Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.02
10:36
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ
Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н.
Біл
2026.06.02
08:43
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті
2026.06.02
07:47
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб
2026.06.02
05:27
Я міг би загинути вчора
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.
2026.06.01
19:27
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.
Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.
Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
2026.06.01
17:35
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури
2026.06.01
15:25
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?
Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?
Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить
2026.06.01
14:41
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй
2026.06.01
13:44
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.
Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.
Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі
2026.06.01
13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?
18 жовтня 1999 р., Київ
Як, Ти?
18 жовтня 1999 р., Київ
2026.06.01
13:01
Весна минає. Літо на порозі.
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.
ІІ
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.
ІІ
2026.06.01
12:10
Прийшов мороз такий справдешній,
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.
Мороз величною ходою
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.
Мороз величною ходою
2026.06.01
11:29
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар
Землянине ми прийшли забрати твій розум
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар
Землянине ми прийшли забрати твій розум
2026.06.01
11:04
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,
чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,
чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,
2026.06.01
09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.
Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.
Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води
2026.06.01
06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Григорій Слободський (1937) /
Проза
Пекло в хаті
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пекло в хаті
Повернулась із села Параска. Була у вуйни Василини. Переступила поріг, заойкала
-Ой Іване, яке страхіття я чула. Хочеш вір, хоч ні!- але це жах!
-Та розказуй,які ще брехні принесла?
-Ото слухай вуйко Петро розказав вуйні Мокрині, а та Василині, а Василина мені.
-Ну бо розповідай.
-Та цур не перебивай! Слухай . В ночі у вуйка Петра померла дружина Текля.
-Не хворіла, нічогісінько не боліло. Пробудився а вона не дихає. Він за ніс, дихав в рот, теліпав, навіть давив груди, бо чув , що є такий масаж. Але скільки масажирував нічого не допомогло – померла. Вийшов з хати. На дворі ніч, темінь. Рішив піти до сусідів, щоб допомогли нарядити небіжку. На воротах чорт стоїть
страшний та рогатий, очі як ліхтарі світяться. Промовив до нього:
-Хочеш щоб дружина жила?
-Хочу .
-То коли ти дриґнеш віддай душу мені.
-Е ні нема дурних,щоб іти в пекло.
-Тоді дружина сотворить тобі пекло! - сказав і зник.
-Він повернувся в кімнату. Чудо. Дружина на ліжку жива, здорова кричить:
-А шлях би його натрапив, я заснула, а він пішов до курви.
-То чого репетуєш? Ти померла,а я пішов сусідів звати і зустрів…
-А щоб тебе чорт зустрів, щоб забрав геть. Як ти надоїв.
-Тепер у вуйка пекло в хаті Текля лається кожен день
- Та цур хіба таке буває.
Прийшла Теля, про яку Параска розповідала
- Добрий ден рідненькі! Як ся майти? Як поживайте?
- Дякуємо, а як ся поживайте ви?
- Ой! Не питайте! Геть з глузду з’їхав, можу сказати, здурів чоловік. В ковтав собі в голову,що я померла, а чорт душу в нього брав, то і не маю спокою.
- Вуйко розказували, що чорт прорік,щоб ви йому пекло зробили.
- Це все через ту льєрву, колька би її вколола, все Марія Параски Катерининої .
А щоб все її обсохло, щоб там гадьє завилося, куди курварі лізуть.
- Може це не правда, ви самі,щось в голову вдовбали.
- Може я вдовбала те, що ти тягаєшся з тією шельмою Мокриною, дочкою Василини, хто не знає, що Василина перша чарівниця в селі. Не одного чоловіка зі світу зігнала. Шлях би її трафив. В тебе гарна жінка ,а ти з ким тягаєшся?
Звертається до Праски,- Доню прешельми цього кобиля, вони всі одинакові.
-Ти зраднику,я тобі створю пекло в хаті не захочеш бігати по молодицях. – закричала Параска.
-Та цур вам! Вже і в тебе жінко чорт вселився? Вже і в наші хаті пекло буде!
-Буде, буде!- закричали жінки.
З тих пір чорт вселився в жінок і заводять пекло чоловікам. Може краще чорту душу віддати, міркують чоловіки, лиш би цього пекла не було.
-Ой Іване, яке страхіття я чула. Хочеш вір, хоч ні!- але це жах!
-Та розказуй,які ще брехні принесла?
-Ото слухай вуйко Петро розказав вуйні Мокрині, а та Василині, а Василина мені.
-Ну бо розповідай.
-Та цур не перебивай! Слухай . В ночі у вуйка Петра померла дружина Текля.
-Не хворіла, нічогісінько не боліло. Пробудився а вона не дихає. Він за ніс, дихав в рот, теліпав, навіть давив груди, бо чув , що є такий масаж. Але скільки масажирував нічого не допомогло – померла. Вийшов з хати. На дворі ніч, темінь. Рішив піти до сусідів, щоб допомогли нарядити небіжку. На воротах чорт стоїть
страшний та рогатий, очі як ліхтарі світяться. Промовив до нього:
-Хочеш щоб дружина жила?
-Хочу .
-То коли ти дриґнеш віддай душу мені.
-Е ні нема дурних,щоб іти в пекло.
-Тоді дружина сотворить тобі пекло! - сказав і зник.
-Він повернувся в кімнату. Чудо. Дружина на ліжку жива, здорова кричить:
-А шлях би його натрапив, я заснула, а він пішов до курви.
-То чого репетуєш? Ти померла,а я пішов сусідів звати і зустрів…
-А щоб тебе чорт зустрів, щоб забрав геть. Як ти надоїв.
-Тепер у вуйка пекло в хаті Текля лається кожен день
- Та цур хіба таке буває.
Прийшла Теля, про яку Параска розповідала
- Добрий ден рідненькі! Як ся майти? Як поживайте?
- Дякуємо, а як ся поживайте ви?
- Ой! Не питайте! Геть з глузду з’їхав, можу сказати, здурів чоловік. В ковтав собі в голову,що я померла, а чорт душу в нього брав, то і не маю спокою.
- Вуйко розказували, що чорт прорік,щоб ви йому пекло зробили.
- Це все через ту льєрву, колька би її вколола, все Марія Параски Катерининої .
А щоб все її обсохло, щоб там гадьє завилося, куди курварі лізуть.
- Може це не правда, ви самі,щось в голову вдовбали.
- Може я вдовбала те, що ти тягаєшся з тією шельмою Мокриною, дочкою Василини, хто не знає, що Василина перша чарівниця в селі. Не одного чоловіка зі світу зігнала. Шлях би її трафив. В тебе гарна жінка ,а ти з ким тягаєшся?
Звертається до Праски,- Доню прешельми цього кобиля, вони всі одинакові.
-Ти зраднику,я тобі створю пекло в хаті не захочеш бігати по молодицях. – закричала Параска.
-Та цур вам! Вже і в тебе жінко чорт вселився? Вже і в наші хаті пекло буде!
-Буде, буде!- закричали жінки.
З тих пір чорт вселився в жінок і заводять пекло чоловікам. Може краще чорту душу віддати, міркують чоловіки, лиш би цього пекла не було.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
