ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Афонский /
Проза
«Дай погадаю!» (быль)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Дай погадаю!» (быль)
Сразу после Великой Отечественной войны соседями нашими в Ивано-Франковске (тогда ещё Станиславе) была семья настоящих одесситов: отец- Николай Александрович Гидражко (одесский грек), его жена-Мария Фёдоровна и их дети Саша и Лера. Мы дружили семьями.
То, что я Вам сейчас расскажу, действительно произошло со старшим Гидражком ещё до Великой Отечественной войны в Одессе буквально рядом со знаменитым одесским рынком «Привозом». Николай Александрович, будучи инженером-строителем по профессии, работал тогда прорабом и его прорабская находилась в 10-12 минут ходьбы от «Привоза» и стояла совсем рядом со стеной старого, высокого, кирпичного здания.
Так вот идёт он как-то на работу, спешит, потому что немного опаздывает, и проходя мимо «Привоза», встречается с двумя цыганками -старой и молодой. Старая цыганка, как только посмотрела в его сторону, тут же бросается к нему, хватает его очень цепко за руку и, как все цыганки, естественно предлагает: «Дай погадаю!» - Николай Александрович хочет освободиться и не может- цыганка вцепилась в его руку мёртвой хваткой, сильнее клеща, а сама смотрит куда-то ему за спину.
Николай Александрович – по натуре настоящий холерик и между ними происходит следующий диалог:
-Отцепись, я не хочу гадать! Я не верю и мне некогда!
-Дай погадаю, красавец!
-Отстань старая! Мне не нужно твоё вранье!
-Дай погадаю, красавец! Всю правду скажу! Не пожалеешь!
При этом цыганка смотрит не на Николая Александровича, а ему за спину и не отпускает его руку, хотя тот вырывает её со всей силой.
-Да отпустишь ты меня, старая. Я из-за тебя на работу опоздаю!
А тогда нельзя было опаздывать. По закону за опоздание без уважительной причине более чем на 20 минут могли и посадить, и многих сажали. Люди, если видели, что не успевают, иногда прямо на улице затевали драки, чтобы их забрала милиция и тем самым создалась уважительная причина для опоздания.
-Нет, красавец, погадаю – потом пойдёшь! – и Николай Александрович буквально оцепенел и онемел от возмущения, а цыганка всё смотрит ему за спину и цепко держит его за руку. Уже и люди стали обращать на них внимание – Одесса большой город и зевак в ней хватает.
И только Николай Александрович собрался с силами снова для крика и сопротивления как цыганка сама отпускает его руку со словами:
«Теперь иди – она прошла мимо».
Николай Александрович от изумления чуть не сел и думает: «Вот повезло на сумасшедшую цыганку!» - Но так как ему осталось минут пять-шесть до начала работы, а идти ещё не менее 10 минут и на ругань у него нет ни времени, ни желания Николай Александрович тут же побежал, махнув рукой на всё происшедшее.
Прибегает он к своей прорабской, опоздав на 1-2 минуты, а прорабской нет – стена, что была сзади нее прямо рухнула на прорабскую и ещё пыль не успела осесть. Прорабская была закрыта, ключи были у него, так что никто не пострадал. Бригада собралась, но стояла в стороне. Все смотрят на этот обвал бледные, слова сказать не могут и жадно курят.
Глянул на это всё Николай Александрович, своим крикнул: «Я сейчас!» - и бегом назад к «Привозу». Прибегает, а старой цыганки уже нет. Он к молодой: «Где старая?» - а та ему: «Что жизнь спасла?»-
«-Откуда догадалась?-»
«-Аза, сказала, что за тобой шла смерть, она её видела и не отпускала твою руку пока смерть не прошла мимо и не растаяла в воздухе. Аза, многое видит и многое может» -
Николай Александрович отдал все деньги, что у него были молодой цыганке, чтобы та их передала старой вместе с его благодарностью; цыганка пообещала, что так и сделает.
А Николай Александрович снова бегом на работу – меры принимать. Работа стоять не должна, чтобы не произходило в жизни.
Так что цыгане не всегда врут. А вот непонятное и необъяснимое иногда встречается в жизни, хотя и очень редко.
