ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.01.19 02:19
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!

Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом

Тетяна Левицька
2026.01.18 23:14
Є ті...
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.

Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил

С М
2026.01.18 19:31
Дівчина із цинамону (Neil Young)
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону

Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону

Євген Федчук
2026.01.18 16:15
Облога Глухова 1664 року
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко

Іван Потьомкін
2026.01.18 11:39
***
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:

Борис Костиря
2026.01.18 10:49
Сон віків
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.

Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,

Олександр Сушко
2026.01.18 10:42
Спокій
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.

Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів

Світлана Пирогова
2026.01.17 22:04
Сталеві, неначе сваї
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.

Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,

Микола Дудар
2026.01.17 21:42
***
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.

Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
Із 70-тих
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти хто?
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне

Борис Костиря
2026.01.17 10:45
Дощ
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.

Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн

І Ірпінський
2026.01.16 21:52
Віддай таємне самоті
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу

Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті

Олена Побийголод
2026.01.16 17:14
1987. Про любимих тварин
Із Леоніда Сергєєва

Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:

– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!

Юрій Лазірко
2026.01.16 15:52
Пригрій Мене Боже--- українська рок-балада
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила

Борис Костиря
2026.01.16 11:53
* * *
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.

Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Господар повертається
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-06-20 16:42:54
Переглядів сторінки твору 12514
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.564 / 6  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.555 / 6  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-06-20 17:04:56 ]
Шедеврово, Аню! Давня болюча історія ллється, як пісня...Вибрала і собі тут новеньку коштовність - "хитавиця" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-20 18:11:40 ]
Дівчата, що ж це коється? Одна перед одною!
Згоден з Вандою! Я теж зірочку відшукав:
"Про втому, перестояну в журбі...", ой багато ще їх тут. Але цю першу розгледів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-20 19:19:15 ]
Ганно, овації ніколи не будуть для Вас перебільшенням. Однак мене, як в більшості випадків, цікавлять дурниці, на які Ви, коли не хочете - можете не відповідати. От читаю Вас і думаю: це чергова серія (ні - не бразильського мила під назвою "Ганна Осадко") думок Ваших перелітних днів чи вірвечка нездійсненних фантазій, чи і одне, і інше? Бо з вірша у вірш крокують слова, немов головні герої. Наприклад, олива - певно, головна героїня, бо без неї вже три "серії" сюжет не обходиться ( бувало, думаю, а може вона є Вашим життєвим символом?), а заодно тут і собака чи то пес, зело і така впізнавана атмосфера домашніх капців (то не про вірш і не з вірша, то я про відчуття приємні від читання)... :)
Щасливих Вам сюжетів! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-20 19:25:06 ]
Ганно, овації ніколи не будуть для Вас перебільшенням. Однак мене, як в більшості випадків, цікавлять дурниці, на які Ви, коли не хочете - можете не відповідати. От читаю Вас і думаю: це чергова серія (ні - не бразильського мила під назвою "Ганна Осадко") думок Ваших перелітних днів чи вірвечка нездійсненних фантазій, чи і одне, і інше? Бо з вірша у вірш крокують слова, немов головні герої. Наприклад, олива - певно, головна героїня, бо без неї вже три "серії" сюжет не обходиться ( бувало, думаю, а може вона є Вашим життєвим символом?), а заодно тут і собака чи то пес, зело і така впізнавана атмосфера домашніх капців (то не про вірш і не з вірша, то я про відчуття приємні від читання)... :)
Щасливих Вам сюжетів! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2008-06-20 19:26:39 ]
Ой, Ганно, вибачайте! Думаю, один з коментарів можна прибрати, як і цей. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-06-20 19:45:16 ]
Вандо, Анатолію, Мирославо - дякую за добрі слова! Хммм, Мирославо, ну й питання Ви поставили...(задумується). Усі ми - свідомо чи підсвідомо - пишемо про себе навіть якщо і не про себе. Ті чи інші сюжети - вічні та минущі - примірямо, вростаємо у них, а вони вростають у нас. А тепер з приводу образів. Так, образи оливи, собаки, капців на ототожнення домашності властиві мені, згідна, та у даному вірші вони є швидше фактажом. Адже стара олива була в основі подружнього ложа Одіссея та Пенелопи - коли Одіссей власноруч робив ліжко, то взяв за основу стару оливу, яку пошкодував зрізати - ця таємниця була відома лише їм обом, і саме за цим знаком Пенелопа переконалася нарешті, що перед нею її вінчаний чоловік. Далі - пес. Саме свого улюбленого пса, якого залишив двадцять років тому, Одіссей першого зустрів, коли входив в Ітаку, переодягнувшись старцем. І пес упізнав його навіть у тому лахмітті, і провів його до міської брами, і помер у нього на руках, щасливий від того, що таки дочекався господаря. А капці...Капці - вони і в Ітаці - капці:)
Ще раз - щиро усім дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Плахтій (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-20 22:39:35 ]
Колись у школі я читав - перечитував дуже багато різів міфи древньої Греції... вони будили яскраві образи, вражали своєю величністю, давали змогу торкнутися до Вічності. Читаючи Ваші твори, в котрих ця тематика переплелася з особистим баченням, емоціями та переживаннями, немов знову занурюєшся в той чарівний світ міфів, але вже на новому, іншому рівні сприйняття. Викликає захоплення Ваша майстерність, вражає щирість написаного. Читається на одному подиху.
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-06-21 00:52:14 ]
Дяка, Тарасе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-06-21 08:41:10 ]
Гарно, Ганно, прочитала ще вчора (раз 6, а мо і більше), а спромоглася написати щось більш чи менш зрозуміле лише зараз, бо вірш дійсно гарний, читається легко і одразу карбується в пам'яті, то ж я майже вивчила його.
З любов'ю, Варя))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-06-21 10:01:58 ]
Ганнусю, я часто думала, що новий вірш починає бродити в душі якщо ніхто до тебе не встиг висловити наболіле, ніхто не сказав саме ці потрібні слова, які лізуть в голову і на папір. Я знов подумала це, коли прочитала Ваш вірш. Здається, що тепер можна на цю тему вже нічого не писати: просто завчити Ваші рядки напам’ять і цитувати собі зранку та ввечері, бо важко було би написати краще, а писати гірше нема сенсу.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-06-21 10:03:12 ]
Ганнусю, я часто думала, що новий вірш починає бродити в душі якщо ніхто до тебе не встиг висловити наболіле, ніхто не сказав саме ці потрібні слова, які лізуть в голову і на папір. Я знов подумала це, коли прочитала Ваш вірш. Здається, що тепер можна на цю тему вже нічого не писати: просто завчити Ваші рядки напам’ять і цитувати собі зранку та ввечері, бо важко було би написати краще, а писати гірше нема сенсу.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-06-21 10:06:03 ]
Не хоче комп’ютер ставити мою оцінку, він вже й коментар повторив, а оцінку аж ніяк. Чи йому та 6’5 йде супроти принципів... :)
То оголошую в коментарі: я ставлю 6,5.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-06-21 10:34:28 ]
Дорогі Варю та Ларисо, щиро вдячна за добрі слова та прихильність!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-21 12:22:12 ]
Правду казала,здається, Ахматова: вірші пишуть заради останнього рядка. В цьому - "Проклята вірність галицьких Ітак…" - зовсім інша історія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Мудрий (М.К./Л.П.) [ 2008-06-21 18:53:44 ]
Певен, що справді інша. Але, вочевидь, така, що має безпосередній стосунок до описаної в усій решті рядків.
Твір сильний - що й казати. А жінки часто невдоволені чоловіками, яких чекають, - і все одно мусять чекати, бо така вже доля пенелоп...
Усе точно, правдиво, високохудожньо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-21 22:27:40 ]
Як же мене іноді смішить ота чоловіча самовневненість :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2008-06-21 21:46:57 ]
Н-надзвичайно... слів нема... піду попитаю знайомих))
А останній рядок (це не стосується саме цього вірша, просто спало на думку (так, флуд...()) - якщо на ньому робити надзвичайно сильний акцент/вкладати зміст з іншої історії/ЧАСУ, то вірш "перехитується"?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-22 10:03:38 ]
Не знаю, не знаю, не знаю. Од чого такі восторґи?
Звичайно твір написаний талановитою Авторкою, гарне письмо, жвава переповідка перепущена через особістістне, емоційність, апеляція до несправедливостей Чоловічого Світу.Все це є, але все це вже було у творах Шановної Авторки! Що нового? Чи Ви, пані Осадко, пишите Нескінченну Сагу про Поневіряння Жінки в Чоловічому Світі?
Ще в мене є закиди до стилістики. До чого тут шашлик? До чого в магазин "по сіль"? Не бачу виправдань для таких стилістичних "нет-триків", просто не БАЧУ! Буде вельми радий, якщо дасте мені відповідь, а не сховаєтесь, як зазвичай, в кущі Солодкоголосих Схвалень.
IMHO

