ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.05.05 13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.

Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!

Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.

Ірина Вовк
2026.05.05 12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.

Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча

Вячеслав Руденко
2026.05.05 10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.

В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки

Тетяна Левицька
2026.05.05 08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».

Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон

Віктор Кучерук
2026.05.05 05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби

Артур Курдіновський
2026.05.04 22:00
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!

Татьяна Квашенко
2026.05.04 21:14
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.

Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!

хома дідим
2026.05.04 21:13
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль

Юрій Гундарів
2026.05.04 18:34
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!

Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -

Охмуд Песецький
2026.05.04 15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.

Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти

Артур Курдіновський
2026.05.04 15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!

Світлана Пирогова
2026.05.04 14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож

Борис Костиря
2026.05.04 10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.

І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,

Вячеслав Руденко
2026.05.04 09:12
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.

Мовчать Пенати*, страх Господній,

Але двоногий неземний

Тетяна Левицька
2026.05.04 08:23
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.

Віктор Кучерук
2026.05.04 06:20
Легко дихаю і вільно йду
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Критика | Аналітика

 Вступна стаття до перекладу циклу сонетів "Астрофіл і Стелла" Філіпа Сідні
НАЙЗОРЯНІШИЙ ІЗ СОНЕТНИХ ЦИКЛІВ
(Вступна стаття до перекладу циклу сонетів “Астрофіл і Стелла” Філіпа Сідні)

