ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Афонский /
Проза
Как медведь лишился своего хвоста (сказка)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Как медведь лишился своего хвоста (сказка)
Много более десяти тысяч лет тому назад, то есть задолго до великого оледенения Земли медведь был меньшим, не спал еще зимой в берлоге и имел большой, красивый, пушистый, бурый хвост даже больший, чем у лисицы. Загляденье, а не хвост. И медведь им очень гордился. А поэтому всегда, когда медведь шел лесом, то обязательно поднимал свой хвост вверх, как кот, потому что хвастался своим хвостом, чтобы все звери ему завидовали, видя красоту его хвоста. И звери действительно ему завидовали. Так что, гуляя по лесу, медведь всегда наслаждался завистливыми взглядами зверей, что с восхищением смотрели на его хвост из окрестных кустов.
Так бы и жил себе медведь долго и счастливо, если бы на его беду на Земле не началось великое оледенение, когда льды и снега стали наступать с севера на юг. С каждым годом становилось все холоднее и холоднее. Зимы становились все суровее и суровее. Как медведю спасаться? Видит медведь, что люди начали от холода прятаться в пещерах да еще и огонь стали разводить, чтобы было теплее.
Вот и медведь захотел жить в пещере, но в пещере без огня все равно очень холодно да еще из входа зимой всегда дует. И тогда попробовал медведь сделать себе сам пещерку поменьше, чтобы не дуло.
Вырыл пещеру, мхи положил на дно, чтобы было мягче и теплее; залез в нее спать на зиму да вот незадача: немножко не рассчитал свою берлогу – хвост не поместился. Медведь не долго думал, а взял да и закрыл вход в берлогу своим хвостом. А зима в тот год была особенно лютой и пока медведь спал, то свой хвост и отморозил. Отпал весной хвост у медведя, не спасла медвежий хвост даже большая, пушистая шерсть – такая суровая в тот год была зима.
Как рыдал тогда медведь, как плакал по своей гордости, по своему хвосту. От горя медведь даже не показывался в лесу, а все лето просидел в густом малиннике, где его никто не видел и, чтобы утешится, все ел и ел малину. Ел он ее так долго и так много, что к следующей зиме стал таким большим, толстым и жирным, что свою берлогу должен был переделать, то-есть сделать ее больше, просторнее и лучше утеплить мохом. А так как хвоста у медведя больше не было, то пришлось и вход в берлогу закрыть мохом, чтобы не дуло, оставив только небольшое отверстие для прохода воздуха.
И действительно все произошло по пословице: «Нет худа без добра», - в тот год в новой берлоге медведь перезимовал по-царски: и тепло, и не дует, и воздуха достаточно. С этого времени медведь зимует только в такой берлоге, а еще на зиму наестся так и ягод и всего другого, что и есть ему не нужно – своим жиром до самой весны живет всю зиму. Кроме этого, чтобы хорошо спать зимой, перед тем как залечь в берлогу выгоняет медведь из себя всех кишечных паразитов, чтобы не надоедали зимой, а для этого наестся ягод рябины, початков белокрыльника и стрелолиста.
Вот такой умный стал медведь с той зимы, когда отморозил свой хвост. Медведица так та даже медвежат приводит зимой во сне в берлоге и они ее зимой сосут, а к весне уже так подрастут, что уже могут ходить и даже бегать.
Так что медведь сейчас и не вспоминает о своем большом, пушистом, красивом, буром хвосте. Медведя полностью устраивает его маленький, куций хвостик – остаток того хвоста, что у него когда-то был.
Вот так бывает в жизни.
Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
Так бы и жил себе медведь долго и счастливо, если бы на его беду на Земле не началось великое оледенение, когда льды и снега стали наступать с севера на юг. С каждым годом становилось все холоднее и холоднее. Зимы становились все суровее и суровее. Как медведю спасаться? Видит медведь, что люди начали от холода прятаться в пещерах да еще и огонь стали разводить, чтобы было теплее.
Вот и медведь захотел жить в пещере, но в пещере без огня все равно очень холодно да еще из входа зимой всегда дует. И тогда попробовал медведь сделать себе сам пещерку поменьше, чтобы не дуло.
Вырыл пещеру, мхи положил на дно, чтобы было мягче и теплее; залез в нее спать на зиму да вот незадача: немножко не рассчитал свою берлогу – хвост не поместился. Медведь не долго думал, а взял да и закрыл вход в берлогу своим хвостом. А зима в тот год была особенно лютой и пока медведь спал, то свой хвост и отморозил. Отпал весной хвост у медведя, не спасла медвежий хвост даже большая, пушистая шерсть – такая суровая в тот год была зима.
Как рыдал тогда медведь, как плакал по своей гордости, по своему хвосту. От горя медведь даже не показывался в лесу, а все лето просидел в густом малиннике, где его никто не видел и, чтобы утешится, все ел и ел малину. Ел он ее так долго и так много, что к следующей зиме стал таким большим, толстым и жирным, что свою берлогу должен был переделать, то-есть сделать ее больше, просторнее и лучше утеплить мохом. А так как хвоста у медведя больше не было, то пришлось и вход в берлогу закрыть мохом, чтобы не дуло, оставив только небольшое отверстие для прохода воздуха.
И действительно все произошло по пословице: «Нет худа без добра», - в тот год в новой берлоге медведь перезимовал по-царски: и тепло, и не дует, и воздуха достаточно. С этого времени медведь зимует только в такой берлоге, а еще на зиму наестся так и ягод и всего другого, что и есть ему не нужно – своим жиром до самой весны живет всю зиму. Кроме этого, чтобы хорошо спать зимой, перед тем как залечь в берлогу выгоняет медведь из себя всех кишечных паразитов, чтобы не надоедали зимой, а для этого наестся ягод рябины, початков белокрыльника и стрелолиста.
Вот такой умный стал медведь с той зимы, когда отморозил свой хвост. Медведица так та даже медвежат приводит зимой во сне в берлоге и они ее зимой сосут, а к весне уже так подрастут, что уже могут ходить и даже бегать.
Так что медведь сейчас и не вспоминает о своем большом, пушистом, красивом, буром хвосте. Медведя полностью устраивает его маленький, куций хвостик – остаток того хвоста, что у него когда-то был.
Вот так бывает в жизни.
Автор текста Афонский О. Н
г. Ивано-Франковск.
Украина
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Почему верблюды презрительно – свысока смотрят на людей и очень сильно плюются (сказка)"
• Перейти на сторінку •
"Так в каком же году кузнец Вакула летал на черте за черевичками к царице? (Или поиграем в Шерлока Хо"
• Перейти на сторінку •
"Так в каком же году кузнец Вакула летал на черте за черевичками к царице? (Или поиграем в Шерлока Хо"
Про публікацію