ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.07.22 18:11
На початкАх Ламарка-Штірліца
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,

Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих

Борис Костиря
2026.07.22 11:39
Зимовий шлях
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.

Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю

Ірина Вовк
2026.07.22 09:45
"Таємниці між лінями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ" (продовження 11)
Розділ ІІI: Останній подих лева Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося. Антоній стояв на стіні палацу,

хома дідим
2026.07.22 08:45
* 149 *
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно

Віктор Кучерук
2026.07.22 07:17
* * *
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.

Іван Потьомкін
2026.07.21 19:22
Останній бій гетьмана Свирговського
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків. Все складалося так

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Коди
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Світанок якого не було
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
* * *
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
* 148 *
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
* * *
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
mortis ars patiendi
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Не радує літо
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Ірина Вовк
2026.07.21 07:01
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 10)
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон» Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади. Клеопат

Ірина Вовк
2026.07.21 06:58
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 9)
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини «Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів». (З написів на піра

Володимир Бойко
2026.07.21 02:58
Лімерики - 7
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..

Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Проза / Особливе

 Києв. Батиєва гора
На цьому місці він стояв,
Насупивши кошлаті брови.
Дививсь униз. Хрещатий яр
Не затуляли забудови.

Град Ярославів на виду,
Заціпенів славетний Київ
Під грізним поглядом Бату,
Під хижим поглядом Батия.

Намет шовковий бовванів,
І бунчуки звивались гордо.
Батий чекав сім довгих днів,
Та не приніс йому ключів
Золотоверхий стольний город.

Зоріли в небо куполи
Востаннє світло, синьооко.
Пішли тумени на вали.
У брами вдарили пороки.

На дев'яносто третю ніч
Софія впала. Сонце змеркло.
Сховала тисячі облич
В руїнах Десятинна церква.

А він стояв на цій горі
І дим вдихав, мов запах горя.
Знов до походу майорів
Бунчук— за три останніх моря.

Побито. Спалено ущент.
З землею вирівняно Київ.
Та, змиту весняним дощем,
Хтось свічку засвітив в Софії.

Не кожен знає, чий він син,
І прагне вічного не кожен,
Та все ж знайдеться хоч один,
Хто запалить вогонь спроможен

У темну ніч, у чорну тьму,
На згарищі і на руїнах.
І знаю я тепер, чому
Вона не вмерла, Україна.

А на Батиєвій горі
Сліди копит позаростали.
І від отих кошлатих брів
Лиш назва в пам'яті зосталась.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-02-28 12:11:58
Переглядів сторінки твору 4143
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.242 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-06-10 18:52:58 ]
Я зараз нічого не хочу аналізувати. Коли я була малою, мені інколи зустрічались подібні вірші. Завдяки ним я виросла не такою, як від мене чекали - не великороскою. Тож я не можу впевнено сказати, оцінюю Ваш вірш чи ті забуті вже вірші з мого дитинства.Як добре, що я не редактор і можу собі дозволити іти за покликом почуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-10 21:43:16 ]
Тетяно, дякую. Повірте, не чекала такої реакції. Вірш публікувався раніше і викликав бурю емоцій на тему "плакатності" і таке інше. Він у мене такий один. Але має право на існування. Сховала подалі від злих очей, так само як "Ціну сльози". Боляче, коли немитими руками лізуть в душу. Саме тому зараз на ПМ майже не друкуюся.
Написала років 20 тому в Києві, на Батиєвій горі, на тому місці, звідки видно Софію - на цьому місці він стояв...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 09:36:00 ]
Браво, доктор Ко! Елегантність і виваженість рецепту ніжно лоскоче серце, шлунок, а також загадкову субстанцію із назвою душа.
Остання порада актуальна й апробована - діє краще за автоматну чергу.
Негайно перетворююся на піранью. Щойно відчинять секс-шоп, придбаю щось чорно-шкіряне й нагаєчку.
Серже, мені вже давно не здається геніальним будь-що створене, навпаки, іноді розбирає сором - і як мене пробило таке сопотворити, і подив - люди, навіщо ви це читаєте? (це я про прозу). За час життя в літературі чула й овації (часто), й не просто критику, а тупо-знищувальне (рідко й з-під прилавка). Момент виходу кожної книги не радість, а тихий шок - тепер нічого не зміниш.
На ПМ друкуюся для того, щоб вірші були в Неті, просто були. Вже потім зрозуміла, що це - спосіб почути слово, якого за умов мого існування - равлика у броньованій мушлі - ніколи б не почула.
Під усіма рекомендаціями підписуюся, окрім: якщо у вірш НЕ вкладена душа автора, він НІКОЛИ не буде не просто геніальним, а навіть посереднім.
Дякую за грунтовний аналіз. Можна розпочинати дихати, доктор Ко?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-11 10:01:11 ]
Ну, плакатності ніякої немає. Душевний, гарний вірш. Романтичний. І чому люди в людях першою справою шукають щось зле? Вже й покритикувати не можна нічого, зразу образи. Якщо треба вивільнити пару, не соромтеся пані Лесю, розносьте Комарова, він все стерпить. Та й називайте його як хочете, але по можливості зовіть Комаров, він вже трохи звик до цього. Я Ваші вірші залюбки читаю і буду читати. Тут один у Вас є вірш, я його потім покоментую. Можливо не сьогодні, але покоментую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 20:32:17 ]
Сашуль, сонце, я про коментарі після "першого пришестя" цього вірша. Тоді критикували не сам вірш, а проблему - навіщо було взагалі обороняти Київ, він і так був напівзруйнований, не треба було дурно кров лити і таке інше. Зійшло врешті-решт на політику. Це тепер я така мудра, а тоді відреагувала, майже гримнувши дверима.
Саш... ні, краще Олесику, Ваша самопожертва гідна подиву. Кого ж я тут розношу? Хіба новозеландського маорі Комарова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-11 14:46:39 ]
Дихай, Лесю, дихай! :о))
Про душу ти мене не зовсім зрозуміла. Я ж не сказав "не вкладати душу", а сказав приблизно таке "цього може бути не достатньо для дійсно сильного твору". Як приклад - дуже багато авторів піднімають тему кохання через відносини (часто мінорні)"він-вона". Часто у таких творах випліскується саме потаємне, особисте, навіть інтимне. Чи вкладає автор душу? 100% так! Але... Якщо автор не втілить у творі щось "архііндивідуальне, образне, художнє, нове, неординарне" , його творіння загине серед багатьох інших, написанних з душею, але ідентичних "собіподібним".
Душа і серце автора у творі - це тільки частинка майстерного поетичного палацу :о))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-11 20:22:18 ]
Доктор Ко, ще раз дякую. Мої студенти мене навчили іноді прикидатися тупеньким - тоді тобі докладно пояснять. І іноді почуєш справді цікаве й архііндивідуальне. Вважайте, що я Вас спровокувала. Звісно, йдеться про конгломерат досконалого володіння словом, оригінальності думки і ще чогось-не-знаю-чого, що перетворює набір слів на поезію. От цей салат і треба приправляти майонезом серця (вибачайте, якщо дієта не дозволяє вживати цей продукт).
Про ридання "Я тебя любіла, а ти мене бросив" не йдеться, хоч би їх і справжньою кров'ю поливали.
Щиро Ваша рибка-піранья.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-12 10:48:49 ]
Якце навіщо було Київ обороняти? Комарову такого ніколи не кажіть. Не терпиться пройтися по Вашому віршу з історично-тактичної точки зору, але стримаюсь. З товаришем Сержом згоден повністю на 100,0%.
А про Цезаря і Жану вже писав Джині:-).