ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.12.04 21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.

Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів

Євген Федчук
2025.12.04 19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех

Іван Потьомкін
2025.12.04 17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Сергій Губерначук
2025.12.04 13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.

Борис Костиря
2025.12.04 13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.

У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,

Ольга Олеандра
2025.12.04 10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров

С М
2025.12.04 06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г

Кока Черкаський
2025.12.04 05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,

Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка

Мар'ян Кіхно
2025.12.04 03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я. Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа

Володимир Бойко
2025.12.04 00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити. Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний. На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки. Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе. Дзеркало душі

Тетяна Левицька
2025.12.04 00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.

Світлана Пирогова
2025.12.03 22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.

Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить

Артур Курдіновський
2025.12.03 21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)

***

Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.

Микола Дудар
2025.12.03 21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…

Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрей Мединский (1978) / Поеми

 ГОРОД (венок сонетов на могиле цивилизации)
Посвящается светлой памяти Егора Летова.

Это не было написано, как посвящение, но, несомненно и однозначно, под влиянием его творчества.

Егор умер 19.02.2008 года.



I

Под глянцем толстого мейк апа
Устало, путая дорогу,
Она брела, так одинока,
По пятнам будничного крапа.

В ее глазах маячил призрак
Недонадежды, ее крылья
Обрубками кровоточили
[такой печали верный признак].

Как неприветлив был тот вечер,
Она теряла нить событий,
Но не могла распутать нити…

И был случаен каждый встречный.
Ничем ее не потревожил
Мертвец с натянутою кожей.


II

Мертвец с натянутою кожей,
Страдая кашлем от чахотки,
С разорванною кашлем глоткой -
Он был живее прочих все же,

Когда рука касалась кисти,
А кисть – холста. Холст на мольберте,
[впитав его], подобен смерти,
Считавшей жизнь одной из Истин.

В руке, трясущейся в горячке,
Сжималась Истина в неволе
Чахоточной кровавой боли,

Рождая новый мир для зрячих,
Придуманный и невозможный,
Взорвавшись от смертельной дрожи…


III

Взорвавшись от смертельной дрожи,
Присущей метрополитену,
На станцию, цепляя стены,
Ввалился чудо-поезд божий!

Неся ответы на вопросы,
Спасенье всем тем, кто поверил,
Архангел, отворивший двери,
Зачем-то был замотан в простынь,

И продавал [святую книгу]:
Всего по пять рублей за штуку.
Он, простирая к небу руки,

Был смесью ангела с барыгой,
Пустившись в пляс на задних лапах
Себя когтями расцарапал…


IV

Себя когтями расцарапал,
Лишившись разума к рассвету,
Ты осветил свою планету
Простой сороковаттной лампой…

Твой взгляд - блуждающий и лунный;
Смех в спину [это были люди].
И[и]сус тебя, конечно, любит,
Для остальных ты полоумный…

Но ты был сильным поначалу:
Ты оставлял следы стихами,
И ветер рвал небес пергамент…

Но что-то в пустоте застряло,
И там часы остановились,
Где в небо устремлялись шпили...


V

Где в небо устремлялись шпили,
Сорвав последнюю одежду,
Я все искал примерно между
Своих лопаток птичьи крылья…

Но не было следов на коже,
А только вырванные перья.
Зачем я в крылья эти верил?
Зачем заставил верить, Боже?

И распрямив не крылья – руки,
Я сделал шаг Тебе на встречу,
До судороги рвал предплечья.

На миг остановились звуки.
Я расстояние измерил,
Угар пронзая в атмосфере…


VI

Угар пронзая в атмосфере,
Лучи любви смеялись смело
В пустынности его предела,
Принадлежащего химере.

И утренним волшебным светом
Спускались в сумрачную келью
Затворника, и на постели
Играла Муза. Жизнь поэта

Так просыпалась каждым утром,
И не было минут дороже
Чем та, что создана, похоже,

Для песни - верная минута
Для тех, кто запирает двери,
Не оставляя места вере…


VII

Не оставляя места вере,
Плелись в луга слепые овцы…
Прилавки рыночных торговцев -
Избыточность с приставкой «пере»…

Катился в кучку медный грошик
Прожорливой свинье-копилке,
Сливались шеи и затылки,
Как одинаковость похожих,

Ничем не отвлеченных мыслей.
И мозг считал, как калькулятор,
Нули до запятых в проклятых

Чужих карманах. Был завистлив
Ответ, чудовищный по силе,
Когда был выбор «или-или»…


VIII

Когда был выбор «или-или»
Во тьме скитаний заповедных
Беспамятства, не исповедав,
Его в земле похоронили,

Горстями зашвыряли глину
На метры вырытой могилы,
Обнявшись, пели, что есть силы.
И день привиделся пустынным,

А ночь, как вечность, но под утро
Земля застыла от мороза,
Из глаз Святых стекали слезы

И застывали перламутром.
Здесь ничего уже не будет,
Лишь вечно пьяный смутный будень.


