Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.28
21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
2026.08.28
19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
2026.08.28
17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
2026.08.28
16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
2026.08.28
14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
2026.08.28
11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
2026.08.28
07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
2026.08.27
21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
2026.08.27
16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
2026.08.27
15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
2026.08.27
12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
2026.08.27
10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
2026.08.27
07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Афонский /
Проза
Как медведь лишился своего хвоста (сказка)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Как медведь лишился своего хвоста (сказка)
Много более десяти тысяч лет тому назад, то есть задолго до великого оледенения Земли медведь был меньшим, не спал еще зимой в берлоге и имел большой, красивый, пушистый, бурый хвост даже больший, чем у лисицы. Загляденье, а не хвост. И медведь им очень гордился. А поэтому всегда, когда медведь шел лесом, то обязательно поднимал свой хвост вверх, как кот, потому что хвастался своим хвостом, чтобы все звери ему завидовали, видя красоту его хвоста. И звери действительно ему завидовали. Так что, гуляя по лесу, медведь всегда наслаждался завистливыми взглядами зверей, что с восхищением смотрели на его хвост из окрестных кустов.
Так бы и жил себе медведь долго и счастливо, если бы на его беду на Земле не началось великое оледенение, когда льды и снега стали наступать с севера на юг. С каждым годом становилось все холоднее и холоднее. Зимы становились все суровее и суровее. Как медведю спасаться? Видит медведь, что люди начали от холода прятаться в пещерах да еще и огонь стали разводить, чтобы было теплее.
Вот и медведь захотел жить в пещере, но в пещере без огня все равно очень холодно да еще из входа зимой всегда дует. И тогда попробовал медведь сделать себе сам пещерку поменьше, чтобы не дуло.
Вырыл пещеру, мхи положил на дно, чтобы было мягче и теплее; залез в нее спать на зиму да вот незадача: немножко не рассчитал свою берлогу – хвост не поместился. Медведь не долго думал, а взял да и закрыл вход в берлогу своим хвостом. А зима в тот год была особенно лютой и пока медведь спал, то свой хвост и отморозил. Отпал весной хвост у медведя, не спасла медвежий хвост даже большая, пушистая шерсть – такая суровая в тот год была зима.
Как рыдал тогда медведь, как плакал по своей гордости, по своему хвосту. От горя медведь даже не показывался в лесу, а все лето просидел в густом малиннике, где его никто не видел и, чтобы утешится, все ел и ел малину. Ел он ее так долго и так много, что к следующей зиме стал таким большим, толстым и жирным, что свою берлогу должен был переделать, то-есть сделать ее больше, просторнее и лучше утеплить мохом. А так как хвоста у медведя больше не было, то пришлось и вход в берлогу закрыть мохом, чтобы не дуло, оставив только небольшое отверстие для прохода воздуха.
И действительно все произошло по пословице: «Нет худа без добра», - в тот год в новой берлоге медведь перезимовал по-царски: и тепло, и не дует, и воздуха достаточно. С этого времени медведь зимует только в такой берлоге, а еще на зиму наестся так и ягод и всего другого, что и есть ему не нужно – своим жиром до самой весны живет всю зиму. Кроме этого, чтобы хорошо спать зимой, перед тем как залечь в берлогу выгоняет медведь из себя всех кишечных паразитов, чтобы не надоедали зимой, а для этого наестся ягод рябины, початков белокрыльника и стрелолиста.
Вот такой умный стал медведь с той зимы, когда отморозил свой хвост. Медведица так та даже медвежат приводит зимой во сне в берлоге и они ее зимой сосут, а к весне уже так подрастут, что уже могут ходить и даже бегать.
Так что медведь сейчас и не вспоминает о своем большом, пушистом, красивом, буром хвосте. Медведя полностью устраивает его маленький, куций хвостик – остаток того хвоста, что у него когда-то был.
Вот так бывает в жизни.
Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
Так бы и жил себе медведь долго и счастливо, если бы на его беду на Земле не началось великое оледенение, когда льды и снега стали наступать с севера на юг. С каждым годом становилось все холоднее и холоднее. Зимы становились все суровее и суровее. Как медведю спасаться? Видит медведь, что люди начали от холода прятаться в пещерах да еще и огонь стали разводить, чтобы было теплее.
Вот и медведь захотел жить в пещере, но в пещере без огня все равно очень холодно да еще из входа зимой всегда дует. И тогда попробовал медведь сделать себе сам пещерку поменьше, чтобы не дуло.
Вырыл пещеру, мхи положил на дно, чтобы было мягче и теплее; залез в нее спать на зиму да вот незадача: немножко не рассчитал свою берлогу – хвост не поместился. Медведь не долго думал, а взял да и закрыл вход в берлогу своим хвостом. А зима в тот год была особенно лютой и пока медведь спал, то свой хвост и отморозил. Отпал весной хвост у медведя, не спасла медвежий хвост даже большая, пушистая шерсть – такая суровая в тот год была зима.
Как рыдал тогда медведь, как плакал по своей гордости, по своему хвосту. От горя медведь даже не показывался в лесу, а все лето просидел в густом малиннике, где его никто не видел и, чтобы утешится, все ел и ел малину. Ел он ее так долго и так много, что к следующей зиме стал таким большим, толстым и жирным, что свою берлогу должен был переделать, то-есть сделать ее больше, просторнее и лучше утеплить мохом. А так как хвоста у медведя больше не было, то пришлось и вход в берлогу закрыть мохом, чтобы не дуло, оставив только небольшое отверстие для прохода воздуха.
И действительно все произошло по пословице: «Нет худа без добра», - в тот год в новой берлоге медведь перезимовал по-царски: и тепло, и не дует, и воздуха достаточно. С этого времени медведь зимует только в такой берлоге, а еще на зиму наестся так и ягод и всего другого, что и есть ему не нужно – своим жиром до самой весны живет всю зиму. Кроме этого, чтобы хорошо спать зимой, перед тем как залечь в берлогу выгоняет медведь из себя всех кишечных паразитов, чтобы не надоедали зимой, а для этого наестся ягод рябины, початков белокрыльника и стрелолиста.
Вот такой умный стал медведь с той зимы, когда отморозил свой хвост. Медведица так та даже медвежат приводит зимой во сне в берлоге и они ее зимой сосут, а к весне уже так подрастут, что уже могут ходить и даже бегать.
Так что медведь сейчас и не вспоминает о своем большом, пушистом, красивом, буром хвосте. Медведя полностью устраивает его маленький, куций хвостик – остаток того хвоста, что у него когда-то был.
Вот так бывает в жизни.
Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Почему верблюды презрительно – свысока смотрят на людей и очень сильно плюются (сказка)"
• Перейти на сторінку •
"Так в каком же году кузнец Вакула летал на черте за черевичками к царице? (Или поиграем в Шерлока Хо"
• Перейти на сторінку •
"Так в каком же году кузнец Вакула летал на черте за черевичками к царице? (Или поиграем в Шерлока Хо"
Про публікацію
