ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО_7, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО_7, або Щоденник Антипоетичного змагання
24.03.08
Дистанційно управляємий з бригантини АНТИПО тщєтно намагався заснути. Яке там! Останні вчорашні рядки будоражили його механічний розум: І не тільки розум…
Та з'явилася Ти - і спокій минув
В екстази поринув - і сон проминув!
02.07 Не спалося не тільки АНТИПО. Почалися стихійні і неконтрольовані відлучки з галявини перегонів. Спіймали тільки на мості. І вчасно. Бо готувалась якнайменше диверсія проти стратегічного майна незалежної…ПМ.
Я на мості стою, тебе чекаю,
Чи міст той перейдем?
Чи стрибнем вниз?
Чи просто спалимо?
03.16 Перед світанком стало ще гірше. Незнайомці, як Алладини, розходилися юрбою на всі чотири сторони, і кожен при цьому намагався вигадати риму на –ою.
Пройшла весна, що була молодою,
Пройшла, як ти, Незнайомцю, юрбою.
Твій погляд наповнив мене журбою
Шкода, що незнайомці ми з тобою
Впав дощ на твої кучері росою,
На мене ж зблиснув срібною грозою,
Так, наче, ми не друзі із весною,
Що марить незнайомою красою...
Пройшов і ти надлегкою ходою
Пройшов і ти, не залишив спокою
Моїй душі, що рветься за тобою,
Що познайомилася з самотою...
(До речі, можна було запропонувати ще декілька рим на –ою, але тоді вже точно до ранку було не дотягнути).
10.45 Та краще і не дотягували б… Бо замість ранкової кави АНТИПО отримав душероздираючі докори сумління
Вогнем як днем ясним Прозорим
вітром як тим диким Димом
без вогню що душу Ранить
стрілою й кровоточить та Кричить
тривожним голосом Нестримним
та несамовито-різким Болем
голова щемить розколота Моя
розсіяна і втомлена Свідомість
що безслідно розгубила Совість
(Причому, якби залишити от те, що Великими, то докори б тільки виграли б)
12.59 Нарешті! Хоч щось світле і незиблеме…Правда, деякі моменти трохи дивують, як, наприклад, мовчазний пупок або один згин біля колін. Але то таке…
Жiноча сила - двi ноги
Як апетитнi пироги,
Широкi в стегнах, але в мiру,
Пружнi, без жодних складок жиру,
Стрункi i рiвнi, тiльки згин
Знайдеш один бiля колiн.
Пупок мовчить - спiвають груди,
А їхнi форми, амплiтуди...
13.45 Та шо ж за день такий! Одне слово «ТЬХУ!» Де ж ті Їжаки з їх шифрувальниками з чукотського?
Нести прапор в кольорі чорно-білім?
Іти в перед не знаючи шляху?
Спішитися, на скільки в грудях тьху…
14.09 Наші бійці невидимого фронту не дрімають. Вони попереджають:
Що розлилась загроза
Та їй нова сила
18.37 На галявині тим часом у міському клюбі, під звуки клаксонів розпочалася політінформація під гаслом:
«Що нам Пушкін, що нам барди,
У нас самих є бакенбарди!»
Спочатку йшлося про разнотрав’я сучасного політикуму і важку долю
Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...
От тільки пригадується, що мавр таки придушив нещасну дівчину. Цікаво, на що натякає автор?
18.39 Під одноманітне лузгання семачок політінформація добігала кінця. Як водиться, із задором і оптимізом. Самого лектора. Бо слухачі геть нічого не зрозуміли: отой люмпен-пролетар – воно хороше чи ні?
Блажен, хто - певен я! - знесе
Найтяжчі лихоліття й біди,
Готов, щоб вижити, на все
І лиха з розуму не віда...
Їй-право, з ним Небесний Цар.
Блаженний люмпен-пролетар!