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-22 10:33:38 ]
"нет-триків" слід читати "хет-триків"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-06-22 11:40:20 ]
Суєта суєт, - сказав Проповідник, - суєта суєт: все суєта....
Рід відходить, і рід приходить, а Земля залишається навіки. Сходить сонце, і заходить, сонце, і на місце своє поспішає, аби знову зійти....
Все - одна суєта, і ніхто оповісти не вміє...
Що було, те й буде, і що робилося, буде робитись воно, - і нема нічого нового під сонцем.
Буває, скажуть про щось: дивись-но, це нове!
А вже було воно у віках, що проминули перед нами...Все суєта і ловитва вітру...
....
Все суєта і ловитва вітру, Док. І Нескінченна Сага триває, бо триває, бо триватиме вона доти, доки ми є. І не лише про Поневіряння Жінки у Чоловічому Світі, і не лише у виконанні Шановної Авторки та Сага, і Ви це прекрасно знаєте.
Ну, а тепер стилістика...Не хо вранці про стилістику, та най уже. Чи ж Вам пояснювати очевидні речі, любий Док? Нахромлені женихи на Одіссеєвому списі нагадували – асоціація така! (ага, плями Роршаха:) – банальний шашлик. Бо надто банально нахромив він їх туди...як шматки м”яса...байдужою рукою...хазяйською рукою...
...У магазин по сіль...То вже з якогось фільму мого дитинства далекого, чи з анекдоту, чи з приповідки...скоріш з фільму...як пішоооов чувак у магазин сіль купувати....так і загуло. Ну, якщо Ваша воля, то можете провести паралелі і з чумаками українськими – теж товариші ті ще були...
А чому ви не бачите виправдань для таких стилістичних видибацій? Ну, так, вірш ілюструє міфічний сюжет, це й коню зрозуміло, але ж сюжет той пропущено через свідомість сучасної жінки. Тому й вінегрет такий, солянка образів з різних епох. Бо мені так подобається, а ще мені так відчувається, і ще - мені так хочеться:)
Дякую за цікаву розмову. Завжди приємно поговорити з Мудрим Чоловіком. Ну, ще почуємося:)
Щиро – Я.