IX

Лишь вечно пьяный смутный будень
Стекал в рабочие кварталы
Здесь, как всегда, казалось мало
Дневного света, и на блюде

Пустого неба, вырывалась
Из сумерек луна, на крыши
Стекала желчь ее, неслышно
Набросив ночи покрывало.

В сырые, страшные подъезды
Входили сотни ног, скрипели
В потьмах потливые постели,

И плодородные невесты
Родили утром с перегаром,
Сменив полночные кошмары.


X

Сменив полночные кошмары
На торжество и свет небесный,
Он пел из подземелья песни
Под бряцанье своей гитары.

И сквозняки из перехода
Сдували прочь осипший голос,
А жизнь под струнами кололась,
И разбивались небосводы

Простой мечты, святой и юной.
И в кулаки сжимались руки,
Когда он, разрывая звуки

И пальцы до крови, о струны,
Сквозь свой мотив, простой и старый,
Терпел привычные удары.


XI

Терпел привычные удары,
Стихал и разгорался снова
В углях пейзажа городского
Огонь вселенского пожара.

И ветер, разбросав, как семя,
Его печальные останки,
Спасался, пожирая транки
Полудня, замедляя время.

От наркотических иллюзий
Сварился в собственном экстазе:
Где смерть замешана на джазе,

Где кровь замешана на блюзе,
И ничего уже не будет,
Где очень долго жили люди…


XII

Где очень долго жили люди,
Сменяя цепи поколений,
В церквях, стирая в кровь колени -
[их Бог простит, и Бог осудит]…

Но вера, будь слепая нечисть,
Хоть лоб разбей о пол церковный -
Пять индульгенций на целковый –
[душа чиста], а верить нечем.

И в апокалипсис играя,
Танцуя с присвистом канканы,
Хрипел дыханьем ураганным

Тот дьявол, что дошел до края,
И обезумевшим от храпа
Был город – хищник многолапый…


XIII

Был город – хищник многолапый!
Чужое существо! [неведом
Был демон], всем присущий, бедам -
Причиной. Тот спектакль из рампы

Гремел причудливым оркестром
С безумным пьяным дирижером
И блядским обнаженным хором -
[визгливый и дешевый вестерн].

Актеры публику играли,
Лилась сомнительная лажа,
И хохот грани эпатажа

В апофеозе [гениталий]
Солистки – полумертвой бабы
Под глянцем толстого мейк апа.


XIV

Под глянцем толстого мейк апа
Все стихло – город был разрушен…
Уныло догорали души…
И где-то в небе ангел плакал

На облаке, почти беззвучно…
А слезы – тихий серый дождик -
Нарисовал больной художник…
Поэт поймал случайный лучик…

И хрипло где-то тлел [анданте],
Среди разбросанных повсюду
Обломков мира, сквозь простуду

Печальный голос музыканта…
Она брела, так одинока,
Устало путая дорогу…


XV

Под глянцем толстого мэйк апа
Мертвец с натянутою кожей,
Взорвавшись от смертельной дрожи
Себя когтями расцарапал.

Где в небо устремлялись шпили,
Угар пронзая в атмосфере,
Не оставляя места вере,
Когда был выбор «или-или».

Лишь вечно пьяный смутный будень,
Сменив полночные кошмары,
Терпел привычные удары…

Где очень долго жили люди
Был город - хищник многолапый
Под глянцем толстого мэйк апа…


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-14 21:36:13
Переглядів сторінки твору 4026
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.662 / 5.5  (4.715 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.661 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.12.14 09:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-05-20 14:37:44 ]
Не полінувалася перечитати, не жалкую - сподобалося.
З теплом, Варя;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2008-05-20 22:41:59 ]
Дякую, Варю) Особливо мабуть за те, що саме знайшли сили прочитати;))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Карпінська (М.К./Л.П.) [ 2009-11-16 00:25:42 ]
О, я, читая вас, не хотела однотипных браво, но это все таки заставило написать...
Это нечто, я в восторге. как всегда)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2009-11-16 10:33:44 ]
Спасибо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Трепез (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-25 16:53:37 ]
Кайфанула!