ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.07.14 15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.

Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,

Борис Костиря
2026.07.14 13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.

Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю

Тетяна Левицька
2026.07.14 13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном пахтить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.

Ірина Вовк
2026.07.14 11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ. Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем. *** – Ти підн

хома дідим
2026.07.14 10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі

Віктор Кучерук
2026.07.14 07:25
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26

Мар'ян Кіхно
2026.07.14 03:23
Я сподіваюсь, у вас ніколи більше не виникне подібна можливість. Але знати про неї надалі доцільно та смішно. На ту мить Україна збиралася в державний кулак, і ми двоє, шниривши на Хрещатику-26, вирішили від балди найнятися ще й перекладачами в Міністер

Володимир Бойко
2026.07.13 19:08
І історію і сучасність підганяють одне під одного. Декому у Варшаві знову закортіло у Варшавський договір. А заодно й під московське сідло. Гонор може перекладатися як «честь», «гідність». Але може також як «пиха» чи «чванство». Вибір за паньством.

Юрій Лазірко
2026.07.13 17:09
те "я" - останнє в зграї літер
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот

те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні

С М
2026.07.13 15:04
Дивлячись у вікна
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки

Вячеслав Руденко
2026.07.13 14:41
Таємний кут у скалках скла
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.

Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,

Тетяна Левицька
2026.07.13 14:28
Скинувши зажуру із чола,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.

Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,

Іван Потьомкін
2026.07.13 14:04
Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.

Борис Костиря
2026.07.13 13:35
Мороз тривожний покриває розум,
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.

Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса

хома дідим
2026.07.13 11:10
сів і віршик написав
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри

Ірина Вовк
2026.07.13 10:45
СПАЛАХ ТРЕТІЙ. СВІТЛО І ТІНІ СЕКЕШФЕГЕРВАРА Розспівний шепіт Бояна завис у густому від видінь минулого повітрі на півслові… Його долоні, що гріли ступні Анастасії, злегка здригнулися. Він підвів голову, подивився на вузьке вікно-бійницю вгорі тьмяної ке
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Афонский / Проза

 «Дай погадаю!» (быль)
Сразу после Великой Отечественной войны соседями нашими в Ивано-Франковске (тогда ещё Станиславе) была семья настоящих одесситов: отец- Николай Александрович Гидражко (одесский грек), его жена-Мария Фёдоровна и их дети Саша и Лера. Мы дружили семьями.
То, что я Вам сейчас расскажу, действительно произошло со старшим Гидражком ещё до Великой Отечественной войны в Одессе буквально рядом со знаменитым одесским рынком «Привозом». Николай Александрович, будучи инженером-строителем по профессии, работал тогда прорабом и его прорабская находилась в 10-12 минут ходьбы от «Привоза» и стояла совсем рядом со стеной старого, высокого, кирпичного здания.
Так вот идёт он как-то на работу, спешит, потому что немного опаздывает, и проходя мимо «Привоза», встречается с двумя цыганками -старой и молодой. Старая цыганка, как только посмотрела в его сторону, тут же бросается к нему, хватает его очень цепко за руку и, как все цыганки, естественно предлагает: «Дай погадаю!» - Николай Александрович хочет освободиться и не может- цыганка вцепилась в его руку мёртвой хваткой, сильнее клеща, а сама смотрит куда-то ему за спину.
Николай Александрович – по натуре настоящий холерик и между ними происходит следующий диалог:

-Отцепись, я не хочу гадать! Я не верю и мне некогда!
-Дай погадаю, красавец!
-Отстань старая! Мне не нужно твоё вранье!
-Дай погадаю, красавец! Всю правду скажу! Не пожалеешь!

При этом цыганка смотрит не на Николая Александровича, а ему за спину и не отпускает его руку, хотя тот вырывает её со всей силой.

-Да отпустишь ты меня, старая. Я из-за тебя на работу опоздаю!

А тогда нельзя было опаздывать. По закону за опоздание без уважительной причине более чем на 20 минут могли и посадить, и многих сажали. Люди, если видели, что не успевают, иногда прямо на улице затевали драки, чтобы их забрала милиция и тем самым создалась уважительная причина для опоздания.

-Нет, красавец, погадаю – потом пойдёшь! – и Николай Александрович буквально оцепенел и онемел от возмущения, а цыганка всё смотрит ему за спину и цепко держит его за руку. Уже и люди стали обращать на них внимание – Одесса большой город и зевак в ней хватает.
И только Николай Александрович собрался с силами снова для крика и сопротивления как цыганка сама отпускает его руку со словами:
«Теперь иди – она прошла мимо».
Николай Александрович от изумления чуть не сел и думает: «Вот повезло на сумасшедшую цыганку!» - Но так как ему осталось минут пять-шесть до начала работы, а идти ещё не менее 10 минут и на ругань у него нет ни времени, ни желания Николай Александрович тут же побежал, махнув рукой на всё происшедшее.
Прибегает он к своей прорабской, опоздав на 1-2 минуты, а прорабской нет – стена, что была сзади нее прямо рухнула на прорабскую и ещё пыль не успела осесть. Прорабская была закрыта, ключи были у него, так что никто не пострадал. Бригада собралась, но стояла в стороне. Все смотрят на этот обвал бледные, слова сказать не могут и жадно курят.
Глянул на это всё Николай Александрович, своим крикнул: «Я сейчас!» - и бегом назад к «Привозу». Прибегает, а старой цыганки уже нет. Он к молодой: «Где старая?» - а та ему: «Что жизнь спасла?»-

«-Откуда догадалась?-»
«-Аза, сказала, что за тобой шла смерть, она её видела и не отпускала твою руку пока смерть не прошла мимо и не растаяла в воздухе. Аза, многое видит и многое может» -

Николай Александрович отдал все деньги, что у него были молодой цыганке, чтобы та их передала старой вместе с его благодарностью; цыганка пообещала, что так и сделает.
А Николай Александрович снова бегом на работу – меры принимать. Работа стоять не должна, чтобы не произходило в жизни.
Так что цыгане не всегда врут. А вот непонятное и необъяснимое иногда встречается в жизни, хотя и очень редко.

2007г. Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
e-mail: Timofiev_v@mail.ru




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-22 10:26:54
Переглядів сторінки твору 1199
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.892 / 5.17)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.229 / 5)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.10.18 16:03
Автор у цю хвилину відсутній