, яка заворожувала його більше, ніж будь-яка військова перемога.
Далі буде.
Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом.
– Богами клянуся, Клеопатро! – Антоній гучно грюкнув кубком по столу. – Я бачив тріумфи в Римі. Але все це – базарні злидні порівняно з твоїм палацом. Ти витратила за ці два дні стільки, що моєму легіону вистачило б на рік походів! Чи твій Єгипет справді бездонний?
Клеопатра сиділа навпроти. Вона майже не торкалася їжі. Перед нею стояла лише невелика золота чаша з гострим гранатовим оцтом. У її вухах погойдувалися дві перлини – найбільші у відомому світі, чисті, наче краплі застиглого місячного світла.
– Ти мислиш як солдат, Марку. Для тебе багатство – це те, що можна зважити і поділити між центуріонами. Ти думаєш, що цей бенкет дорогий? Я можу за один ковток знищити більше, ніж коштує вся твоя провінція Кілікія.
Антоній вибухнув голосним, хрипким сміхом:
– Жінки завжди перебільшують! Ти не зможеш з'їсти ціле багатство. На що ми споримо?
Замість відповіді Клеопатра повільно підняла руку. Її тонкі пальці торкнулися лівої мочки вуха. Одним плавним рухом вона зняла безцінну перлину й опустила її в чашу… з оцтом.
Зала вмить затихла. Кислота почала повільно роз'їдати перламутр. Камінь закипів дрібними білими бульбашками, втрачаючи свою форму, перетворюючись на каламутний осад на дні. Клеопатра почекала, поки перлина повністю розчинилася. Потім вона підняла чашу, подивилася на Антонія крізь золотий край і одним довгим ковтком випила рідину.
– За твоє здоров'я, тріумвіре Сходу, – спокійно сказала вона. – І за те, щоб ти нарешті зрозумів: Єгипет не купують. У Єгипту просять дозволу побути поруч.
Антоній дивився на неї з диким, майже релігійним жахом. Його хміль миттєво вивітрився. Він зрозумів, що перед ним стоїть жінка, яка може викинути ціле царство на вітер просто заради того, щоб довести свою вищість.
Це була абсолютна влада, яка заворожувала його більше, ніж будь-яка військова перемога.
Далі буде.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
