ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, по тім
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО-6, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО-6, або Щоденник Антипоетичного змагання
Не потоплена (як би це комусь не хотілося) бригантина «АНахНамЕтоНадо» тихенько гойдалася у дружелюбних нейтральних водах, очікуючи, доки зійде повінь, щоб продовжити свої мандри до Мису Доброї Надії. Екіпаж разом з капітаном нудьгував. Підкрадалася тяжка хвороба НОСТАЛЬГІЯ. Доктора Нахмана нєудєржімо рвало на родину (тобто, на ПМ). Причому рвало кілька разів на день…
Іноді він забивався в куток і починав тихесенько наспівувати до болю рідні слова:
Світу шмат я обходив,
бував то там, то там,
смутило-тішило мене то те:
то те?!
Після цього витирав скупу чоловічу сльозу розросшиміся пейсами… Атмосфера була гнітюча. І екіпаж не витримав, зібрав з якихось уламків пульт дистанційного управління і подивився на капітана з риторичним питанням в очах.
- А-а, була не була, гірше вже не буде! – махнув рукою Нахман.- Вмикай!!!
… І АНТИПО ожив…
___________________________________________________
23.03.08
00.38
ЇЖАКИ нарешті використали свій стоячий рейтинг за призначенням і виповзли на поверхню. Але чи то вимушене воздєржаніє дало себе знати, чи то нетльонки об’їлися, але переплутавши ліки від совісті з проносною мікстурою, випили все разом і, задоволено урча, знову забилися в нору, утягнувши рідні постери Палагеї і Варі…Бідні створіння… Сподіваємось, що їх живучий голчастий організм витримає, і наслідки психотропної зброї під кодовою назвою «Хто з нас кращий патріот» не дадуть себе знати…
03.02 Нічні кошмари прийшли на ПМ у загрозливих спалахах:
людині, як і будь-якому звірю
вогнем спроможний стати на стерню.
10.56 Руйнівний вплив психотропної зброї вже зранку почав викликати у людей якісь дивні, неприродні бажання:
Навчитися давно вже встигли ми
Буть канібалами.
Насторожує певна послідовність автора… Хто ви???
А обідрати з серця шкіру
І з неї скроїти жакет.
11.24 Страшний образ велетня-канібала не відпускає… У кого ще має бути такий шлунок, в який потоком ллється кава?
Ще вчора повінь, а тепер потік
Несе у море, як у шлунок каву.
12.32 Ось воно! Самокритично і весело… І правильно: нащо нам ті царі? Тільки біди від них…
Пісня божевільного
Усіх немає вдома -
Це саме, саме так
У далеч невідому
Летить самотній дах!
Царя давно немає
У голові моїй.
Зате по ній кружляє
Думок веселих рій.
Обідній час проходив на Майстернях у важких роздумах: хто кого куди послав, чи варто туди йти, а головне: ЗА ЧТО, ГЄРАСИМ?!
І ніякої кисневої подушки…
(Далі буде)
Іноді він забивався в куток і починав тихесенько наспівувати до болю рідні слова:
Світу шмат я обходив,
бував то там, то там,
смутило-тішило мене то те:
то те?!
Після цього витирав скупу чоловічу сльозу розросшиміся пейсами… Атмосфера була гнітюча. І екіпаж не витримав, зібрав з якихось уламків пульт дистанційного управління і подивився на капітана з риторичним питанням в очах.
- А-а, була не була, гірше вже не буде! – махнув рукою Нахман.- Вмикай!!!
… І АНТИПО ожив…
___________________________________________________
23.03.08
00.38
ЇЖАКИ нарешті використали свій стоячий рейтинг за призначенням і виповзли на поверхню. Але чи то вимушене воздєржаніє дало себе знати, чи то нетльонки об’їлися, але переплутавши ліки від совісті з проносною мікстурою, випили все разом і, задоволено урча, знову забилися в нору, утягнувши рідні постери Палагеї і Варі…Бідні створіння… Сподіваємось, що їх живучий голчастий організм витримає, і наслідки психотропної зброї під кодовою назвою «Хто з нас кращий патріот» не дадуть себе знати…
03.02 Нічні кошмари прийшли на ПМ у загрозливих спалахах:
людині, як і будь-якому звірю
вогнем спроможний стати на стерню.
10.56 Руйнівний вплив психотропної зброї вже зранку почав викликати у людей якісь дивні, неприродні бажання:
Навчитися давно вже встигли ми
Буть канібалами.
Насторожує певна послідовність автора… Хто ви???
А обідрати з серця шкіру
І з неї скроїти жакет.
11.24 Страшний образ велетня-канібала не відпускає… У кого ще має бути такий шлунок, в який потоком ллється кава?
Ще вчора повінь, а тепер потік
Несе у море, як у шлунок каву.
12.32 Ось воно! Самокритично і весело… І правильно: нащо нам ті царі? Тільки біди від них…
Пісня божевільного
Усіх немає вдома -
Це саме, саме так
У далеч невідому
Летить самотній дах!
Царя давно немає
У голові моїй.
Зате по ній кружляє
Думок веселих рій.
Обідній час проходив на Майстернях у важких роздумах: хто кого куди послав, чи варто туди йти, а головне: ЗА ЧТО, ГЄРАСИМ?!
І ніякої кисневої подушки…
(Далі буде)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1935 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1935 seconds