Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.28
21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
2026.08.28
19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
2026.08.28
17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
2026.08.28
16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
2026.08.28
14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
2026.08.28
11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
2026.08.28
07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
2026.08.27
21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
2026.08.27
16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
2026.08.27
15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
2026.08.27
12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
2026.08.27
10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
2026.08.27
07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Афонский /
Проза
«Дай погадаю!» (быль)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Дай погадаю!» (быль)
Сразу после Великой Отечественной войны соседями нашими в Ивано-Франковске (тогда ещё Станиславе) была семья настоящих одесситов: отец- Николай Александрович Гидражко (одесский грек), его жена-Мария Фёдоровна и их дети Саша и Лера. Мы дружили семьями.
То, что я Вам сейчас расскажу, действительно произошло со старшим Гидражком ещё до Великой Отечественной войны в Одессе буквально рядом со знаменитым одесским рынком «Привозом». Николай Александрович, будучи инженером-строителем по профессии, работал тогда прорабом и его прорабская находилась в 10-12 минут ходьбы от «Привоза» и стояла совсем рядом со стеной старого, высокого, кирпичного здания.
Так вот идёт он как-то на работу, спешит, потому что немного опаздывает, и проходя мимо «Привоза», встречается с двумя цыганками -старой и молодой. Старая цыганка, как только посмотрела в его сторону, тут же бросается к нему, хватает его очень цепко за руку и, как все цыганки, естественно предлагает: «Дай погадаю!» - Николай Александрович хочет освободиться и не может- цыганка вцепилась в его руку мёртвой хваткой, сильнее клеща, а сама смотрит куда-то ему за спину.
Николай Александрович – по натуре настоящий холерик и между ними происходит следующий диалог:
-Отцепись, я не хочу гадать! Я не верю и мне некогда!
-Дай погадаю, красавец!
-Отстань старая! Мне не нужно твоё вранье!
-Дай погадаю, красавец! Всю правду скажу! Не пожалеешь!
При этом цыганка смотрит не на Николая Александровича, а ему за спину и не отпускает его руку, хотя тот вырывает её со всей силой.
-Да отпустишь ты меня, старая. Я из-за тебя на работу опоздаю!
А тогда нельзя было опаздывать. По закону за опоздание без уважительной причине более чем на 20 минут могли и посадить, и многих сажали. Люди, если видели, что не успевают, иногда прямо на улице затевали драки, чтобы их забрала милиция и тем самым создалась уважительная причина для опоздания.
-Нет, красавец, погадаю – потом пойдёшь! – и Николай Александрович буквально оцепенел и онемел от возмущения, а цыганка всё смотрит ему за спину и цепко держит его за руку. Уже и люди стали обращать на них внимание – Одесса большой город и зевак в ней хватает.
И только Николай Александрович собрался с силами снова для крика и сопротивления как цыганка сама отпускает его руку со словами:
«Теперь иди – она прошла мимо».
Николай Александрович от изумления чуть не сел и думает: «Вот повезло на сумасшедшую цыганку!» - Но так как ему осталось минут пять-шесть до начала работы, а идти ещё не менее 10 минут и на ругань у него нет ни времени, ни желания Николай Александрович тут же побежал, махнув рукой на всё происшедшее.
Прибегает он к своей прорабской, опоздав на 1-2 минуты, а прорабской нет – стена, что была сзади нее прямо рухнула на прорабскую и ещё пыль не успела осесть. Прорабская была закрыта, ключи были у него, так что никто не пострадал. Бригада собралась, но стояла в стороне. Все смотрят на этот обвал бледные, слова сказать не могут и жадно курят.
Глянул на это всё Николай Александрович, своим крикнул: «Я сейчас!» - и бегом назад к «Привозу». Прибегает, а старой цыганки уже нет. Он к молодой: «Где старая?» - а та ему: «Что жизнь спасла?»-
«-Откуда догадалась?-»
«-Аза, сказала, что за тобой шла смерть, она её видела и не отпускала твою руку пока смерть не прошла мимо и не растаяла в воздухе. Аза, многое видит и многое может» -
Николай Александрович отдал все деньги, что у него были молодой цыганке, чтобы та их передала старой вместе с его благодарностью; цыганка пообещала, что так и сделает.
А Николай Александрович снова бегом на работу – меры принимать. Работа стоять не должна, чтобы не произходило в жизни.
