ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.10.21 21:14
Ліщинове
Білий туман торОчиться
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.

Зібрані листям, шелестно

Кока Черкаський
2026.10.21 15:50
Гриби
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".

Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться

Борис Костиря
2026.10.21 15:09
Сніги минулого
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.

Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші

С М
2026.10.21 12:43
Гіацинтова хата (The Doors)
Що робиться на гіацинтовій хаті
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день

Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг

Вячеслав Руденко
2026.10.21 11:43
Держави хитрого грача
Степи давно не мають пруфу, —
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,

Володимир Мацуцький
2026.10.21 10:32
Критичний аналіз вірша
Поезія «Вмирає хата без батьків» українського поета Володимира Мацуцького була написана у вересні 2022 року. Це глибокий і проникливий вірш, що поєднує біль особистої втрати з трагедією війни в Україні. Нижче наведено повний текст твору: ______________

хома дідим
2026.10.21 08:52
* 236 *
він не / імя /
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець

Віктор Кучерук
2026.10.21 06:03
* * *
Затягнуло димом просинь,
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.

Олег Герман
2026.10.20 20:08
Під жовтим листям
Здається іншим світ під жовтим листям.
Коли імлисто
у тихім плачі
старі невдачі
спадають мрякою з будинків та дерев,
він виглядає, начебто завмер.
Без літніх барв у сирості холодній
згорнувся кволо

Марія Дем'янюк
2026.10.20 17:07
Чарівно
Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк

Світлана Пирогова
2026.10.20 16:18
Іди
Густий туман укутав перехрестя,
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?

Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?

Борис Костиря
2026.10.20 14:05
* * *
Підійде понеділок, і для битви
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про

Володимир Мацуцький
2026.10.20 10:36
Не зліть Україну
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?

Віктор Кучерук
2026.10.20 06:53
* * *
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?

Володимир Бойко
2026.10.20 03:39
Міжсловесні контроверсії – 2
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики. Взимку страшні не так морози, як відморозки. Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь. Питання влади в Україні для декого набагато ва

хома дідим
2026.10.20 00:14
* 235 *
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Проза / Особливе

 Києв. Батиєва гора
На цьому місці він стояв,
Насупивши кошлаті брови.
Дививсь униз. Хрещатий яр
Не затуляли забудови.

Град Ярославів на виду,
Заціпенів славетний Київ
Під грізним поглядом Бату,
Під хижим поглядом Батия.

Намет шовковий бовванів,
І бунчуки звивались гордо.
Батий чекав сім довгих днів,
Та не приніс йому ключів
Золотоверхий стольний город.

Зоріли в небо куполи
Востаннє світло, синьооко.
Пішли тумени на вали.
У брами вдарили пороки.

На дев'яносто третю ніч
Софія впала. Сонце змеркло.
Сховала тисячі облич
В руїнах Десятинна церква.

А він стояв на цій горі
І дим вдихав, мов запах горя.
Знов до походу майорів
Бунчук— за три останніх моря.

Побито. Спалено ущент.
З землею вирівняно Київ.
Та, змиту весняним дощем,
Хтось свічку засвітив в Софії.

Не кожен знає, чий він син,
І прагне вічного не кожен,
Та все ж знайдеться хоч один,
Хто запалить вогонь спроможен

У темну ніч, у чорну тьму,
На згарищі і на руїнах.
І знаю я тепер, чому
Вона не вмерла, Україна.

