Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 13
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 13
ВІД ЧАСУ НЕ ВТЕЧЕШ
Немає вже ніякого спасу –
Невблаганний Люциферблат часу.
ВСЕ ВІДНОСНЕ
Для карликів за виміром людським
Ніщо не є занадто низьким.
НЕВІДВОРОТНІСТЬ
Світанок на півня не зважає,
Коли той співать не бажає.
ЯКИЙ НАМІР, ТАКА І ДІЯ
Є фрази, гірш від зарази,
Й думки, неначе плювки.
ХТО НАВЧИТЬ?
Що робить, коли ми вже в смерті заручники?
Підручники! Де підручники?!
В КОЛІ ДРУЗІВ
Дихається вільніше, друзі,
У вузькому крузі.
КРІЗЬ ТЕРНИ ДО ЗІРОК
Ех, пробиться б – дірок
Наробивши в землі – до зірок!
ВТОМА ВІД ЖИТТЯ
Чому я дивлюсь в очі смерті без каяття?
Та тому, що вже втомивсь від споглядання життя.
ПІРРОВА ПЕРЕМОГА
Ах, мої піррові перемоги – тужу і плачу:
Скількох своїх любих ворогів вже не побачу!
ЯК ВИВЧАТИ ТВАРИН
Що може знать зоолог, хай і рівний Ламарку,
Якщо вивчав тварин він тільки в зоопарку?
ЯК ВИВЧАТИ ЛЮДИНУ
Що можуть знать про людину ті сивочолі,
Які бачили її тільки на волі?
НЕ СТВОРИ КУМИРА
Не роби собі ні з кого кумира:
Обскуби орла – прогляне гусяча шкіра.
ЗМІНА НАСТРОЮ
Не можна бути вічно сумовитим:
Слід іноді ставать несамовитим.
НІЩО НЕ ЗАВАЖАЄ
На всіх весіллях танцюють кастрати –
Ніщо вже не може їм заважати.
НІКУДИ ДІТИСЬ
Що ж, якщо крові жадаєш –
Клопом стати маєш.
ЖИТТЯ – ЛИШ СОН
Я – реаліст; і крізь ілюзій полон
Все більш переконуюсь, що життя – це сон.
ОЦІНИЛИ НАРЕШТІ
Зняли позолоту – й родина
Пересвідчилась: він – золота людина.
ДРУЖБА, ЯКУ СЛІД КУПЛЯТИ
“Книга – твій друг!” – щоб це підкріпляти,
Потрібно її частіше купляти.
АЖ ЗАРИДАЮ, КОЛИ ЗГАДАЮ
Ждали погожого світанку,
А дочекались тюремного сніданку.
ДРАМАТУРГ – НЕ ДЕМІУРГ
Багато драматургів, хоч і вчені,
Не розуміють своєї ролі на сцені.
МОРОК І СВІТЛО
Морок – нашого світу природний стан;
Світло – лиш запалення одної з його ран.
ПРИЧИНА ГОЛОВНОГО БОЛЮ
Є думки, які ніколи не втілюються в слова.
Від них то й болить у нас голова.
ВЗАЄМНА БОЯЗНЬ
Він власної тіні боявсь, хоч і був у високім чині.
Інші боялись теж – але вже його тіні.
ФІЛОСОФСЬКЕ ОДКРОВЕННЯ
Ціную,
Що я ще існую.
ЧИ ВСЕ ТАК ПГАНО?
Не все. Слава Богу, в лісі
Водяться ще і біси.
ОЩАДЛИВІСТЬ
Він завжди обирав чужу колію,
Надіючись зекономить свою.
СПАСИБІ ЗА НАУКУ
Я довго не помічав себе самого,
Аж поки якиийсь шпик не відучив від цього.
ТАК МАЛО ЧАСУ
“Народжуватись чи ні?” – дев’ять місяців збігало.
Чому ж часу на роздуми відпущено так мало?
ПОХВАЛА САМОЛЮБСТВУ
Обмаль самолюбства
Веде до самогубства.
СИДЯТЬ І ДЕРЖАВНІ МУЖІ
Буває, сидять і державні мужі,
Та лиш там, де замість грат – вітражі.
ПАРАДОКСАЛЬНЕ ПОЄДНАННЯ
Серед представників сучасної евристики
Найчисельніші – раціоналісти-містики.
МАСОВА САМОТНІСТЬ
В зв’язку із процесами незворотніми
Маси теж можуть стати самотніми.
БЕЗНАДІЙНІСТЬ
Ніщо вже похмурого не обнадіє,
Бо й після смерті навряд чи зрадіє.
ЦИМ ВАРТ ГОРДИТИСЬ
Та найбільша гордість прожитих нею років –
Започаткована особисто школа неуків.
ПРОТИРІЧЧЯ
Дивно, що безвідповідальними при нашій ментальності
Є вчинки, за які притягують до відповідальності.
І НУЛЬ ДЕЩО ЗНАЧИТЬ
Нуль, хоч він і безликий,
Але периметр має великий.
ХТО Б РОЗ’ЯСНИВ
Непридумані думки.
Що це? Мені невтямки.
НЕ РОЗБАГАТІЄШ
З його розумових здобутків
Не варто чекать прибутків.
САМОЛІКВІДАЦІЯ
Вже й цензура існувать перестала:
Сама себе конфіскувала.
ІСТОРІЯ НЕ ПОВТОРЮЄТЬСЯ
Історія не повторюється –
Вона лиш спотворюється.
РАДИКАЛЬНИЙ ЗАСІБ
Брехню не переможеш правдою – з нею
Можна покінчить іще більшою брехнею.
