Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.15
16:52
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
2026.07.15
13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
2026.07.15
12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
2026.07.15
12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
2026.07.15
12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
2026.07.15
12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
2026.07.15
11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
2026.07.15
07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
2026.07.15
06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
2026.07.15
05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ
За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу.
Боян підвівся з
2026.07.14
21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
2026.07.14
15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
2026.07.14
11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ.
Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем.
***
– Ти підн
2026.07.14
10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Яна Ізідора Штаудінгера
Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 16
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 16
ТРЕМТІННЯ
Тремтів, як прапор на вітрі,
Наче в день спекотний повітря;
Й не із слів, а з того тремтіння
Могла ти взнать мої хотіння.
ЗІЗНАННЯ ДРУЖИНИ
Чоловік випробовує без перерви
То почуття мої, то мої нерви.
ЗА ЩО?
За що її кохали?
За цільність і за деталі.
ДО І ПІСЛЯ
За життя волів у порох його стерти,
Й першим віддав йому шану після смерті.
ЗАСТІБКА-БЛИСКАВКА
Кохав тебе від голови до п’ят,
А потім навпаки вже – й так стократ.
КРАЩЕ НЕ ЧУТЬ І НЕ БАЧИТЬ
Що меч висить наді мною, що крук наді мною кряче,
Того не хочу бачить, а слухать – тим паче.
ЖИТТЯ
Змигнув лиш оком, дружище –
Колиска, вівтар, кладовище;
І робиш сумне відкриття,
Що то вже усе життя.
ФРАШКА В ПАТРІОТИЧНІМ ДУСІ
Відчув я під час танцю,
Що тісно в штанах повстанцю.
ДО ШЕВЦЯ
Добра справа – черевики шить, друже,
Бо взуття потрібне всім, поезія ж – не дуже.
ВІДРАЗА
До гробу відчуваю відразу,
Бо сам лежать не любив ні разу.
ПРО БЕРІЗКУ
Любив берізку, як зелена була й красива;
Люби ж, як уже без листя й журлива.
САМОКРИТИЧНІСТЬ
Зірці не зрозуміть,
Що стає небо ясне,
Тільки у ту мить,
Як вона вже згасне.
ВЕЧІР З КОХАНОЮ
Сто зір сія з неба,
Й одна – біля тебе.
НЕ БУДЬ ЕГОЇСТОМ
Не люби себе самого –
Знайди достойнішого кого.
СИЛА СПОКУСИ
Не завжди від спокуси відречуся,
Хоч сто разів перехрещуся.
ЕЛЕГАНТНА
Зважа на чоловічого зору вади,
Добираючи наряди.
ЗА КИМ ПОДЗВІН
Як маєш змогу чути дзвін –
Не за тобою іще він.
ЗАКЛИК
Підмивайтесь, дівчата:
Невідомі ж бо місце й дата.
АГНЕСА
З твоїм ім’ям я тішусь грою;
Якби ще так з тобою!
Тремтів, як прапор на вітрі,
Наче в день спекотний повітря;
Й не із слів, а з того тремтіння
Могла ти взнать мої хотіння.
ЗІЗНАННЯ ДРУЖИНИ
Чоловік випробовує без перерви
То почуття мої, то мої нерви.
ЗА ЩО?
За що її кохали?
За цільність і за деталі.
ДО І ПІСЛЯ
За життя волів у порох його стерти,
Й першим віддав йому шану після смерті.
ЗАСТІБКА-БЛИСКАВКА
Кохав тебе від голови до п’ят,
А потім навпаки вже – й так стократ.
КРАЩЕ НЕ ЧУТЬ І НЕ БАЧИТЬ
Що меч висить наді мною, що крук наді мною кряче,
Того не хочу бачить, а слухать – тим паче.
ЖИТТЯ
Змигнув лиш оком, дружище –
Колиска, вівтар, кладовище;
І робиш сумне відкриття,
Що то вже усе життя.
ФРАШКА В ПАТРІОТИЧНІМ ДУСІ
Відчув я під час танцю,
Що тісно в штанах повстанцю.
ДО ШЕВЦЯ
Добра справа – черевики шить, друже,
Бо взуття потрібне всім, поезія ж – не дуже.
ВІДРАЗА
До гробу відчуваю відразу,
Бо сам лежать не любив ні разу.
ПРО БЕРІЗКУ
Любив берізку, як зелена була й красива;
Люби ж, як уже без листя й журлива.
САМОКРИТИЧНІСТЬ
Зірці не зрозуміть,
Що стає небо ясне,
Тільки у ту мить,
Як вона вже згасне.
ВЕЧІР З КОХАНОЮ
Сто зір сія з неба,
Й одна – біля тебе.
НЕ БУДЬ ЕГОЇСТОМ
Не люби себе самого –
Знайди достойнішого кого.
СИЛА СПОКУСИ
Не завжди від спокуси відречуся,
Хоч сто разів перехрещуся.
ЕЛЕГАНТНА
Зважа на чоловічого зору вади,
Добираючи наряди.
ЗА КИМ ПОДЗВІН
Як маєш змогу чути дзвін –
Не за тобою іще він.
ЗАКЛИК
Підмивайтесь, дівчата:
Невідомі ж бо місце й дата.
АГНЕСА
З твоїм ім’ям я тішусь грою;
Якби ще так з тобою!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Вступна стаття до перекладу циклу сонетів "Астрофіл і Стелла" Філіпа Сідні"
• Перейти на сторінку •
"Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 15"
• Перейти на сторінку •
"Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 15"
Про публікацію
