ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.07
01:22
Окремі москалі нібито і не страшні. Вони, як і вовки, небезпечні, коли збиваються у зграї.
Без московської мавпи з гранатою світ поки що не здатний уявити собі миротворчий процес.
Гіркий досвід – незамінний інгредієнт у кулінарії.
Людям найпрості
2026.06.06
22:03
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні
2026.06.06
19:21
В оп’янінні усякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
2026.06.06
17:36
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,
де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,
де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух
2026.06.06
17:26
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.
Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.
Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина
2026.06.06
12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.
Я прийду в невідомі краї,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.
Я прийду в невідомі краї,
2026.06.06
09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)
Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!
Так хай червоний
Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!
Так хай червоний
2026.06.06
08:56
Що може порізнить навіки батька з сином?
В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка.
Був батько вже на троні «короля вальсів»,
Коли син з-під столу всотував чарівні звуки скрипки.
Батько боявся невдовзі поступитись троном,
тож заборонив маляті
2026.06.06
08:21
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.
— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.
— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре
2026.06.06
07:41
Темні хмари, дощ і вітер, -
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.
2026.06.05
23:37
Зливи лютої — грім і зірниці — вогонь —
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.
Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.
Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:
2026.06.05
19:18
веселка над районом
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть
2026.06.05
16:46
ані миші
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин
2026.06.05
15:47
VIII. Останній акорд: ПАРОСТКИ КИЄВА НА ПІВНІЧНИХ ПРЕСТОЛАХ
Коли дим великих битв розвіявся, а море заспокоїлося, Єлизавета Ярославна зрозуміла, що її власна історія ще не завершена. Вона була донькою Ярослава Мудрого, і в її жилах текла кров правите
2026.06.05
14:39
Зима посріблила гілки,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.
Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.
Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,
2026.06.05
13:23
Ми йшли крізь вечір: тільки я і дощ.
Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.
Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.
Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО_7, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО_7, або Щоденник Антипоетичного змагання
24.03.08
Дистанційно управляємий з бригантини АНТИПО тщєтно намагався заснути. Яке там! Останні вчорашні рядки будоражили його механічний розум: І не тільки розум…
Та з'явилася Ти - і спокій минув
В екстази поринув - і сон проминув!
02.07 Не спалося не тільки АНТИПО. Почалися стихійні і неконтрольовані відлучки з галявини перегонів. Спіймали тільки на мості. І вчасно. Бо готувалась якнайменше диверсія проти стратегічного майна незалежної…ПМ.
Я на мості стою, тебе чекаю,
Чи міст той перейдем?
Чи стрибнем вниз?
Чи просто спалимо?
03.16 Перед світанком стало ще гірше. Незнайомці, як Алладини, розходилися юрбою на всі чотири сторони, і кожен при цьому намагався вигадати риму на –ою.
Пройшла весна, що була молодою,
Пройшла, як ти, Незнайомцю, юрбою.
Твій погляд наповнив мене журбою
Шкода, що незнайомці ми з тобою
Впав дощ на твої кучері росою,
На мене ж зблиснув срібною грозою,
Так, наче, ми не друзі із весною,
Що марить незнайомою красою...
Пройшов і ти надлегкою ходою
Пройшов і ти, не залишив спокою
Моїй душі, що рветься за тобою,
Що познайомилася з самотою...
(До речі, можна було запропонувати ще декілька рим на –ою, але тоді вже точно до ранку було не дотягнути).
10.45 Та краще і не дотягували б… Бо замість ранкової кави АНТИПО отримав душероздираючі докори сумління
Вогнем як днем ясним Прозорим
вітром як тим диким Димом
без вогню що душу Ранить
стрілою й кровоточить та Кричить
тривожним голосом Нестримним
та несамовито-різким Болем
голова щемить розколота Моя
розсіяна і втомлена Свідомість
що безслідно розгубила Совість
(Причому, якби залишити от те, що Великими, то докори б тільки виграли б)
12.59 Нарешті! Хоч щось світле і незиблеме…Правда, деякі моменти трохи дивують, як, наприклад, мовчазний пупок або один згин біля колін. Але то таке…
Жiноча сила - двi ноги
Як апетитнi пироги,
Широкi в стегнах, але в мiру,
Пружнi, без жодних складок жиру,
Стрункi i рiвнi, тiльки згин
Знайдеш один бiля колiн.
Пупок мовчить - спiвають груди,
А їхнi форми, амплiтуди...
13.45 Та шо ж за день такий! Одне слово «ТЬХУ!» Де ж ті Їжаки з їх шифрувальниками з чукотського?
Нести прапор в кольорі чорно-білім?
Іти в перед не знаючи шляху?
Спішитися, на скільки в грудях тьху…
14.09 Наші бійці невидимого фронту не дрімають. Вони попереджають:
Що розлилась загроза
Та їй нова сила
18.37 На галявині тим часом у міському клюбі, під звуки клаксонів розпочалася політінформація під гаслом:
«Що нам Пушкін, що нам барди,
У нас самих є бакенбарди!»