Так что цыгане не всегда врут. А вот непонятное и необъяснимое иногда встречается в жизни, хотя и очень редко.
2007г. Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
e-mail: Timofiev_v@mail.ru
То, что я Вам сейчас расскажу, действительно произошло со старшим Гидражком ещё до Великой Отечественной войны в Одессе буквально рядом со знаменитым одесским рынком «Привозом». Николай Александрович, будучи инженером-строителем по профессии, работал тогда прорабом и его прорабская находилась в 10-12 минут ходьбы от «Привоза» и стояла совсем рядом со стеной старого, высокого, кирпичного здания.
Так вот идёт он как-то на работу, спешит, потому что немного опаздывает, и проходя мимо «Привоза», встречается с двумя цыганками -старой и молодой. Старая цыганка, как только посмотрела в его сторону, тут же бросается к нему, хватает его очень цепко за руку и, как все цыганки, естественно предлагает: «Дай погадаю!» - Николай Александрович хочет освободиться и не может- цыганка вцепилась в его руку мёртвой хваткой, сильнее клеща, а сама смотрит куда-то ему за спину.
Николай Александрович – по натуре настоящий холерик и между ними происходит следующий диалог:
-Отцепись, я не хочу гадать! Я не верю и мне некогда!
-Дай погадаю, красавец!
-Отстань старая! Мне не нужно твоё вранье!
-Дай погадаю, красавец! Всю правду скажу! Не пожалеешь!
При этом цыганка смотрит не на Николая Александровича, а ему за спину и не отпускает его руку, хотя тот вырывает её со всей силой.
-Да отпустишь ты меня, старая. Я из-за тебя на работу опоздаю!
А тогда нельзя было опаздывать. По закону за опоздание без уважительной причине более чем на 20 минут могли и посадить, и многих сажали. Люди, если видели, что не успевают, иногда прямо на улице затевали драки, чтобы их забрала милиция и тем самым создалась уважительная причина для опоздания.
-Нет, красавец, погадаю – потом пойдёшь! – и Николай Александрович буквально оцепенел и онемел от возмущения, а цыганка всё смотрит ему за спину и цепко держит его за руку. Уже и люди стали обращать на них внимание – Одесса большой город и зевак в ней хватает.
И только Николай Александрович собрался с силами снова для крика и сопротивления как цыганка сама отпускает его руку со словами:
«Теперь иди – она прошла мимо».
Николай Александрович от изумления чуть не сел и думает: «Вот повезло на сумасшедшую цыганку!» - Но так как ему осталось минут пять-шесть до начала работы, а идти ещё не менее 10 минут и на ругань у него нет ни времени, ни желания Николай Александрович тут же побежал, махнув рукой на всё происшедшее.
Прибегает он к своей прорабской, опоздав на 1-2 минуты, а прорабской нет – стена, что была сзади нее прямо рухнула на прорабскую и ещё пыль не успела осесть. Прорабская была закрыта, ключи были у него, так что никто не пострадал. Бригада собралась, но стояла в стороне. Все смотрят на этот обвал бледные, слова сказать не могут и жадно курят.
Глянул на это всё Николай Александрович, своим крикнул: «Я сейчас!» - и бегом назад к «Привозу». Прибегает, а старой цыганки уже нет. Он к молодой: «Где старая?» - а та ему: «Что жизнь спасла?»-
«-Откуда догадалась?-»
«-Аза, сказала, что за тобой шла смерть, она её видела и не отпускала твою руку пока смерть не прошла мимо и не растаяла в воздухе. Аза, многое видит и многое может» -
Николай Александрович отдал все деньги, что у него были молодой цыганке, чтобы та их передала старой вместе с его благодарностью; цыганка пообещала, что так и сделает.
А Николай Александрович снова бегом на работу – меры принимать. Работа стоять не должна, чтобы не произходило в жизни.
Так что цыгане не всегда врут. А вот непонятное и необъяснимое иногда встречается в жизни, хотя и очень редко.
2007г. Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
e-mail: Timofiev_v@mail.ru
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Почему крокодил не может шевелить языком и проливает слезы, когда глотает, а сорока не живет в Африк"
• Перейти на сторінку •
"Круг не замыкается"
• Перейти на сторінку •
"Круг не замыкается"
Про публікацію
