
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 13
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 13
ВІД ЧАСУ НЕ ВТЕЧЕШ
Немає вже ніякого спасу –
Невблаганний Люциферблат часу.
ВСЕ ВІДНОСНЕ
Для карликів за виміром людським
Ніщо не є занадто низьким.
НЕВІДВОРОТНІСТЬ
Світанок на півня не зважає,
Коли той співать не бажає.
ЯКИЙ НАМІР, ТАКА І ДІЯ
Є фрази, гірш від зарази,
Й думки, неначе плювки.
ХТО НАВЧИТЬ?
Що робить, коли ми вже в смерті заручники?
Підручники! Де підручники?!
В КОЛІ ДРУЗІВ
Дихається вільніше, друзі,
У вузькому крузі.
КРІЗЬ ТЕРНИ ДО ЗІРОК
Ех, пробиться б – дірок
Наробивши в землі – до зірок!
ВТОМА ВІД ЖИТТЯ
Чому я дивлюсь в очі смерті без каяття?
Та тому, що вже втомивсь від споглядання життя.
ПІРРОВА ПЕРЕМОГА
Ах, мої піррові перемоги – тужу і плачу:
Скількох своїх любих ворогів вже не побачу!
ЯК ВИВЧАТИ ТВАРИН
Що може знать зоолог, хай і рівний Ламарку,
Якщо вивчав тварин він тільки в зоопарку?
ЯК ВИВЧАТИ ЛЮДИНУ
Що можуть знать про людину ті сивочолі,
Які бачили її тільки на волі?
НЕ СТВОРИ КУМИРА
Не роби собі ні з кого кумира:
Обскуби орла – прогляне гусяча шкіра.
ЗМІНА НАСТРОЮ
Не можна бути вічно сумовитим:
Слід іноді ставать несамовитим.
НІЩО НЕ ЗАВАЖАЄ
На всіх весіллях танцюють кастрати –
Ніщо вже не може їм заважати.
НІКУДИ ДІТИСЬ
Що ж, якщо крові жадаєш –
Клопом стати маєш.
ЖИТТЯ – ЛИШ СОН
Я – реаліст; і крізь ілюзій полон
Все більш переконуюсь, що життя – це сон.
ОЦІНИЛИ НАРЕШТІ
Зняли позолоту – й родина
Пересвідчилась: він – золота людина.
ДРУЖБА, ЯКУ СЛІД КУПЛЯТИ
“Книга – твій друг!” – щоб це підкріпляти,
Потрібно її частіше купляти.
АЖ ЗАРИДАЮ, КОЛИ ЗГАДАЮ
Ждали погожого світанку,
А дочекались тюремного сніданку.
ДРАМАТУРГ – НЕ ДЕМІУРГ
Багато драматургів, хоч і вчені,
Не розуміють своєї ролі на сцені.
МОРОК І СВІТЛО
Морок – нашого світу природний стан;
Світло – лиш запалення одної з його ран.
ПРИЧИНА ГОЛОВНОГО БОЛЮ
Є думки, які ніколи не втілюються в слова.
Від них то й болить у нас голова.
ВЗАЄМНА БОЯЗНЬ
Він власної тіні боявсь, хоч і був у високім чині.
Інші боялись теж – але вже його тіні.
ФІЛОСОФСЬКЕ ОДКРОВЕННЯ
Ціную,
Що я ще існую.
ЧИ ВСЕ ТАК ПГАНО?
Не все. Слава Богу, в лісі
Водяться ще і біси.
ОЩАДЛИВІСТЬ
Він завжди обирав чужу колію,
Надіючись зекономить свою.
СПАСИБІ ЗА НАУКУ
Я довго не помічав себе самого,
Аж поки якиийсь шпик не відучив від цього.
ТАК МАЛО ЧАСУ
“Народжуватись чи ні?” – дев’ять місяців збігало.
Чому ж часу на роздуми відпущено так мало?
ПОХВАЛА САМОЛЮБСТВУ
Обмаль самолюбства
Веде до самогубства.
СИДЯТЬ І ДЕРЖАВНІ МУЖІ
Буває, сидять і державні мужі,
Та лиш там, де замість грат – вітражі.
ПАРАДОКСАЛЬНЕ ПОЄДНАННЯ
Серед представників сучасної евристики
Найчисельніші – раціоналісти-містики.
МАСОВА САМОТНІСТЬ
В зв’язку із процесами незворотніми
Маси теж можуть стати самотніми.
БЕЗНАДІЙНІСТЬ
Ніщо вже похмурого не обнадіє,
Бо й після смерті навряд чи зрадіє.
ЦИМ ВАРТ ГОРДИТИСЬ
Та найбільша гордість прожитих нею років –
Започаткована особисто школа неуків.
ПРОТИРІЧЧЯ
Дивно, що безвідповідальними при нашій ментальності
Є вчинки, за які притягують до відповідальності.
І НУЛЬ ДЕЩО ЗНАЧИТЬ
Нуль, хоч він і безликий,
Але периметр має великий.
ХТО Б РОЗ’ЯСНИВ
Непридумані думки.
Що це? Мені невтямки.
НЕ РОЗБАГАТІЄШ
З його розумових здобутків
Не варто чекать прибутків.
САМОЛІКВІДАЦІЯ
Вже й цензура існувать перестала:
Сама себе конфіскувала.
ІСТОРІЯ НЕ ПОВТОРЮЄТЬСЯ
Історія не повторюється –
Вона лиш спотворюється.
РАДИКАЛЬНИЙ ЗАСІБ
Брехню не переможеш правдою – з нею
Можна покінчить іще більшою брехнею.