А на Батиєвій горі
Сліди копит позаростали.
І від отих кошлатих брів
Лиш назва в пам'яті зосталась.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-02-28 12:11:58
Переглядів сторінки твору 4300
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.242 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-06-10 18:52:58 ]
Я зараз нічого не хочу аналізувати. Коли я була малою, мені інколи зустрічались подібні вірші. Завдяки ним я виросла не такою, як від мене чекали - не великороскою. Тож я не можу впевнено сказати, оцінюю Ваш вірш чи ті забуті вже вірші з мого дитинства.Як добре, що я не редактор і можу собі дозволити іти за покликом почуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-10 21:43:16 ]
Тетяно, дякую. Повірте, не чекала такої реакції. Вірш публікувався раніше і викликав бурю емоцій на тему "плакатності" і таке інше. Він у мене такий один. Але має право на існування. Сховала подалі від злих очей, так само як "Ціну сльози". Боляче, коли немитими руками лізуть в душу. Саме тому зараз на ПМ майже не друкуюся.
Написала років 20 тому в Києві, на Батиєвій горі, на тому місці, звідки видно Софію - на цьому місці він стояв...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 09:36:00 ]
Браво, доктор Ко! Елегантність і виваженість рецепту ніжно лоскоче серце, шлунок, а також загадкову субстанцію із назвою душа.
Остання порада актуальна й апробована - діє краще за автоматну чергу.
Негайно перетворююся на піранью. Щойно відчинять секс-шоп, придбаю щось чорно-шкіряне й нагаєчку.
Серже, мені вже давно не здається геніальним будь-що створене, навпаки, іноді розбирає сором - і як мене пробило таке сопотворити, і подив - люди, навіщо ви це читаєте? (це я про прозу). За час життя в літературі чула й овації (часто), й не просто критику, а тупо-знищувальне (рідко й з-під прилавка). Момент виходу кожної книги не радість, а тихий шок - тепер нічого не зміниш.
На ПМ друкуюся для того, щоб вірші були в Неті, просто були. Вже потім зрозуміла, що це - спосіб почути слово, якого за умов мого існування - равлика у броньованій мушлі - ніколи б не почула.
Під усіма рекомендаціями підписуюся, окрім: якщо у вірш НЕ вкладена душа автора, він НІКОЛИ не буде не просто геніальним, а навіть посереднім.
Дякую за грунтовний аналіз. Можна розпочинати дихати, доктор Ко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-11 10:01:11 ]
Ну, плакатності ніякої немає. Душевний, гарний вірш. Романтичний. І чому люди в людях першою справою шукають щось зле? Вже й покритикувати не можна нічого, зразу образи. Якщо треба вивільнити пару, не соромтеся пані Лесю, розносьте Комарова, він все стерпить. Та й називайте його як хочете, але по можливості зовіть Комаров, він вже трохи звик до цього. Я Ваші вірші залюбки читаю і буду читати. Тут один у Вас є вірш, я його потім покоментую. Можливо не сьогодні, але покоментую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 20:32:17 ]
Сашуль, сонце, я про коментарі після "першого пришестя" цього вірша. Тоді критикували не сам вірш, а проблему - навіщо було взагалі обороняти Київ, він і так був напівзруйнований, не треба було дурно кров лити і таке інше. Зійшло врешті-решт на політику. Це тепер я така мудра, а тоді відреагувала, майже гримнувши дверима.
Саш... ні, краще Олесику, Ваша самопожертва гідна подиву. Кого ж я тут розношу? Хіба новозеландського маорі Комарова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-11 14:46:39 ]
Дихай, Лесю, дихай! :о))
Про душу ти мене не зовсім зрозуміла. Я ж не сказав "не вкладати душу", а сказав приблизно таке "цього може бути не достатньо для дійсно сильного твору". Як приклад - дуже багато авторів піднімають тему кохання через відносини (часто мінорні)"він-вона". Часто у таких творах випліскується саме потаємне, особисте, навіть інтимне. Чи вкладає автор душу? 100% так! Але... Якщо автор не втілить у творі щось "архііндивідуальне, образне, художнє, нове, неординарне" , його творіння загине серед багатьох інших, написанних з душею, але ідентичних "собіподібним".
Душа і серце автора у творі - це тільки частинка майстерного поетичного палацу :о))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 20:22:18 ]
Доктор Ко, ще раз дякую. Мої студенти мене навчили іноді прикидатися тупеньким - тоді тобі докладно пояснять. І іноді почуєш справді цікаве й архііндивідуальне. Вважайте, що я Вас спровокувала. Звісно, йдеться про конгломерат досконалого володіння словом, оригінальності думки і ще чогось-не-знаю-чого, що перетворює набір слів на поезію. От цей салат і треба приправляти майонезом серця (вибачайте, якщо дієта не дозволяє вживати цей продукт).
Про ридання "Я тебя любіла, а ти мене бросив" не йдеться, хоч би їх і справжньою кров'ю поливали.
Щиро Ваша рибка-піранья.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-12 10:48:49 ]
Якце навіщо було Київ обороняти? Комарову такого ніколи не кажіть. Не терпиться пройтися по Вашому віршу з історично-тактичної точки зору, але стримаюсь. З товаришем Сержом згоден повністю на 100,0%.
А про Цезаря і Жану вже писав Джині:-).