ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2025.12.15 14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.

не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі

Ольга Олеандра
2025.12.15 11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.

Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрей Мединский (1978) / Поеми

 ГОРОД (венок сонетов на могиле цивилизации)
Посвящается светлой памяти Егора Летова.

Это не было написано, как посвящение, но, несомненно и однозначно, под влиянием его творчества.

Егор умер 19.02.2008 года.



I

Под глянцем толстого мейк апа
Устало, путая дорогу,
Она брела, так одинока,
По пятнам будничного крапа.

В ее глазах маячил призрак
Недонадежды, ее крылья
Обрубками кровоточили
[такой печали верный признак].

Как неприветлив был тот вечер,
Она теряла нить событий,
Но не могла распутать нити…

И был случаен каждый встречный.
Ничем ее не потревожил
Мертвец с натянутою кожей.


II

Мертвец с натянутою кожей,
Страдая кашлем от чахотки,
С разорванною кашлем глоткой -
Он был живее прочих все же,

Когда рука касалась кисти,
А кисть – холста. Холст на мольберте,
[впитав его], подобен смерти,
Считавшей жизнь одной из Истин.

В руке, трясущейся в горячке,
Сжималась Истина в неволе
Чахоточной кровавой боли,

Рождая новый мир для зрячих,
Придуманный и невозможный,
Взорвавшись от смертельной дрожи…


III

Взорвавшись от смертельной дрожи,
Присущей метрополитену,
На станцию, цепляя стены,
Ввалился чудо-поезд божий!

Неся ответы на вопросы,
Спасенье всем тем, кто поверил,
Архангел, отворивший двери,
Зачем-то был замотан в простынь,

И продавал [святую книгу]:
Всего по пять рублей за штуку.
Он, простирая к небу руки,

Был смесью ангела с барыгой,
Пустившись в пляс на задних лапах
Себя когтями расцарапал…


IV

Себя когтями расцарапал,
Лишившись разума к рассвету,
Ты осветил свою планету
Простой сороковаттной лампой…

Твой взгляд - блуждающий и лунный;
Смех в спину [это были люди].
И[и]сус тебя, конечно, любит,
Для остальных ты полоумный…

Но ты был сильным поначалу:
Ты оставлял следы стихами,
И ветер рвал небес пергамент…

Но что-то в пустоте застряло,
И там часы остановились,
Где в небо устремлялись шпили...


V

Где в небо устремлялись шпили,
Сорвав последнюю одежду,
Я все искал примерно между
Своих лопаток птичьи крылья…

Но не было следов на коже,
А только вырванные перья.
Зачем я в крылья эти верил?
Зачем заставил верить, Боже?

И распрямив не крылья – руки,
Я сделал шаг Тебе на встречу,
До судороги рвал предплечья.

На миг остановились звуки.
Я расстояние измерил,
Угар пронзая в атмосфере…


VI

Угар пронзая в атмосфере,
Лучи любви смеялись смело
В пустынности его предела,
Принадлежащего химере.

И утренним волшебным светом
Спускались в сумрачную келью
Затворника, и на постели
Играла Муза. Жизнь поэта

Так просыпалась каждым утром,
И не было минут дороже
Чем та, что создана, похоже,

Для песни - верная минута
Для тех, кто запирает двери,
Не оставляя места вере…


VII

Не оставляя места вере,
Плелись в луга слепые овцы…
Прилавки рыночных торговцев -
Избыточность с приставкой «пере»…

Катился в кучку медный грошик
Прожорливой свинье-копилке,
Сливались шеи и затылки,
Как одинаковость похожих,

Ничем не отвлеченных мыслей.
И мозг считал, как калькулятор,
Нули до запятых в проклятых

Чужих карманах. Был завистлив
Ответ, чудовищный по силе,
Когда был выбор «или-или»…


VIII

Когда был выбор «или-или»
Во тьме скитаний заповедных
Беспамятства, не исповедав,
Его в земле похоронили,

Горстями зашвыряли глину
На метры вырытой могилы,
Обнявшись, пели, что есть силы.
И день привиделся пустынным,

А ночь, как вечность, но под утро
Земля застыла от мороза,
Из глаз Святых стекали слезы

И застывали перламутром.
Здесь ничего уже не будет,
Лишь вечно пьяный смутный будень.


