Омитий першими весняними дощами, виблискуючи під лагідними сонячними променями, АНТИПО навіть і не помітив, які зміни відбулися на галявині поетичних перегонів… Від екіпажу бригантини «АНахНамЕтоНада» сигналів не поступало, напевно, загубили пульт управління, а може, виміняли у туземців на конопельку місцевого виробництва… Нахклініка, перетворившись у тупо-ліклініку, зажила власним життям, хоча біля її зачинених дверей вже вишукувалася черга партизанів, яким Їжаки обіцяли глиняні ванни, щоб звикали до землі… Самі ж Їжаки переплутали сезони і вляглися на зимівлю, заткнувши вхід в криївку двома улюбленими постерами…
Між тим, паркан між Майстернями і морем було повалено, і всі наявні мешканці ПМ вільно пересувалися, змішувалися і асимілювали…
- Шось не те,- засумнівався АНТИПО,- якась нєтіпічна пастораль… Якби він тільки знав…

12 квітня

17.17. У цей містичний момент просто з неба роздався грізний голос небожителя, якому День космонавтики нагадав щось своє, наболіле:

Демократія з анархію
У клубок сплелись.
Появились ново – українці
Звідкіля взялись.

Не кинуті богом з неба,
Не куплені з акцизу.
Залишені у спадок
З комуни – більшовизму.

Акцизом не наїшся, а демоанархи не зігріють душу. Тільки коханнячко, тільки воно, солоденьке, може зібрати до купи всіх солов’яток, яких після Дня орнітології на ПМ стало, як в Раю…

14 квітня

12.15.
Кохання проблисків потік,
Що вже без реплік зрозумілі,
Що вже у пам'яті повік,
…
Ти не сказав, те що хотів.
Ти не сказав, бо я не дала,
Навіщо серденько пекти.
Я іншому його віддала,
Я іншого люблю, а ти…

Карочє, уйді, пра-а-а-тівний! Або ні, десь вже це було: «Но я другому отдана…»

14.26.
Якби Їжаки не дрихли так нахабно посеред свята поезії, вони б були розчулені: Але АНТИПО теж ніжно любить і абажаєт цю авторку (чи то білочку, чи то кролика).

Я ТЕБЕ КОХАЮ…

(з радістю про це заявляю,
і вголос собі говорю)

А якщо не помітив
Очевидного і без слів,
Тоді пішов ти до чортів!


15.00. Післяобідня тиха година супроводжується нє-члєно-раздєльними звуками ПС-ПС-ПС-ПС… Чи то людина так сопить уві сні, чи то до вітру вийшла… Було не зрозуміло, доки не з’ясувалося, що:

Поетом приречений стати письменник:
Стояти спиною, стріляючи перами…
Просто поранений сріблом суперник –
Символ поразки слова скласти парами.

15 квітня

23.50 Отак, складаючи слова парами, і дочекались…

Виросли дівчата
Порубали коси.

Лиш одна дівчина
Косу не рубає,
У красі пишається,
Як тополя в гаї.

16 квітня

12.00. На теренах ПМ відбулася реінкарнація. Дух зниклого пана В.Б. переселився у загартовану в битвах з па-а-азорними вовками душу пана Г. С.

Про дружбу і спільність
Мріяли люди.
Ту мрію людську
спаскудили юди.

Давні філософи
Хотіли добра.
Наука марксизму
О те є біда!

Маркс православним
Ніколи не був.
Учення Гегеля
Геть переверну.

Що від правнуків
Юди чикати?
Хіба що знову
Христа продавати!

Удмурт – іудейський метис
Іудейське гасло
В народи на... тис.

Грузин – осетинський
Це гасло схватив
Тюрму для народів
Він клятий зробив.

Симоненко і Вітренко
З цим гаслом носяться.
Здається у пекло
До Юди теж просяться.

(Є лише два питання. Шо таке в перекладі з чукотського «на…тис»? І чому досі Шевченківська премія не присуджена пану Г.?)

14.41. Після такого дєйства справжньою карамелькою здавалися дівочі зойки. А ви думаєте, не лячно вперше притулятися?


Я притулюся не спитавши,
І приголублю просто так.
Ця мить залишиться назавжди
В моїх думках, в моїх віршах.

(Може, не тра назавжди?)

І хай це буде дуже звично –
Одне на двох життя.
Я на плече схилю обличчя
Й підслухаю серцебиття.

(Де ж в твого хлопця серце знаходиться, красуне?)

І байдуже, що нас не зрозуміють,
Я прошепочу тихо, що твоя…

(Знов індійське кіно… Хай вже на ПМі торгують носовичками, все ж дохід)

22.47. Але реінкарнований небожитель не піддавався менадним співам юних створінь!

Він встає з віків далеких
З попелу і грані.
І не перший з давнини
І не передостанній.

Його стріляли у фортеці,
Мотузкою душили.
Комуністи покоління
Голодом морили.

А він встає , молодіє
Гордий не покірний…

(Отаке члєноврєдітєльство робили… І з ким?!)

Після того, як Третій ангел проспівав, Майстерні провалилися у важкий, неспокійний сон… Поснув і АНТИПО… І ніхто навіть не очікував, що принесе із собою ранок…

(Далі буде)