ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 ***
Образ твору ...і довго-довго пальці цілувати...
(ніч - безконечна. пальці - два по п"ять)
снігів солодких несолодка вата
вгорнула Місто, де вони не сплять,

а дихають у темряві, і дивом
здається цим сновидам світ без меж,
в якому королю смаглява діва
постала - як Даная - без одеж,

без слів і суму. Лютий, січень, грудень -
і час навшпиньках відійшов назад,
бо золотом дощів упав на груди
твоїх цілунків ніжний листопад...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Оксана Яблонська 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-21 22:01:00
Переглядів сторінки твору 4670
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.026 / 5.88  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 4.698 / 5.5  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Смаль (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-21 22:13:30 ]
супер гарно! В захваті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Роман (М.К./М.К.) [ 2008-02-21 22:17:31 ]
вітаю, пані Ганно, з прекрасним віршем - дістав насослоду як ніколи!словосплетіння якому дійсно по -доброму заздриш... і тішишся, що так можна писати!

Василь


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-02-21 22:19:13 ]
Найбільше вражає остання строфа,хочеться проговорювати її вголос багато разів – мелодійно і образно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-02-21 22:22:43 ]
Аж дихання збиває, Аню!

там "твої(х) цілунків?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-21 22:23:20 ]
Ганнусю, вітаю навіть не тебе, а Данаю! Пощастило ж кубіті!
Вірш смачний, немов цукерка з молоком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2008-02-21 22:31:07 ]
Хм... )) Авторка у своєму стилі - зачаровує співзвучними римами :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-21 22:37:16 ]
Гарно. Ось вона, щира жіноча лірика:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-21 22:37:49 ]
... і нямі-нямі, цьоми-цьоми
куди цілюєш, хлопе. Гад!
Все невпопад, та й невпопад.
Твої ми надоїми забамбони.
Цілюй йно в груди, цілюй по удах
а можеш в з.. ;))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-19 23:15:46 ]
просто вуаєризм якийсь - таке враження що підгледів щось таке ітимне та ніжне, аж защемило, як власне... і мітичні паралелі-алюзії тут не допомагають тримати враження на відстані. плетиво настільки довершене, що я за читанням втрачаю сам сенс тексту: мушу міцно триматись за нитку слів, бо слововарево дурить мій бідний розум, і, тільки-но втратив контроль, треба вертатись до початку ще й ще. це не недолік, коли текст (майстерний текст) заплутує читача свідомо, а та високе вміння, яка розтворяє тебе до ритму, до мелодії, до чогось первинного - це не час навшпиньки відходить назад, а ти сам вертаєш до себе. вірш одразу вибудовує для уяви читача паралельний шлях: ти ніби і йдеш за текстом, але власною дорогою: це саме той випадок коли автор пише про себе, а ти читаєш про себе. і, якщо на початку я ще верчу головою, вишукуючи гендерні ознаки віршу, то кінцівка уже по той бік добра і зла: і за третю строфу я здіймаю, Ганно, усі наявні і віртуальні капелюхи. а ще дуже вдала знахідка тексту як уривку, не нова, але тут надзвичайно доречна.

постскриптум. колись давно, коли я відпочивав на літніх канікулах в селі, з нами "тусувався" місцевий хлопчина. так от у нього було по 6 пальців на руках і він був місцевим дивом. і я собі уявив: він же виріс, і, мабуть, мав ((має)буде мати)) кохану. а раптом вона поетеса? і от вона могла б йому написати слідуюче: ніч - безконечна. пальці - два по шість... ця моя ремарка має на меті усміхнути автора і трохи понизити патетику вище :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-04-21 13:06:06 ]
Ремарка, що мала на меті усміхнути автора, виконала свою почесну місію. Дякую, Сергію, за таку вееееееелику і цікаву рецензію.
Усміхнена Г.О.