Після політінформації нікому вже смішно не було…
Всі меланхолійно стежили, як по спині галявини розповзаються тріщини, і в них одне за одним падають спілі осінні яблука…
Дистанційно управляємий з бригантини АНТИПО тщєтно намагався заснути. Яке там! Останні вчорашні рядки будоражили його механічний розум: І не тільки розум…
Та з'явилася Ти - і спокій минув
В екстази поринув - і сон проминув!
02.07 Не спалося не тільки АНТИПО. Почалися стихійні і неконтрольовані відлучки з галявини перегонів. Спіймали тільки на мості. І вчасно. Бо готувалась якнайменше диверсія проти стратегічного майна незалежної…ПМ.
Я на мості стою, тебе чекаю,
Чи міст той перейдем?
Чи стрибнем вниз?
Чи просто спалимо?
03.16 Перед світанком стало ще гірше. Незнайомці, як Алладини, розходилися юрбою на всі чотири сторони, і кожен при цьому намагався вигадати риму на –ою.
Пройшла весна, що була молодою,
Пройшла, як ти, Незнайомцю, юрбою.
Твій погляд наповнив мене журбою
Шкода, що незнайомці ми з тобою
Впав дощ на твої кучері росою,
На мене ж зблиснув срібною грозою,
Так, наче, ми не друзі із весною,
Що марить незнайомою красою...
Пройшов і ти надлегкою ходою
Пройшов і ти, не залишив спокою
Моїй душі, що рветься за тобою,
Що познайомилася з самотою...
(До речі, можна було запропонувати ще декілька рим на –ою, але тоді вже точно до ранку було не дотягнути).
10.45 Та краще і не дотягували б… Бо замість ранкової кави АНТИПО отримав душероздираючі докори сумління
Вогнем як днем ясним Прозорим
вітром як тим диким Димом
без вогню що душу Ранить
стрілою й кровоточить та Кричить
тривожним голосом Нестримним
та несамовито-різким Болем
голова щемить розколота Моя
розсіяна і втомлена Свідомість
що безслідно розгубила Совість
(Причому, якби залишити от те, що Великими, то докори б тільки виграли б)
12.59 Нарешті! Хоч щось світле і незиблеме…Правда, деякі моменти трохи дивують, як, наприклад, мовчазний пупок або один згин біля колін. Але то таке…
Жiноча сила - двi ноги
Як апетитнi пироги,
Широкi в стегнах, але в мiру,
Пружнi, без жодних складок жиру,
Стрункi i рiвнi, тiльки згин
Знайдеш один бiля колiн.
Пупок мовчить - спiвають груди,
А їхнi форми, амплiтуди...
13.45 Та шо ж за день такий! Одне слово «ТЬХУ!» Де ж ті Їжаки з їх шифрувальниками з чукотського?
Нести прапор в кольорі чорно-білім?
Іти в перед не знаючи шляху?
Спішитися, на скільки в грудях тьху…
14.09 Наші бійці невидимого фронту не дрімають. Вони попереджають:
Що розлилась загроза
Та їй нова сила
18.37 На галявині тим часом у міському клюбі, під звуки клаксонів розпочалася політінформація під гаслом:
«Що нам Пушкін, що нам барди,
У нас самих є бакенбарди!»
Спочатку йшлося про разнотрав’я сучасного політикуму і важку долю
Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...
От тільки пригадується, що мавр таки придушив нещасну дівчину. Цікаво, на що натякає автор?
18.39 Під одноманітне лузгання семачок політінформація добігала кінця. Як водиться, із задором і оптимізом. Самого лектора. Бо слухачі геть нічого не зрозуміли: отой люмпен-пролетар – воно хороше чи ні?
Блажен, хто - певен я! - знесе
Найтяжчі лихоліття й біди,
Готов, щоб вижити, на все
І лиха з розуму не віда...
Їй-право, з ним Небесний Цар.
Блаженний люмпен-пролетар!
Після політінформації нікому вже смішно не було…
Всі меланхолійно стежили, як по спині галявини розповзаються тріщини, і в них одне за одним падають спілі осінні яблука…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1835 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1835 seconds