ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО_7, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО_7, або Щоденник Антипоетичного змагання
24.03.08
Дистанційно управляємий з бригантини АНТИПО тщєтно намагався заснути. Яке там! Останні вчорашні рядки будоражили його механічний розум: І не тільки розум…
Та з'явилася Ти - і спокій минув
В екстази поринув - і сон проминув!
02.07 Не спалося не тільки АНТИПО. Почалися стихійні і неконтрольовані відлучки з галявини перегонів. Спіймали тільки на мості. І вчасно. Бо готувалась якнайменше диверсія проти стратегічного майна незалежної…ПМ.
Я на мості стою, тебе чекаю,
Чи міст той перейдем?
Чи стрибнем вниз?
Чи просто спалимо?
03.16 Перед світанком стало ще гірше. Незнайомці, як Алладини, розходилися юрбою на всі чотири сторони, і кожен при цьому намагався вигадати риму на –ою.
Пройшла весна, що була молодою,
Пройшла, як ти, Незнайомцю, юрбою.
Твій погляд наповнив мене журбою
Шкода, що незнайомці ми з тобою
Впав дощ на твої кучері росою,
На мене ж зблиснув срібною грозою,
Так, наче, ми не друзі із весною,
Що марить незнайомою красою...
Пройшов і ти надлегкою ходою
Пройшов і ти, не залишив спокою
Моїй душі, що рветься за тобою,
Що познайомилася з самотою...
(До речі, можна було запропонувати ще декілька рим на –ою, але тоді вже точно до ранку було не дотягнути).
10.45 Та краще і не дотягували б… Бо замість ранкової кави АНТИПО отримав душероздираючі докори сумління
Вогнем як днем ясним Прозорим
вітром як тим диким Димом
без вогню що душу Ранить
стрілою й кровоточить та Кричить
тривожним голосом Нестримним
та несамовито-різким Болем
голова щемить розколота Моя
розсіяна і втомлена Свідомість
що безслідно розгубила Совість
(Причому, якби залишити от те, що Великими, то докори б тільки виграли б)
12.59 Нарешті! Хоч щось світле і незиблеме…Правда, деякі моменти трохи дивують, як, наприклад, мовчазний пупок або один згин біля колін. Але то таке…
Жiноча сила - двi ноги
Як апетитнi пироги,
Широкi в стегнах, але в мiру,
Пружнi, без жодних складок жиру,
Стрункi i рiвнi, тiльки згин
Знайдеш один бiля колiн.
Пупок мовчить - спiвають груди,
А їхнi форми, амплiтуди...
13.45 Та шо ж за день такий! Одне слово «ТЬХУ!» Де ж ті Їжаки з їх шифрувальниками з чукотського?
Нести прапор в кольорі чорно-білім?
Іти в перед не знаючи шляху?
Спішитися, на скільки в грудях тьху…
14.09 Наші бійці невидимого фронту не дрімають. Вони попереджають:
Що розлилась загроза
Та їй нова сила
18.37 На галявині тим часом у міському клюбі, під звуки клаксонів розпочалася політінформація під гаслом:
«Що нам Пушкін, що нам барди,
У нас самих є бакенбарди!»
Спочатку йшлося про разнотрав’я сучасного політикуму і важку долю
Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...
От тільки пригадується, що мавр таки придушив нещасну дівчину. Цікаво, на що натякає автор?
18.39 Під одноманітне лузгання семачок політінформація добігала кінця. Як водиться, із задором і оптимізом. Самого лектора. Бо слухачі геть нічого не зрозуміли: отой люмпен-пролетар – воно хороше чи ні?
Блажен, хто - певен я! - знесе
Найтяжчі лихоліття й біди,
Готов, щоб вижити, на все
І лиха з розуму не віда...
Їй-право, з ним Небесний Цар.
Блаженний люмпен-пролетар!