Спочатку йшлося про разнотрав’я сучасного політикуму і важку долю
Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...
От тільки пригадується, що мавр таки придушив нещасну дівчину. Цікаво, на що натякає автор?
18.39 Під одноманітне лузгання семачок політінформація добігала кінця. Як водиться, із задором і оптимізом. Самого лектора. Бо слухачі геть нічого не зрозуміли: отой люмпен-пролетар – воно хороше чи ні?
Блажен, хто - певен я! - знесе
Найтяжчі лихоліття й біди,
Готов, щоб вижити, на все
І лиха з розуму не віда...
Їй-право, з ним Небесний Цар.
Блаженний люмпен-пролетар!
Після політінформації нікому вже смішно не було…
Всі меланхолійно стежили, як по спині галявини розповзаються тріщини, і в них одне за одним падають спілі осінні яблука…
Дистанційно управляємий з бригантини АНТИПО тщєтно намагався заснути. Яке там! Останні вчорашні рядки будоражили його механічний розум: І не тільки розум…
Та з'явилася Ти - і спокій минув
В екстази поринув - і сон проминув!
02.07 Не спалося не тільки АНТИПО. Почалися стихійні і неконтрольовані відлучки з галявини перегонів. Спіймали тільки на мості. І вчасно. Бо готувалась якнайменше диверсія проти стратегічного майна незалежної…ПМ.
Я на мості стою, тебе чекаю,
Чи міст той перейдем?
Чи стрибнем вниз?
Чи просто спалимо?
03.16 Перед світанком стало ще гірше. Незнайомці, як Алладини, розходилися юрбою на всі чотири сторони, і кожен при цьому намагався вигадати риму на –ою.
Пройшла весна, що була молодою,
Пройшла, як ти, Незнайомцю, юрбою.
Твій погляд наповнив мене журбою
Шкода, що незнайомці ми з тобою
Впав дощ на твої кучері росою,
На мене ж зблиснув срібною грозою,
Так, наче, ми не друзі із весною,
Що марить незнайомою красою...
Пройшов і ти надлегкою ходою
Пройшов і ти, не залишив спокою
Моїй душі, що рветься за тобою,
Що познайомилася з самотою...
(До речі, можна було запропонувати ще декілька рим на –ою, але тоді вже точно до ранку було не дотягнути).
10.45 Та краще і не дотягували б… Бо замість ранкової кави АНТИПО отримав душероздираючі докори сумління
Вогнем як днем ясним Прозорим
вітром як тим диким Димом
без вогню що душу Ранить
стрілою й кровоточить та Кричить
тривожним голосом Нестримним
та несамовито-різким Болем
голова щемить розколота Моя
розсіяна і втомлена Свідомість
що безслідно розгубила Совість
(Причому, якби залишити от те, що Великими, то докори б тільки виграли б)
12.59 Нарешті! Хоч щось світле і незиблеме…Правда, деякі моменти трохи дивують, як, наприклад, мовчазний пупок або один згин біля колін. Але то таке…
Жiноча сила - двi ноги
Як апетитнi пироги,
Широкi в стегнах, але в мiру,
Пружнi, без жодних складок жиру,
Стрункi i рiвнi, тiльки згин
Знайдеш один бiля колiн.
Пупок мовчить - спiвають груди,
А їхнi форми, амплiтуди...
13.45 Та шо ж за день такий! Одне слово «ТЬХУ!» Де ж ті Їжаки з їх шифрувальниками з чукотського?
Нести прапор в кольорі чорно-білім?
Іти в перед не знаючи шляху?
Спішитися, на скільки в грудях тьху…
14.09 Наші бійці невидимого фронту не дрімають. Вони попереджають:
Що розлилась загроза
Та їй нова сила
18.37 На галявині тим часом у міському клюбі, під звуки клаксонів розпочалася політінформація під гаслом:
«Що нам Пушкін, що нам барди,
У нас самих є бакенбарди!»
Спочатку йшлося про разнотрав’я сучасного політикуму і важку долю
Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...
От тільки пригадується, що мавр таки придушив нещасну дівчину. Цікаво, на що натякає автор?
18.39 Під одноманітне лузгання семачок політінформація добігала кінця. Як водиться, із задором і оптимізом. Самого лектора. Бо слухачі геть нічого не зрозуміли: отой люмпен-пролетар – воно хороше чи ні?
Блажен, хто - певен я! - знесе
Найтяжчі лихоліття й біди,
Готов, щоб вижити, на все
І лиха з розуму не віда...
Їй-право, з ним Небесний Цар.
Блаженний люмпен-пролетар!
Після політінформації нікому вже смішно не було…
Всі меланхолійно стежили, як по спині галявини розповзаються тріщини, і в них одне за одним падають спілі осінні яблука…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1526 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1526 seconds