...Бути чистим – то нетрудно,
коли жити серед свят.
Бути чистим там, де брудно, –
то падлюки не простять.
Із жалів, із тремтів ніжних
прорізається удар.
Б’ють не слабших. Б’ють сильніших.
Всі удари – від нездар.
Б’є мізерія. І тупість.
заздрість. Жадібність. І страх.
Нині любить – завтра лупить
з медом правди на вустах.
І зберуться добрі хлопці:
ми ж і справді не святі,
то вже ліпше десь по стопці,
лиш не битись на смітті.
Серце губимо потроху,
волю зводимо до слів,
і старіємо до строку,
і дрімаємо без снів.
Зло й добро – вони довічні,
та не вічні добрі й злі...
Ми живі. а ті живіші,
що не змовкли і в землі.
і в щоденній штовханині
я почую їхній крик:
уступив ти острів нині –
уступив і материк.
І причин шукати годі
у тяжкій людській судьбі,
у народі, у природі, –
ти їх викрий у собі.
..............
Вір, що ти від себе дужчий,
що свобода – в боротьбі,
і не стане день грядущий
скритим ворогом тобі.
і до тебе світ приникне:
ти ж у нього захисник,
встав за матір, материнку,
материзну, материк.
........