ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Олександр Сушко
2025.12.29 00:12
дружня пародія)

Кінець життя


Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’

С М
2025.12.28 15:43
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч

Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому

Іван Потьомкін
2025.12.28 14:22
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?

Євген Федчук
2025.12.28 13:20
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це

Микола Дудар
2025.12.28 13:09
Життя таке як воно є:
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.

Борис Костиря
2025.12.28 12:27
Стукотять важкі нудні колеса
Споважнілих, мудрих поїїздів.
І шматують серце, ніби леза,
Меседжи майбутніх холодів.

Подорож для того і потрібна,
Щоб збагнути спалахом сльози
Те, що відкривається на ринзі,

Юлія Щербатюк
2025.12.28 12:16
Де твій, поете, 31-ший,
В якому кращому з світів?
Ти на Землі свій шлях завершив,
Життя коротке поготів.
Твої вірші. Вони -чудові!
Тебе давно пережили.
Але серця хвилюють знову,
Звучать, мов музика, коли,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 ***
Бувають дні такого болю й муки,
що й кам'яний заплакав би не раз.
А від порад: візьми себе у руки! —
нема пуття, хоч як не намагайсь.

Такого дня, що доля нам послала,
аби пізнати, хто довкола хто,
шматочки серця, що пороздавала,
вертаються, помножені на сто.

Є час для праці, є для відпочинку,
є час збирати віддане тепло.
Щасливі дні весняного ужинку:
не стільки сієш, скільки проросло.

Обсіли сад весняний чорні круки,
і хтозна, що нам літо принесе.
Кохані, ви візьміть мене за руки,
і ми разом здолаємо усе.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-16 17:31:28
Переглядів сторінки твору 4457
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.499 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-02-16 17:51:06 ]
Інколи ціна пізнання "хто довколо хто" стає занадто великою...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-16 18:00:35 ]
Ду-у-у-же все двозначне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-16 18:35:57 ]
Ху є ху - то одвічне питання. На лобі не прочитаєш, за у вчинка - запросто:)
Лесю, Вашу руку, і нумо разом долати передвесняні холоди і атаки голубів-перевертнів!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-16 18:36:51 ]
*у вчинках - запросто:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-16 18:50:14 ]
Бачиш, Ніко, як все просто, і жодних двозначностей. От вони й вертаються, шматочки... Що нам голуби - Прометею он орел печінку клював!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Герман (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-16 20:40:04 ]
Ууу, Ленсюнчику, як мудресенько! Схиляю колінця, кицюню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2008-02-16 21:09:01 ]
Прекрасно. Стільки пристрасті й вогню, що навіть дієслівна рима якось не ріже око. Утім, "не намагайсь" якось важко прочитується, може, варто підшукати щось краще?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-16 21:26:10 ]
Подумаю, пане Велесе. Приємно, що й ви готові подати надійну чоловічу руку нам, дівчаткам, і підказати щось по-доброму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-17 11:49:13 ]
Доброго ранку Лесю.
Закінчення просто фантастично файне. А початок якийсь блідий... Може так і задумано.
Чому для мене блідий, бо високий стиль трохи конфліктує з деякими використаними словами-рішеннями - наприклад "намагайсь", "шматочки серця" - трохи упрощено? Можливо і "сію" було би відкритіше?
В ідеалі (моїм, звісно), і замість "весняний" краще дати щось інше, із наступної ланки думки?
Лесю, це в мене ранок такий - прискіпливий, намагаюсь своє життя впізнати. :(
Завантажую його (життя) щоранку наново, і, тому перепрошую за можливі аналітичні конфузи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-17 15:11:44 ]
Легенький віршик, правда? Особливо, якщо його написано в лікарняній палаті практично навпомацки. Вам ніколи не траплялося втратити зір, та ще й підозрою на пухлину? Слава Господу. І найбільше, чого я тоді боялася - це не рюмсати перед безліччю відвідувачів - отих, що повертали шматочки серця, що пороздавала. Я ж сильна жінка, правда? А кохані тоді справді водили за руки, не з любові, а з необхідності.
Альбомний вірш Людмилі - з тієї ж серії.
а ще:
"Очі нам потрібні, щоб читати.
Щоб писати - вистачить душі".
Якщо вірші здаються легкими - я пишаюся цим, значить, нічим не видала справжніх почуттів. Умію я шифруватися, правда? Сильна жінка, залізобетонна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-17 15:20:52 ]
Мила Лесю, я зовсім не хотів повертати ось ці гіркі спомини. Замріяно дивився у сині висі поезії, забувши про земні реалії. :(
А ще й кожна жінка так майстерно не видає справжніх почуттів!
Це ми, чоловіки, такі простенькі - про що бачу, те й співаю.
Не ображайтесь, прошу вас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-17 16:14:44 ]
Лесенько, мила, сей вірш для мене зі своєї появи був откровенням. Бо був час, коли у своєму житті я пережила все дуже схожо...
Ви сильна, дуже сильна. І в той же час незбагненно добра і світла. І Ви не пишете вірші, ачи романи. Ви їх живете.
Вищої майстерності я не знаю.

З любов"ю, щиро.