Після політінформації нікому вже смішно не було…
Всі меланхолійно стежили, як по спині галявини розповзаються тріщини, і в них одне за одним падають спілі осінні яблука…
Дистанційно управляємий з бригантини АНТИПО тщєтно намагався заснути. Яке там! Останні вчорашні рядки будоражили його механічний розум: І не тільки розум…
Та з'явилася Ти - і спокій минув
В екстази поринув - і сон проминув!
02.07 Не спалося не тільки АНТИПО. Почалися стихійні і неконтрольовані відлучки з галявини перегонів. Спіймали тільки на мості. І вчасно. Бо готувалась якнайменше диверсія проти стратегічного майна незалежної…ПМ.
Я на мості стою, тебе чекаю,
Чи міст той перейдем?
Чи стрибнем вниз?
Чи просто спалимо?
03.16 Перед світанком стало ще гірше. Незнайомці, як Алладини, розходилися юрбою на всі чотири сторони, і кожен при цьому намагався вигадати риму на –ою.
Пройшла весна, що була молодою,
Пройшла, як ти, Незнайомцю, юрбою.
Твій погляд наповнив мене журбою
Шкода, що незнайомці ми з тобою
Впав дощ на твої кучері росою,
На мене ж зблиснув срібною грозою,
Так, наче, ми не друзі із весною,
Що марить незнайомою красою...
Пройшов і ти надлегкою ходою
Пройшов і ти, не залишив спокою
Моїй душі, що рветься за тобою,
Що познайомилася з самотою...
(До речі, можна було запропонувати ще декілька рим на –ою, але тоді вже точно до ранку було не дотягнути).
10.45 Та краще і не дотягували б… Бо замість ранкової кави АНТИПО отримав душероздираючі докори сумління
Вогнем як днем ясним Прозорим
вітром як тим диким Димом
без вогню що душу Ранить
стрілою й кровоточить та Кричить
тривожним голосом Нестримним
та несамовито-різким Болем
голова щемить розколота Моя
розсіяна і втомлена Свідомість
що безслідно розгубила Совість
(Причому, якби залишити от те, що Великими, то докори б тільки виграли б)
12.59 Нарешті! Хоч щось світле і незиблеме…Правда, деякі моменти трохи дивують, як, наприклад, мовчазний пупок або один згин біля колін. Але то таке…
Жiноча сила - двi ноги
Як апетитнi пироги,
Широкi в стегнах, але в мiру,
Пружнi, без жодних складок жиру,
Стрункi i рiвнi, тiльки згин
Знайдеш один бiля колiн.
Пупок мовчить - спiвають груди,
А їхнi форми, амплiтуди...
13.45 Та шо ж за день такий! Одне слово «ТЬХУ!» Де ж ті Їжаки з їх шифрувальниками з чукотського?
Нести прапор в кольорі чорно-білім?
Іти в перед не знаючи шляху?
Спішитися, на скільки в грудях тьху…
14.09 Наші бійці невидимого фронту не дрімають. Вони попереджають:
Що розлилась загроза
Та їй нова сила
18.37 На галявині тим часом у міському клюбі, під звуки клаксонів розпочалася політінформація під гаслом:
«Що нам Пушкін, що нам барди,
У нас самих є бакенбарди!»
Спочатку йшлося про разнотрав’я сучасного політикуму і важку долю
Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...
От тільки пригадується, що мавр таки придушив нещасну дівчину. Цікаво, на що натякає автор?
18.39 Під одноманітне лузгання семачок політінформація добігала кінця. Як водиться, із задором і оптимізом. Самого лектора. Бо слухачі геть нічого не зрозуміли: отой люмпен-пролетар – воно хороше чи ні?
Блажен, хто - певен я! - знесе
Найтяжчі лихоліття й біди,
Готов, щоб вижити, на все
І лиха з розуму не віда...
Їй-право, з ним Небесний Цар.
Блаженний люмпен-пролетар!
Після політінформації нікому вже смішно не було…
Всі меланхолійно стежили, як по спині галявини розповзаються тріщини, і в них одне за одним падають спілі осінні яблука…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2857 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2857 seconds