Усі віки створювали собі схеми наближення до небесної мудрості. З початку існування досконалого царства Атлантиди людьми було виведено об”єкт для поклоніння і схему, за якою треба було діяти, щоб почуватись комфортно в величезному і повсякчас жорстокому світі. Атланти – камінні гіганти - захищали кордони Атлантиди. І завдяки відомим історичним фактам ми знаємо, що ЗАВЖДИ існувало царство, де панувала протилежна ідеологія. Тобто, так би мовити, плюс і мінус. Є навіть версія, що саме це протилежене за змістом царство, досягнувши таємниць науки, вивело першу атомну бомбу, завдяки якій і була похована під воду велична Атлантида.
Варто було зародитись одній ідеології чи релігії чи віруванню, як тут же люди доходили до її протилежності, хвацько за неї хапалися, ніби боючись досягнути досконалості лише в чомусь одному.
Читаю нині цікавий твір Олександра Кульського „Клейноди Троянди і Хреста” (наразі – Книгу першу „Стежина над безоднею”), що опублікована невеликим уривком в журналі „Всесвіт”. Раніше я не зустрічала цього прізвища і не мала нагоди пройти короткий курс таємних релігійних чи окультних братств. Тому приємно, що така книга з”явилась і дає можливість заглянути в минуле.
Автор цікаво відзначає, що його захоплює, і на що варто звернути увагу. Свої „Клейноди” він так і назвав „Трилогією парадоксів і артефактів”.
Найцікавіший месидж його книги – „Добро завжди перемагає зло і людина по праву може досягнути рівня Бога”.
Вчора маленький Павлик, якому 6 років, заявив (абсолютно несподівано): „Хочу бути Богом і у Всесвіті спостерігати за усіма світами і планетами”. Він сказав „спостерігати, а не ТВОРИТИ”, отже, якщо йти за вищенаведеною книгою Кульського, то цей маленький хлопчик хоче досягнути шостого рівня. Рівня майже Бога, але який лише може опинитись в будь-якій точці Всесвіту, а от останній сьомий рівень передбачає можливість для людини ТВОРИТИ НОВІ ВСЕСВІТИ на зразок самого Бога.
Усі люди на землі мають безліч можливостей і, перебуваючи зараз на 4 рівні свідомості, коли їхній стан можна назвати сплячим і дужемалоусвідомленим, логічно – мають змогу рухатись далі, до 5 рівня, рівня просвітлених людей, які готові усвідомлювати значно більшу кількість речей.
Скажу чесно, і 5-ий рівень і 6-ий рівень досягаються багатьма людьми у всі віки (так вже заведено), а от 7-ий рівень - ЛИШЕ одиниці в одне тисячоліття. ОШО це називав вершиною піраміди. Але, тепер найважливіше: ДЛЯ ЦЬОГО ЛЮДИНІ АЖ НІЯК НЕ ТРЕБА ВСТУПАТИ В ЯКЕСЬ БРАТСТВО ЧИ ВИВЧАТИ КНИГИ БРАСТВА ЧИ ВОЛОДІТИ ТАЄМНИМИ ЗНАННЯМИ.
Абсолютно все людині може дати віра! (Тільки СПРАВЖНЯ віра, а не біганина до церкви заради якихось миттєвих станів трансу-поклоніння. Віра полягає не в цьому, а в щирому самопізнанні себе, як дитини Божої і Бога, як свого батька. Відбувається тісне постійне спілкування через людську думку, через людську свідомість і серце людини, де повинна панувати Любов як до Бога, так і до всіх його земних творінь...).
Тому повторюсь за Ісусом (якого чомусь багато таємних братств взагалі не визнавали): „По вірі дано вам буде”. Якщо ваша віра така ж велика, як віра Бога у вас – ви досягнете рівня Бога. І спраді будете творити СВОЇ світи для прийдешніх поколінь, і навіть несподівано для себе перекинете значну кількість нових людей у ту точку Всесвіту, де будете самі перебувати і захочете, щоб вашу радість буття розділили найближчі і найдорожчі. (Для Ісуса Христа цей новий світ ознаменувався словом - РАЙ і мабуть там вже багато тих, хто прийшов до Нього крізь земні випробування для того, щоб бути разом з Ним у його Небесному світі).
Але зауважу, яка б це не була весела і цікава гра (чи просто ВЕЛИКА ГРА, як її називає пан Кульський) по підняттю рівня свідомості і досягнення надлюдських можливостей (при всій вірогідності цього, адже Божа іскра в людині немає меж!), ви завжди станете свідком того, як хтось зовсім близько може створити паралельний світ – в десятки разів гірший за ваш. Чому так?
Бо все існування, як таке, теж тримається на Парадоксі. Палка ж із двох кінців, чи не так? Тому якщо є палиця, буде і її протилежний кінець.
А от жити постійно хоча б на 5-ому рівні свідомості складно. Весь час все знаєш, передчуваєш, хочеш змінити щось – тобі тихенько підказують: не треба, ТАК ПОВИННО БУТИ! Щось внутрішнє в тобі підказує, багатотисячолітній досвід, що криється в генетиці та духові кожної людини, адже дух людини вічний, всезнаючий, безмежний, і ти дослуховуєшся до цього досвіду, тому що він мудріший, ніж твої 25 чи навіть 90 теперішніх літ.
І дієш завжди узгоджено з усім живим, бо так треба.
А творити і переноситись, і дізнаватись майбутнє, і багато інших містичних речей людина НАСПРАВДІ МОЖЕ своєю суттю, яка найбільш досконало працює у стані між сном і реальністю. Тіло спить, суть працює...
Так про себе розповідав і ОШО. Я довгий час зачитувалась саме ЙОГО досвідом, його життєвим шляхом. І вважаю його найбільш цікавим дороговказом до пізнання істин. Але неможливо відкидати досвід інших. Він все одно буде про себе нагадувати щодня.
В тому числі словами „По вірі дано Вам буде”.
Я пояснила Павликові, що для здійснення такого бажання, йому треба увійти у відповідний стан і тоді мандрувати Всесвітом. Треба відкрити своє внутрішнє око, прокинутись свідомістю і уві сні входити у стан, коли можеш відчувати Всесвіт. І він відповів так мило: „Я нічого не зрозумів”.
„- Тому що ти ще маленький. Підростеш, розум стане більший, і свідомість збільшиться і тоді ти прийдеш до тьоті Олі і запитаєш, а я тобі на всі питання дам відповідь, добре?”. „Так”, - відповів малий хлопчик, який прагне досягнути колись висот Всесвіту. Хто-зна, може це вдасться також і йому?
І як мріяв колись ОШО, це буде вдаватись багатьом людям на планеті. ОШО вказував шлях через медитацію, через самозаглиблення – один із найлегших шляхів і найбільш вагомих. Як кажуть, і на небі, і на землі безпрограшних!
Тому вперед кожному бажаючому: „Заходь у себе і пізнавай ВСЕ!”
До речі, пізнавати без віри в Бога неможливо. Адже і я кажу, і всі інші казали: Життя – це БОЖИЙ Дар.
Все решта – просто знання. Лише знання Вам досвіду не принесуть, треба пережити те, що написано кимось тисячоліття тому. І тому час втрачає свої межі, простір втрачає свої межі – і тільки Любов зберігає дороговказ: туди, де хочеться побувати понад усе.
По вірі дано ВСІМ буде!