ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.10.13 10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.

Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,

Віктор Кучерук
2026.10.13 07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.

хома дідим
2026.10.12 22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі

С М
2026.10.12 17:23
Наступний дубль? . .
Окей!


Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,

Борис Костиря
2026.10.12 12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.

Вячеслав Руденко
2026.10.12 10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…

Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за

Віктор Кучерук
2026.10.12 06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Афонский / Проза

 «Дай погадаю!» (быль)
Сразу после Великой Отечественной войны соседями нашими в Ивано-Франковске (тогда ещё Станиславе) была семья настоящих одесситов: отец- Николай Александрович Гидражко (одесский грек), его жена-Мария Фёдоровна и их дети Саша и Лера. Мы дружили семьями.
То, что я Вам сейчас расскажу, действительно произошло со старшим Гидражком ещё до Великой Отечественной войны в Одессе буквально рядом со знаменитым одесским рынком «Привозом». Николай Александрович, будучи инженером-строителем по профессии, работал тогда прорабом и его прорабская находилась в 10-12 минут ходьбы от «Привоза» и стояла совсем рядом со стеной старого, высокого, кирпичного здания.
Так вот идёт он как-то на работу, спешит, потому что немного опаздывает, и проходя мимо «Привоза», встречается с двумя цыганками -старой и молодой. Старая цыганка, как только посмотрела в его сторону, тут же бросается к нему, хватает его очень цепко за руку и, как все цыганки, естественно предлагает: «Дай погадаю!» - Николай Александрович хочет освободиться и не может- цыганка вцепилась в его руку мёртвой хваткой, сильнее клеща, а сама смотрит куда-то ему за спину.
Николай Александрович – по натуре настоящий холерик и между ними происходит следующий диалог:

-Отцепись, я не хочу гадать! Я не верю и мне некогда!
-Дай погадаю, красавец!
-Отстань старая! Мне не нужно твоё вранье!
-Дай погадаю, красавец! Всю правду скажу! Не пожалеешь!

При этом цыганка смотрит не на Николая Александровича, а ему за спину и не отпускает его руку, хотя тот вырывает её со всей силой.

-Да отпустишь ты меня, старая. Я из-за тебя на работу опоздаю!

А тогда нельзя было опаздывать. По закону за опоздание без уважительной причине более чем на 20 минут могли и посадить, и многих сажали. Люди, если видели, что не успевают, иногда прямо на улице затевали драки, чтобы их забрала милиция и тем самым создалась уважительная причина для опоздания.

-Нет, красавец, погадаю – потом пойдёшь! – и Николай Александрович буквально оцепенел и онемел от возмущения, а цыганка всё смотрит ему за спину и цепко держит его за руку. Уже и люди стали обращать на них внимание – Одесса большой город и зевак в ней хватает.
И только Николай Александрович собрался с силами снова для крика и сопротивления как цыганка сама отпускает его руку со словами:
«Теперь иди – она прошла мимо».
Николай Александрович от изумления чуть не сел и думает: «Вот повезло на сумасшедшую цыганку!» - Но так как ему осталось минут пять-шесть до начала работы, а идти ещё не менее 10 минут и на ругань у него нет ни времени, ни желания Николай Александрович тут же побежал, махнув рукой на всё происшедшее.
Прибегает он к своей прорабской, опоздав на 1-2 минуты, а прорабской нет – стена, что была сзади нее прямо рухнула на прорабскую и ещё пыль не успела осесть. Прорабская была закрыта, ключи были у него, так что никто не пострадал. Бригада собралась, но стояла в стороне. Все смотрят на этот обвал бледные, слова сказать не могут и жадно курят.
Глянул на это всё Николай Александрович, своим крикнул: «Я сейчас!» - и бегом назад к «Привозу». Прибегает, а старой цыганки уже нет. Он к молодой: «Где старая?» - а та ему: «Что жизнь спасла?»-

«-Откуда догадалась?-»
«-Аза, сказала, что за тобой шла смерть, она её видела и не отпускала твою руку пока смерть не прошла мимо и не растаяла в воздухе. Аза, многое видит и многое может» -

Николай Александрович отдал все деньги, что у него были молодой цыганке, чтобы та их передала старой вместе с его благодарностью; цыганка пообещала, что так и сделает.
А Николай Александрович снова бегом на работу – меры принимать. Работа стоять не должна, чтобы не произходило в жизни.
Так что цыгане не всегда врут. А вот непонятное и необъяснимое иногда встречается в жизни, хотя и очень редко.

2007г. Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
e-mail: Timofiev_v@mail.ru




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-22 10:26:54
Переглядів сторінки твору 1247
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.892 / 5.17)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.229 / 5)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.10.18 16:03
Автор у цю хвилину відсутній