ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.06.07 01:22
Натуралістичні думки - 3
Окремі москалі нібито і не страшні. Вони, як і вовки, небезпечні, коли збиваються у зграї. Без московської мавпи з гранатою світ поки що не здатний уявити собі миротворчий процес. Гіркий досвід – незамінний інгредієнт у кулінарії. Людям найпрості

хома дідим
2026.06.06 22:03
* 106 *
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні

С М
2026.06.06 19:21
Фарватер (Jethro Tull)
В оп’янінні усякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду

Вячеслав Руденко
2026.06.06 17:36
У інспіровану весну…
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,

де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух

Охмуд Песецький
2026.06.06 17:26
У чому провина
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.

Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина

Борис Костиря
2026.06.06 12:53
* * *
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.

Я прийду в невідомі краї,

Олена Побийголод
2026.06.06 09:04
1920. Червона Армія всіх сильніш
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)

Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!

    Так хай червоний

Іван Потьомкін
2026.06.06 08:56
Два королі на однім троні
Що може порізнить навіки батька з сином? В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка. Був батько вже на троні «короля вальсів», Коли син з-під столу всотував чарівні звуки скрипки. Батько боявся невдовзі поступитись троном, тож заборонив маляті

Костянтин Ватульов
2026.06.06 08:21
Ти
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.

— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре

Віктор Кучерук
2026.06.06 07:41
* * *
Темні хмари, дощ і вітер, -
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.

Тетяна Левицька
2026.06.05 23:37
Полум'я і лід
Зливи лютої — грім і зірниці — вогонь —
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.

Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:

хома дідим
2026.06.05 19:18
* 105 *
веселка над районом
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть

Юрій Лазірко
2026.06.05 16:46
Три Коти --- колискова
ані миші
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин

Ірина Вовк
2026.06.05 15:47
"Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 8)
VIII. Останній акорд: ПАРОСТКИ КИЄВА НА ПІВНІЧНИХ ПРЕСТОЛАХ Коли дим великих битв розвіявся, а море заспокоїлося, Єлизавета Ярославна зрозуміла, що її власна історія ще не завершена. Вона була донькою Ярослава Мудрого, і в її жилах текла кров правите

Борис Костиря
2026.06.05 14:39
Зима
Зима посріблила гілки,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.

Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,

Світлана Пирогова
2026.06.05 13:23
Я і дощ
Ми йшли крізь вечір: тільки я і дощ.
Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.

Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Проза / Особливе

 Києв. Батиєва гора
На цьому місці він стояв,
Насупивши кошлаті брови.
Дививсь униз. Хрещатий яр
Не затуляли забудови.

Град Ярославів на виду,
Заціпенів славетний Київ
Під грізним поглядом Бату,
Під хижим поглядом Батия.

Намет шовковий бовванів,
І бунчуки звивались гордо.
Батий чекав сім довгих днів,
Та не приніс йому ключів
Золотоверхий стольний город.

Зоріли в небо куполи
Востаннє світло, синьооко.
Пішли тумени на вали.
У брами вдарили пороки.

На дев'яносто третю ніч
Софія впала. Сонце змеркло.
Сховала тисячі облич
В руїнах Десятинна церква.

А він стояв на цій горі
І дим вдихав, мов запах горя.
Знов до походу майорів
Бунчук— за три останніх моря.

Побито. Спалено ущент.
З землею вирівняно Київ.
Та, змиту весняним дощем,
Хтось свічку засвітив в Софії.

Не кожен знає, чий він син,
І прагне вічного не кожен,
Та все ж знайдеться хоч один,
Хто запалить вогонь спроможен

У темну ніч, у чорну тьму,
На згарищі і на руїнах.
І знаю я тепер, чому
Вона не вмерла, Україна.