2007г. Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
e-mail: Timofiev_v@mail.ru
То, что я Вам сейчас расскажу, действительно произошло со старшим Гидражком ещё до Великой Отечественной войны в Одессе буквально рядом со знаменитым одесским рынком «Привозом». Николай Александрович, будучи инженером-строителем по профессии, работал тогда прорабом и его прорабская находилась в 10-12 минут ходьбы от «Привоза» и стояла совсем рядом со стеной старого, высокого, кирпичного здания.
Так вот идёт он как-то на работу, спешит, потому что немного опаздывает, и проходя мимо «Привоза», встречается с двумя цыганками -старой и молодой. Старая цыганка, как только посмотрела в его сторону, тут же бросается к нему, хватает его очень цепко за руку и, как все цыганки, естественно предлагает: «Дай погадаю!» - Николай Александрович хочет освободиться и не может- цыганка вцепилась в его руку мёртвой хваткой, сильнее клеща, а сама смотрит куда-то ему за спину.
Николай Александрович – по натуре настоящий холерик и между ними происходит следующий диалог:
-Отцепись, я не хочу гадать! Я не верю и мне некогда!
-Дай погадаю, красавец!
-Отстань старая! Мне не нужно твоё вранье!
-Дай погадаю, красавец! Всю правду скажу! Не пожалеешь!
При этом цыганка смотрит не на Николая Александровича, а ему за спину и не отпускает его руку, хотя тот вырывает её со всей силой.
-Да отпустишь ты меня, старая. Я из-за тебя на работу опоздаю!
А тогда нельзя было опаздывать. По закону за опоздание без уважительной причине более чем на 20 минут могли и посадить, и многих сажали. Люди, если видели, что не успевают, иногда прямо на улице затевали драки, чтобы их забрала милиция и тем самым создалась уважительная причина для опоздания.
-Нет, красавец, погадаю – потом пойдёшь! – и Николай Александрович буквально оцепенел и онемел от возмущения, а цыганка всё смотрит ему за спину и цепко держит его за руку. Уже и люди стали обращать на них внимание – Одесса большой город и зевак в ней хватает.
И только Николай Александрович собрался с силами снова для крика и сопротивления как цыганка сама отпускает его руку со словами:
«Теперь иди – она прошла мимо».
Николай Александрович от изумления чуть не сел и думает: «Вот повезло на сумасшедшую цыганку!» - Но так как ему осталось минут пять-шесть до начала работы, а идти ещё не менее 10 минут и на ругань у него нет ни времени, ни желания Николай Александрович тут же побежал, махнув рукой на всё происшедшее.
Прибегает он к своей прорабской, опоздав на 1-2 минуты, а прорабской нет – стена, что была сзади нее прямо рухнула на прорабскую и ещё пыль не успела осесть. Прорабская была закрыта, ключи были у него, так что никто не пострадал. Бригада собралась, но стояла в стороне. Все смотрят на этот обвал бледные, слова сказать не могут и жадно курят.
Глянул на это всё Николай Александрович, своим крикнул: «Я сейчас!» - и бегом назад к «Привозу». Прибегает, а старой цыганки уже нет. Он к молодой: «Где старая?» - а та ему: «Что жизнь спасла?»-
«-Откуда догадалась?-»
«-Аза, сказала, что за тобой шла смерть, она её видела и не отпускала твою руку пока смерть не прошла мимо и не растаяла в воздухе. Аза, многое видит и многое может» -
Николай Александрович отдал все деньги, что у него были молодой цыганке, чтобы та их передала старой вместе с его благодарностью; цыганка пообещала, что так и сделает.
А Николай Александрович снова бегом на работу – меры принимать. Работа стоять не должна, чтобы не произходило в жизни.
Так что цыгане не всегда врут. А вот непонятное и необъяснимое иногда встречается в жизни, хотя и очень редко.
2007г. Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
e-mail: Timofiev_v@mail.ru
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Почему крокодил не может шевелить языком и проливает слезы, когда глотает, а сорока не живет в Африк"
• Перейти на сторінку •
"Круг не замыкается"
• Перейти на сторінку •
"Круг не замыкается"
Про публікацію