Немає вже ніякого спасу –
Невблаганний Люциферблат часу.
ВСЕ ВІДНОСНЕ
Для карликів за виміром людським
Ніщо не є занадто низьким.
НЕВІДВОРОТНІСТЬ
Світанок на півня не зважає,
Коли той співать не бажає.
ЯКИЙ НАМІР, ТАКА І ДІЯ
Є фрази, гірш від зарази,
Й думки, неначе плювки.
ХТО НАВЧИТЬ?
Що робить, коли ми вже в смерті заручники?
Підручники! Де підручники?!
В КОЛІ ДРУЗІВ
Дихається вільніше, друзі,
У вузькому крузі.
КРІЗЬ ТЕРНИ ДО ЗІРОК
Ех, пробиться б – дірок
Наробивши в землі – до зірок!
ВТОМА ВІД ЖИТТЯ
Чому я дивлюсь в очі смерті без каяття?
Та тому, що вже втомивсь від споглядання життя.
ПІРРОВА ПЕРЕМОГА
Ах, мої піррові перемоги – тужу і плачу:
Скількох своїх любих ворогів вже не побачу!
ЯК ВИВЧАТИ ТВАРИН
Що може знать зоолог, хай і рівний Ламарку,
Якщо вивчав тварин він тільки в зоопарку?
ЯК ВИВЧАТИ ЛЮДИНУ
Що можуть знать про людину ті сивочолі,
Які бачили її тільки на волі?
НЕ СТВОРИ КУМИРА
Не роби собі ні з кого кумира:
Обскуби орла – прогляне гусяча шкіра.
ЗМІНА НАСТРОЮ
Не можна бути вічно сумовитим:
Слід іноді ставать несамовитим.
НІЩО НЕ ЗАВАЖАЄ
На всіх весіллях танцюють кастрати –
Ніщо вже не може їм заважати.
НІКУДИ ДІТИСЬ
Що ж, якщо крові жадаєш –
Клопом стати маєш.
ЖИТТЯ – ЛИШ СОН
Я – реаліст; і крізь ілюзій полон
Все більш переконуюсь, що життя – це сон.
ОЦІНИЛИ НАРЕШТІ
Зняли позолоту – й родина
Пересвідчилась: він – золота людина.
ДРУЖБА, ЯКУ СЛІД КУПЛЯТИ
“Книга – твій друг!” – щоб це підкріпляти,
Потрібно її частіше купляти.
АЖ ЗАРИДАЮ, КОЛИ ЗГАДАЮ
Ждали погожого світанку,
А дочекались тюремного сніданку.
ДРАМАТУРГ – НЕ ДЕМІУРГ
Багато драматургів, хоч і вчені,
Не розуміють своєї ролі на сцені.
МОРОК І СВІТЛО
Морок – нашого світу природний стан;
Світло – лиш запалення одної з його ран.
ПРИЧИНА ГОЛОВНОГО БОЛЮ
Є думки, які ніколи не втілюються в слова.
Від них то й болить у нас голова.
ВЗАЄМНА БОЯЗНЬ
Він власної тіні боявсь, хоч і був у високім чині.
Інші боялись теж – але вже його тіні.
ФІЛОСОФСЬКЕ ОДКРОВЕННЯ
Ціную,
Що я ще існую.
ЧИ ВСЕ ТАК ПГАНО?
Не все. Слава Богу, в лісі
Водяться ще і біси.
ОЩАДЛИВІСТЬ
Він завжди обирав чужу колію,
Надіючись зекономить свою.
СПАСИБІ ЗА НАУКУ
Я довго не помічав себе самого,
Аж поки якиийсь шпик не відучив від цього.
ТАК МАЛО ЧАСУ
“Народжуватись чи ні?” – дев’ять місяців збігало.
Чому ж часу на роздуми відпущено так мало?
ПОХВАЛА САМОЛЮБСТВУ
Обмаль самолюбства
Веде до самогубства.
СИДЯТЬ І ДЕРЖАВНІ МУЖІ
Буває, сидять і державні мужі,
Та лиш там, де замість грат – вітражі.
ПАРАДОКСАЛЬНЕ ПОЄДНАННЯ
Серед представників сучасної евристики
Найчисельніші – раціоналісти-містики.
МАСОВА САМОТНІСТЬ
В зв’язку із процесами незворотніми
Маси теж можуть стати самотніми.
БЕЗНАДІЙНІСТЬ
Ніщо вже похмурого не обнадіє,
Бо й після смерті навряд чи зрадіє.
ЦИМ ВАРТ ГОРДИТИСЬ
Та найбільша гордість прожитих нею років –
Започаткована особисто школа неуків.
ПРОТИРІЧЧЯ
Дивно, що безвідповідальними при нашій ментальності
Є вчинки, за які притягують до відповідальності.
І НУЛЬ ДЕЩО ЗНАЧИТЬ
Нуль, хоч він і безликий,
Але периметр має великий.
ХТО Б РОЗ’ЯСНИВ
Непридумані думки.
Що це? Мені невтямки.
НЕ РОЗБАГАТІЄШ
З його розумових здобутків
Не варто чекать прибутків.
САМОЛІКВІДАЦІЯ
Вже й цензура існувать перестала:
Сама себе конфіскувала.
ІСТОРІЯ НЕ ПОВТОРЮЄТЬСЯ
Історія не повторюється –
Вона лиш спотворюється.
РАДИКАЛЬНИЙ ЗАСІБ
Брехню не переможеш правдою – з нею
Можна покінчить іще більшою брехнею.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 14"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 12"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 12"
Про публікацію