IX

Лишь вечно пьяный смутный будень
Стекал в рабочие кварталы
Здесь, как всегда, казалось мало
Дневного света, и на блюде

Пустого неба, вырывалась
Из сумерек луна, на крыши
Стекала желчь ее, неслышно
Набросив ночи покрывало.

В сырые, страшные подъезды
Входили сотни ног, скрипели
В потьмах потливые постели,

И плодородные невесты
Родили утром с перегаром,
Сменив полночные кошмары.


X

Сменив полночные кошмары
На торжество и свет небесный,
Он пел из подземелья песни
Под бряцанье своей гитары.

И сквозняки из перехода
Сдували прочь осипший голос,
А жизнь под струнами кололась,
И разбивались небосводы

Простой мечты, святой и юной.
И в кулаки сжимались руки,
Когда он, разрывая звуки

И пальцы до крови, о струны,
Сквозь свой мотив, простой и старый,
Терпел привычные удары.


XI

Терпел привычные удары,
Стихал и разгорался снова
В углях пейзажа городского
Огонь вселенского пожара.

И ветер, разбросав, как семя,
Его печальные останки,
Спасался, пожирая транки
Полудня, замедляя время.

От наркотических иллюзий
Сварился в собственном экстазе:
Где смерть замешана на джазе,

Где кровь замешана на блюзе,
И ничего уже не будет,
Где очень долго жили люди…


XII

Где очень долго жили люди,
Сменяя цепи поколений,
В церквях, стирая в кровь колени -
[их Бог простит, и Бог осудит]…

Но вера, будь слепая нечисть,
Хоть лоб разбей о пол церковный -
Пять индульгенций на целковый –
[душа чиста], а верить нечем.

И в апокалипсис играя,
Танцуя с присвистом канканы,
Хрипел дыханьем ураганным

Тот дьявол, что дошел до края,
И обезумевшим от храпа
Был город – хищник многолапый…


XIII

Был город – хищник многолапый!
Чужое существо! [неведом
Был демон], всем присущий, бедам -
Причиной. Тот спектакль из рампы

Гремел причудливым оркестром
С безумным пьяным дирижером
И блядским обнаженным хором -
[визгливый и дешевый вестерн].

Актеры публику играли,
Лилась сомнительная лажа,
И хохот грани эпатажа

В апофеозе [гениталий]
Солистки – полумертвой бабы
Под глянцем толстого мейк апа.


XIV

Под глянцем толстого мейк апа
Все стихло – город был разрушен…
Уныло догорали души…
И где-то в небе ангел плакал

На облаке, почти беззвучно…
А слезы – тихий серый дождик -
Нарисовал больной художник…
Поэт поймал случайный лучик…

И хрипло где-то тлел [анданте],
Среди разбросанных повсюду
Обломков мира, сквозь простуду

Печальный голос музыканта…
Она брела, так одинока,
Устало путая дорогу…


XV

Под глянцем толстого мэйк апа
Мертвец с натянутою кожей,
Взорвавшись от смертельной дрожи
Себя когтями расцарапал.

Где в небо устремлялись шпили,
Угар пронзая в атмосфере,
Не оставляя места вере,
Когда был выбор «или-или».

Лишь вечно пьяный смутный будень,
Сменив полночные кошмары,
Терпел привычные удары…

Где очень долго жили люди
Был город - хищник многолапый
Под глянцем толстого мэйк апа…


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-14 21:36:13
Переглядів сторінки твору 4037
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.662 / 5.5  (4.715 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.661 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.12.14 09:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-05-20 14:37:44 ]
Не полінувалася перечитати, не жалкую - сподобалося.
З теплом, Варя;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2008-05-20 22:41:59 ]
Дякую, Варю) Особливо мабуть за те, що саме знайшли сили прочитати;))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Карпінська (М.К./Л.П.) [ 2009-11-16 00:25:42 ]
О, я, читая вас, не хотела однотипных браво, но это все таки заставило написать...
Это нечто, я в восторге. как всегда)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2009-11-16 10:33:44 ]
Спасибо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Трепез (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-25 16:53:37 ]
Кайфанула!