А на Батиєвій горі
Сліди копит позаростали.
І від отих кошлатих брів
Лиш назва в пам'яті зосталась.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-02-28 12:11:58
Переглядів сторінки твору 4089
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.242 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-06-10 18:52:58 ]
Я зараз нічого не хочу аналізувати. Коли я була малою, мені інколи зустрічались подібні вірші. Завдяки ним я виросла не такою, як від мене чекали - не великороскою. Тож я не можу впевнено сказати, оцінюю Ваш вірш чи ті забуті вже вірші з мого дитинства.Як добре, що я не редактор і можу собі дозволити іти за покликом почуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-10 21:43:16 ]
Тетяно, дякую. Повірте, не чекала такої реакції. Вірш публікувався раніше і викликав бурю емоцій на тему "плакатності" і таке інше. Він у мене такий один. Але має право на існування. Сховала подалі від злих очей, так само як "Ціну сльози". Боляче, коли немитими руками лізуть в душу. Саме тому зараз на ПМ майже не друкуюся.
Написала років 20 тому в Києві, на Батиєвій горі, на тому місці, звідки видно Софію - на цьому місці він стояв...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 09:36:00 ]
Браво, доктор Ко! Елегантність і виваженість рецепту ніжно лоскоче серце, шлунок, а також загадкову субстанцію із назвою душа.
Остання порада актуальна й апробована - діє краще за автоматну чергу.
Негайно перетворююся на піранью. Щойно відчинять секс-шоп, придбаю щось чорно-шкіряне й нагаєчку.
Серже, мені вже давно не здається геніальним будь-що створене, навпаки, іноді розбирає сором - і як мене пробило таке сопотворити, і подив - люди, навіщо ви це читаєте? (це я про прозу). За час життя в літературі чула й овації (часто), й не просто критику, а тупо-знищувальне (рідко й з-під прилавка). Момент виходу кожної книги не радість, а тихий шок - тепер нічого не зміниш.
На ПМ друкуюся для того, щоб вірші були в Неті, просто були. Вже потім зрозуміла, що це - спосіб почути слово, якого за умов мого існування - равлика у броньованій мушлі - ніколи б не почула.
Під усіма рекомендаціями підписуюся, окрім: якщо у вірш НЕ вкладена душа автора, він НІКОЛИ не буде не просто геніальним, а навіть посереднім.
Дякую за грунтовний аналіз. Можна розпочинати дихати, доктор Ко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-11 10:01:11 ]
Ну, плакатності ніякої немає. Душевний, гарний вірш. Романтичний. І чому люди в людях першою справою шукають щось зле? Вже й покритикувати не можна нічого, зразу образи. Якщо треба вивільнити пару, не соромтеся пані Лесю, розносьте Комарова, він все стерпить. Та й називайте його як хочете, але по можливості зовіть Комаров, він вже трохи звик до цього. Я Ваші вірші залюбки читаю і буду читати. Тут один у Вас є вірш, я його потім покоментую. Можливо не сьогодні, але покоментую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 20:32:17 ]
Сашуль, сонце, я про коментарі після "першого пришестя" цього вірша. Тоді критикували не сам вірш, а проблему - навіщо було взагалі обороняти Київ, він і так був напівзруйнований, не треба було дурно кров лити і таке інше. Зійшло врешті-решт на політику. Це тепер я така мудра, а тоді відреагувала, майже гримнувши дверима.
Саш... ні, краще Олесику, Ваша самопожертва гідна подиву. Кого ж я тут розношу? Хіба новозеландського маорі Комарова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-11 14:46:39 ]
Дихай, Лесю, дихай! :о))
Про душу ти мене не зовсім зрозуміла. Я ж не сказав "не вкладати душу", а сказав приблизно таке "цього може бути не достатньо для дійсно сильного твору". Як приклад - дуже багато авторів піднімають тему кохання через відносини (часто мінорні)"він-вона". Часто у таких творах випліскується саме потаємне, особисте, навіть інтимне. Чи вкладає автор душу? 100% так! Але... Якщо автор не втілить у творі щось "архііндивідуальне, образне, художнє, нове, неординарне" , його творіння загине серед багатьох інших, написанних з душею, але ідентичних "собіподібним".
Душа і серце автора у творі - це тільки частинка майстерного поетичного палацу :о))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 20:22:18 ]
Доктор Ко, ще раз дякую. Мої студенти мене навчили іноді прикидатися тупеньким - тоді тобі докладно пояснять. І іноді почуєш справді цікаве й архііндивідуальне. Вважайте, що я Вас спровокувала. Звісно, йдеться про конгломерат досконалого володіння словом, оригінальності думки і ще чогось-не-знаю-чого, що перетворює набір слів на поезію. От цей салат і треба приправляти майонезом серця (вибачайте, якщо дієта не дозволяє вживати цей продукт).
Про ридання "Я тебя любіла, а ти мене бросив" не йдеться, хоч би їх і справжньою кров'ю поливали.
Щиро Ваша рибка-піранья.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-12 10:48:49 ]
Якце навіщо було Київ обороняти? Комарову такого ніколи не кажіть. Не терпиться пройтися по Вашому віршу з історично-тактичної точки зору, але стримаюсь. З товаришем Сержом згоден повністю на 100,0%.
А про Цезаря і Жану вже писав Джині:-).