Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.15
09:45
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
2026.09.15
08:33
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
2026.09.14
23:49
комусь цікаві теми
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
2026.09.14
13:54
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
2026.09.14
12:13
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
2026.09.14
09:55
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
2026.09.14
07:16
З-під вій - блакить небесна,
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
2026.09.13
13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
2026.09.13
08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Заставна (1985) /
Проза
Кольори
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кольори
Все у світі має свої барви: і люди, і відносини, і почуття… Головне – це вміти побачити те внутрішнє сяйво, яке вдихає життя і кольори у все на світі. Вправний митець лише за допомогою кольорів може передати найскладнішу гаму людських відносин і почуттів.
Очі людини, яка щаслива, світяться золотими і жовтими барвами; очі нещасливої людини втрачають блиск і дивляться на світ темно-болотним кольором. Саме тому щасливі люди не помічають всього неприємного для них – золото засліплює; і саме тому так легко «втонути» у співчутті нещасній людині – болото засмоктує.
Добра людина, яка хоче всім лише хорошого, світиться з середини ніжно-рожевим світлом, яке здатне зігріти все навкруги і розтопити лід у найжорстокіших серцях. Людина, яка не бачить нікого, крім себе, носить темно-синій ореол – колір вічної мерзлоти, помножений на темно-сіру черствість душі.
Колір дружби – світло-блакитний, як весняне небо, на якому немає жодної хмаринки і в якому літає сніжно-білий голуб.
Колір ніжності – зелений, колір дерев і кущів навесні, колір оновлення, колір молодих пагінців і бруньок, які тільки з’явилися на світ і такі беззахисні, що хочеться огородити їх від всього світу…
Людина, яка ревнує, поєднує в собі цілу гаму кольорів, причому у кожного індивіда вони є у різній пропорції: фіолетовий колір недовіри, малиновий колір почуття власності, гірчичний колір образи і червоний колір кохання.
Серце людини, яка ненавидить, вкрито чорним шаром злоби, який не пропускає нічого в середину, а все, що виходить з серця, проходячи через цей шар, також забарвлюється в чорний колір.
Колір заздрості – це колір іржі, яка повільно, але впевнено руйнує людину з середини, з’їдає все хороше, примножує все погане.
І найприємнішим є яскраво-багряний, червоногарячий, густий, блискучий колір серця людини, що кохає. Цей колір задаровує і притягує до себе, він світиться таким яскравим світлом, що слабкі люди мружаться, щоб не осліпнути. Цей колір випромінює тепло і надію, але водночас він співпадає з кольором крові, крові тих, хто не зміг прийняти кохання таким, яким воно є, захотів щось змінити і обпікся. Червоний колір застерігає нас – дорога складна, але гра варта ставки, бо ставка – біль від рани, а гра – саме життя. Той, хто програв, буде заліковувати рани, а переможець приречений на вічне щастя…
А ти готовий до гри?!...
Очі людини, яка щаслива, світяться золотими і жовтими барвами; очі нещасливої людини втрачають блиск і дивляться на світ темно-болотним кольором. Саме тому щасливі люди не помічають всього неприємного для них – золото засліплює; і саме тому так легко «втонути» у співчутті нещасній людині – болото засмоктує.
Добра людина, яка хоче всім лише хорошого, світиться з середини ніжно-рожевим світлом, яке здатне зігріти все навкруги і розтопити лід у найжорстокіших серцях. Людина, яка не бачить нікого, крім себе, носить темно-синій ореол – колір вічної мерзлоти, помножений на темно-сіру черствість душі.
Колір дружби – світло-блакитний, як весняне небо, на якому немає жодної хмаринки і в якому літає сніжно-білий голуб.
Колір ніжності – зелений, колір дерев і кущів навесні, колір оновлення, колір молодих пагінців і бруньок, які тільки з’явилися на світ і такі беззахисні, що хочеться огородити їх від всього світу…
Людина, яка ревнує, поєднує в собі цілу гаму кольорів, причому у кожного індивіда вони є у різній пропорції: фіолетовий колір недовіри, малиновий колір почуття власності, гірчичний колір образи і червоний колір кохання.
Серце людини, яка ненавидить, вкрито чорним шаром злоби, який не пропускає нічого в середину, а все, що виходить з серця, проходячи через цей шар, також забарвлюється в чорний колір.
Колір заздрості – це колір іржі, яка повільно, але впевнено руйнує людину з середини, з’їдає все хороше, примножує все погане.
І найприємнішим є яскраво-багряний, червоногарячий, густий, блискучий колір серця людини, що кохає. Цей колір задаровує і притягує до себе, він світиться таким яскравим світлом, що слабкі люди мружаться, щоб не осліпнути. Цей колір випромінює тепло і надію, але водночас він співпадає з кольором крові, крові тих, хто не зміг прийняти кохання таким, яким воно є, захотів щось змінити і обпікся. Червоний колір застерігає нас – дорога складна, але гра варта ставки, бо ставка – біль від рани, а гра – саме життя. Той, хто програв, буде заліковувати рани, а переможець приречений на вічне щастя…
А ти готовий до гри?!...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