Немає вже ніякого спасу –
Невблаганний Люциферблат часу.
ВСЕ ВІДНОСНЕ
Для карликів за виміром людським
Ніщо не є занадто низьким.
НЕВІДВОРОТНІСТЬ
Світанок на півня не зважає,
Коли той співать не бажає.
ЯКИЙ НАМІР, ТАКА І ДІЯ
Є фрази, гірш від зарази,
Й думки, неначе плювки.
ХТО НАВЧИТЬ?
Що робить, коли ми вже в смерті заручники?
Підручники! Де підручники?!
В КОЛІ ДРУЗІВ
Дихається вільніше, друзі,
У вузькому крузі.
КРІЗЬ ТЕРНИ ДО ЗІРОК
Ех, пробиться б – дірок
Наробивши в землі – до зірок!
ВТОМА ВІД ЖИТТЯ
Чому я дивлюсь в очі смерті без каяття?
Та тому, що вже втомивсь від споглядання життя.
ПІРРОВА ПЕРЕМОГА
Ах, мої піррові перемоги – тужу і плачу:
Скількох своїх любих ворогів вже не побачу!
ЯК ВИВЧАТИ ТВАРИН
Що може знать зоолог, хай і рівний Ламарку,
Якщо вивчав тварин він тільки в зоопарку?
ЯК ВИВЧАТИ ЛЮДИНУ
Що можуть знать про людину ті сивочолі,
Які бачили її тільки на волі?
НЕ СТВОРИ КУМИРА
Не роби собі ні з кого кумира:
Обскуби орла – прогляне гусяча шкіра.
ЗМІНА НАСТРОЮ
Не можна бути вічно сумовитим:
Слід іноді ставать несамовитим.
НІЩО НЕ ЗАВАЖАЄ
На всіх весіллях танцюють кастрати –
Ніщо вже не може їм заважати.
НІКУДИ ДІТИСЬ
Що ж, якщо крові жадаєш –
Клопом стати маєш.
ЖИТТЯ – ЛИШ СОН
Я – реаліст; і крізь ілюзій полон
Все більш переконуюсь, що життя – це сон.
ОЦІНИЛИ НАРЕШТІ
Зняли позолоту – й родина
Пересвідчилась: він – золота людина.
ДРУЖБА, ЯКУ СЛІД КУПЛЯТИ
“Книга – твій друг!” – щоб це підкріпляти,
Потрібно її частіше купляти.
АЖ ЗАРИДАЮ, КОЛИ ЗГАДАЮ
Ждали погожого світанку,
А дочекались тюремного сніданку.
ДРАМАТУРГ – НЕ ДЕМІУРГ
Багато драматургів, хоч і вчені,
Не розуміють своєї ролі на сцені.
МОРОК І СВІТЛО
Морок – нашого світу природний стан;
Світло – лиш запалення одної з його ран.
ПРИЧИНА ГОЛОВНОГО БОЛЮ
Є думки, які ніколи не втілюються в слова.
Від них то й болить у нас голова.
ВЗАЄМНА БОЯЗНЬ
Він власної тіні боявсь, хоч і був у високім чині.
Інші боялись теж – але вже його тіні.
ФІЛОСОФСЬКЕ ОДКРОВЕННЯ
Ціную,
Що я ще існую.
ЧИ ВСЕ ТАК ПГАНО?
Не все. Слава Богу, в лісі
Водяться ще і біси.
ОЩАДЛИВІСТЬ
Він завжди обирав чужу колію,
Надіючись зекономить свою.
СПАСИБІ ЗА НАУКУ
Я довго не помічав себе самого,
Аж поки якиийсь шпик не відучив від цього.
ТАК МАЛО ЧАСУ
“Народжуватись чи ні?” – дев’ять місяців збігало.
Чому ж часу на роздуми відпущено так мало?
ПОХВАЛА САМОЛЮБСТВУ
Обмаль самолюбства
Веде до самогубства.
СИДЯТЬ І ДЕРЖАВНІ МУЖІ
Буває, сидять і державні мужі,
Та лиш там, де замість грат – вітражі.
ПАРАДОКСАЛЬНЕ ПОЄДНАННЯ
Серед представників сучасної евристики
Найчисельніші – раціоналісти-містики.
МАСОВА САМОТНІСТЬ
В зв’язку із процесами незворотніми
Маси теж можуть стати самотніми.
БЕЗНАДІЙНІСТЬ
Ніщо вже похмурого не обнадіє,
Бо й після смерті навряд чи зрадіє.
ЦИМ ВАРТ ГОРДИТИСЬ
Та найбільша гордість прожитих нею років –
Започаткована особисто школа неуків.
ПРОТИРІЧЧЯ
Дивно, що безвідповідальними при нашій ментальності
Є вчинки, за які притягують до відповідальності.
І НУЛЬ ДЕЩО ЗНАЧИТЬ
Нуль, хоч він і безликий,
Але периметр має великий.
ХТО Б РОЗ’ЯСНИВ
Непридумані думки.
Що це? Мені невтямки.
НЕ РОЗБАГАТІЄШ
З його розумових здобутків
Не варто чекать прибутків.
САМОЛІКВІДАЦІЯ
Вже й цензура існувать перестала:
Сама себе конфіскувала.
ІСТОРІЯ НЕ ПОВТОРЮЄТЬСЯ
Історія не повторюється –
Вона лиш спотворюється.
РАДИКАЛЬНИЙ ЗАСІБ
Брехню не переможеш правдою – з нею
Можна покінчить іще більшою брехнею.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 14"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 12"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 12"
Про публікацію
