Час нестерпно біжить. Життя змінюється. Чи на краще, чи на гірше – не знає ніхто. Не кожен думає що на нього чекає у невідомому майбутньому. Рідко хто замислюється над життям власним і своїх предків. Можливо, такою є людська природа, що мимоволі змушує нас жити одним днем, конкурувати з собі подібними, нарікати на все, що нам не до вподоби і бачити проблеми там, де їх немає. Наше покоління не влаштовує низька зарплата, паршиві політики чи погана погода, а справжніми цінностями вважаються масова культура країн - побратимів, західна мораль і, звичайно ж – гроші. Про таку річ як книга згадують зрідка. Ні, популярними зараз дешевими романами, детективами та чиєюсь хворобливою фантазією захоплюється багато хто, а взяти в руки історію чи класику не хочуть. Може, вважають це пережитком минулого, чи занадто складним для сприйняття або просто бояться. Такою і є наша історія насправді – складним і страшним для сприйняття минулим. Але це єдине минуле, про яке забувати не можна, яку слід переглядати знову і знову, вчитися, порівнювати і просто пам’ятати.
Ми завели мову про життя і книгу тому, що ще не перевелися справжні патріоти України і поціновувачі книги, які прагнуть нагадати сучасності про їхнє історичне минуле, не дати забути тяжку долю їхніх предків і на такому прикладі показати, що не так вже й погано сьогодні живеться. Варто лише взяти до рук унікальну працю п. Кардаша «Злочин». Вже сам обсяг говорить про її важність, ряди фактів історичних документів доказують її функціональність та вагому цінність, а фото кадри досі витають страхом і болем перед очима.
Ми читали її довго, дещо оминали, до чогось повертались, інколи не вірили прочитаному і завжди докоряли собі та іншим в тому, що ми так багато не знаємо і не хотіли знати.
Досі не можемо усвідомити, що все нами прочитане відбувалось насправді, рік за роком, подія за подією, і все те в результаті виявилось страшним злочином сусідньої держави проти українського народу.
Ми намагались ставити себе на місце очевидців і жертв, переживали в уяві те, що насправді пережили вони, але…страшно, боляче, принизливо.
Українці –сильна нація і добра. Настільки сильна, що вистояла перед війнами, окупацією, голодом і вигнаннями. Настільки добра, що прощає кривду злочинцям і катам, що знову і знову прагне дружби з вічним ворогом. А можливо ті, хто ведуть народ за собою, не знають за що вмирали їхні батьки і діди, проти кого боролись і кого ненавиділи?
Якби там не було, книга «Злочин» багатогранно унікальна і цінна. Нам пощастило тримати її в руках і прочитати. Хотілося б , щоб таку змогу мали й сотні інших небайдужих людей. Прочитавши «Злочин» , ніхто б більше не зміг забути ні саму книгу, ні справжні злочини; ніхто без сліз і болю не зміг би переповісти прочитане та не захотів би щодня молити Бога про щасливе майбутнє для України.
Щиро дякуємо автору та всім, хто має відношення до видання та розповсюдження цієї неоціненної пам’ятки нашої історії.