Цикл сонетів “Астрофіл і Стелла” Філіпа Сідні мав надзвичайно великий вплив на читачів. Хоча він був опублікований лише в 1591 році вже після смерті автора, але одразу ж після написання в 1582 році поширювався в рукописному вигляді і був досить добре знайомий сучасникам поета. Під його впливом форма сонета набула надзвичайної популярності в Англії і протягом 20 наступних років одних лише сонетних циклів, перший з яких започаткував Філіп Сідні, там з’явилося більше двох десятків, в тому числі й такі знамениті, як “Amoretti” Едмунда Спенсера та цикл сонетів Вільяма Шекспіра.
Філіп Сідні народився 30 листопада 1554 року в містечку Пенстхерст, графство Кент, в дуже знатній сім’ї. Його мати походила із старовинного аристократичного роду, батько, сер Генрі, довгий час був намісником англійської корони в Ірландії, батькові ж брати лорд Варвік і лорд Лестер займали при дворі королеви Єлизавети вищі державні пости. Філіп отримав прекрасну освіту, навчаючись спочатку в Шрюсберзькій школі, а потім в Оксфордському університеті. З 1572 по 1575 рік подорожував країнами Європи (Франція, Німеччина, Італія), що стало в той час вже традиційним для юнаків із аристократичних сімей. Сподіваючись на дипломатичну і військову кар’єру, майбутній поет багато уваги надавав зустрічам і спілкуванню з державними діячами, знайомився з політичним, економічним та релігійним життям країн, в яких перебував. Повернувшись на батьківщину, розраховував на дипломатичне призначення, але замість цього йому запропонували чисто церемоніальну посаду королівського виночерпія, що не вимагала особливих зусиль і зачних затрат часу. В лютому 1577 року королева Єлизавета нарешті направила Філіпа Сідні послом до німецького імператора Рудольфа ІІ, але потім в наступні вісім років не давала йому ніяких офіційних доручень. Сідні ж мріяв про політичну діяльність і військові почесті, гідне застосування набутих знань і гострого розуму. Позбавлений можливості здійснити дипломатичну або військову кар’єру, він з усією нерозтраченою енергією молодості віддається літературній діяльності і за п’ять-шість років створює шедеври, які навічно вписали його ім’я в історію англійської літератури. В період з 1578 по 1585 рік були написані пасторальний роман “Аркадія”, літературно-критичний трактат “Захист поезії” та цикл сонетів “Астрофіл і Стелла” – три головні твори Філіпа Сідні, які на довгі роки стали визначальними для літератури Англії. В листопаді 1585 року від королеви нарешті надійшло довгоочікуване призначення: він був посланий в Нідерланди, де герцог Оранський очолив боротьбу проти іспанського панування. 22 вересня 1586 року в сутичці з іспанцями біля містечка Зутфен Філіп Сідні був поранений і помер від гангрени 17 жовтня 1586 року. Його тіло було доставлене в Англію і з військовими почестями поховане в соборі св. Павла.
Найбільшу славу Філіпу Сідні приніс цикл сонетів “Астрофіл і Стелла”. В 108 сонетах і 11 піснях цього циклу розповідається про любов юного придворного Астрофіла (в перекладі з грецької: Закоханий в зорю) до знатної заміжньої дами Стелли (в перекладі з латини: Зоря). Їх прототипами сучасники вважали самого поета і Пенелопу Деверекс, дочку лорда Ессекса, який незадовго перед смертю висловив побажання, щоб його дочка, якій тоді виповнилося 13 років, вийшла в майбутньому заміж за Філіпа Сідні, якого він дуже цінував і який був на дев’ять років старший за неї. Але за наполяганням опікунів через чотири роки Пенелопа одружилась із лордом Річем.
Що герої циклу мали реальних прототипів, свідчить і обігрування імені Річ (в перекладі з англійської: багатий) в сонетах. Сам Філіп Сідні, який передусім прагнув добитися визнання в дипломатичній або військовій діяльності, не дуже переймався думками про одруження. Але коли Пенелопа вийшла заміж за іншого, в ньому спалахнуло кохання до неї. І справді, Пенелопа Деверекс мала ряд чеснот, які особливо цінуються при дворі: була дуже красивою, освіченою, володіла французькою, іспанською та італійською мовами, брала участь в придворних спектаклях. В час, коли Сідні писав свій цикл сонетів, вона перебувала в апогеї своєї краси і чарівності; багато знатних чоловіків домагалися її прихильності. Автор зображує зародження і еволюцію пристрасті свого героя, в якій нерозривно поєднались надія і відчай, гнів і захоплення, екзальтація і пригніченність, іронія і простодушність, сарказм і благоговіння. Отримавши відмову, він переборює свій відчай і вирішує присвятити себе громадській діяльності. Неможливість поєднання Астрофіла і Стелли підкреслена метафорично і в самій назві циклу: зорі недосяжні із-за гігантських космічних відстаней, що відділяють їх від нас.
Сонет посідає особливе місце в творчості Філіпа Сідні і важко переоцінити той вплив, який він справив на утвердження цієї форми в англійській поезії, заслуживши високу честь називатися “англійським Петраркою”. Цей поетичний розмір, в якому найбільший ефект досягається найскупішими художніми засобами, виникає в Італії в ХІІІ ст. з початком епохи Відродження і набуває досконалості в творчості Франческо Петрарки (1304–1374), який канонізує його класичну форму, що дістала назву петрарківського або італійського сонета, в якому перші вісім рядків (октава) римуються за схемою абба абба, а останні шість (секстет) – за схемою вгд вгд або вгв гвг чи деякою їх модифікацією. В англійській літературі сонет вперше з’являється в творчості Томаса Вайєта (1503–1542), який, багато в чому наслідуючи Петрарку, використовував італійську форму сонета. Генрі Ховард, граф Саррі (1517–1547), послідовник Вайєта, відмовився від петрарківської форми сонета і започаткував нову, що складається з трьох катренів з незалежним римуванням за схемою абаб вгвг деде і заключного двовірша: єє. Ця форма пізніше отримала назву шекспірівського або англійського сонета. Але тільки в творчості Філіпа Сідні сонет займає гідне місце в англійській літературі і утверджується як одна із провідних форм ліричної поезії. За своє коротке життя Сідні написав досить багато сонетів. Частина з них ввійшла в його пасторальний роман “Аркадія”, де прозовий текст чергувався із віршовими вставками, інші – в збірку “Деякі сонети”. Але світову славу він здобув як автор першого англійського циклу сонетів “Астрофіл і Стелла”, в якому поєднані елементи обох форм – октава італійського зразка, а секстет, як правило, розпадається на катрен і заключний двовірш.
І зараз благородні почуття людей єлизаветинської епохи, їх радості і скорботи, донесені крізь товщу століть в поетичному слові, знаходять вдячний відгук в наших серцях, спонукаючи їх битись в унісон із серцями Астрофіла і Стелли, героїв однойменного циклу, подібно далеким зорям, чиє світло, долаючи неймовірні відстані, продовжує дарувати нам радість і надію навіть тоді, коли їх самих вже немає.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-01 20:30:38
Переглядів сторінки твору 3260
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній