ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Шумахєр Ілько Біленко (1987) / Проза / Новеля

 Він і Вона
Він стояв у тамбурі - як завжди п'яний, брудний, пом'ятий, неголений та невиспаний - і курив. Цигарку за цигаркою, трохи примружуючи очи при затяжці. Він завжди так робив, щоб їдкий нікотиновий дим не потрапляв до очей. Хай Він і курив звичайні цигарки (типу "Monte Carlo" сині), але курив так, ніби косяк. Чомусь Він про це подумав саме зараз. Помітив це саме зараз.
Але Він думав не тільки про це. Також Він думав про Неї - про Відьму з вулиці Портобелло. Її образ завжди був поруч із Ним. Як у тому Його вірші: "уривок мого янгола". І зараз Він думав про свого Янгола. Як давно Він Її не бачив. Він над тим до зараз й не задумувався. Спробував згадати - і не зміг. Затягнувся. У навушниках билися звуки "Бєларусь будзє вольнай!.." "Таваріща Маузера". І знову Білорусь чомусь нагадала Йому Її. Він бачив Її святі руки (знову ж, не міг згадати - чи колись їх торкався), Її святі очи, Її святе золотисте волосся (хоча Вона казала Йому, що в Неї волосся темне - Він завжди бачив Її сонячною, яскравою, рудою). Він
намагається згадати - чи взагалі Він колись торкався Її святого тіла й не міг. "За лоґікою того, що фізично ми знаємо одне одного два роки, то я обов'язково мав хоч раз Її торкнутись" - подумав Він собі. Але Він сам знав, що у Його житті закони лоґіки ніколи не працювали. (Згадалося, як Він колись на сесії отримав найвищу відмітку з лоґіки, не будучи відсотків на 75 пар з неї й знаючи з предмету тільки його назву, прізвище та національність викладача.)
Він також згадав, що колись вважав Її за звичайну хвору на голову малолєтку. Але потім, аналізуючи своє життя, а з ним і життя своїх ближніх, Він побачив, що сам був таким у очах багатьох, навіть найблищих, людей. І вирішив переглянути своє ставлення до Неї. Та й загалом до оточуючих людських істот. Останні відверті розмови Його з Нею уночах телефоном, в Її Храмі, в Його Храмі допомогли Йому усвідомити частину Її місії. Подекуди Він навіть вважав, що більше за Неї знає про Її місію в цьому світі. А, може, так і є? Може, Їхня пара так само утворилася, як у Дереша в "Культі", де посередництвом напівзвичайного хлопця обрана дівчина
відкрила себе й здійснила своє призначення?
Він вже не вперше про це думає. Чому тоді Він бачить Її сни? Чому тоді Вони, справді, зустрілись? Чому тоді, маючи багато сварок, Вони завжди миряться? Чому тоді, здається, Вона розуміє Його більше, ніж Він сам, не кажучи вже про инших? Чому тоді Його любов до Неї, за Його власним аналізом, більша за Його любов до инших дівчат ,коли Він, за Його словами і ділами, любить всих дівчат? І ще багато, нескінченно багато "Чому?"...
Вони були створені одне для одного, але наврядчи як чоловік і жінка, не плотсько, а духовно. Або частково так, у більшости - так. Синтезовано, мається на увазі. Вони були створені одне для одного для світу (людей, добра, зла etc - необхідне підкреслити). Вони були створені для світу (людей, добра, зла etc - необхідне, повторююсь і перепрошую, підкреслити).
Вони є світ (не буду повторюватись - сподіваюсь, всьо зрозуміло).
Вони не вірять у випадковости, але випадковости вірять у Них.
Вони не вірять у життя, але життя вірить у Них.
Вони не вірять у Бога, але Бог вірить у Них.
І так до нескінченности, в яку Вони теж не вірять, але яка вірить у Них.
А найголовніше - Вони не вірять у себе. Знову лоґіку порушено, бо Вони, у відповідь, вірять у себе.
І так надовго (не назавжди, бо вічности не існує. Всьо, що існує, не є вічністю, а вічність не є тим, що існує).
Він присвячував Їй свої алкоґольні сп'яніння...
Досить часто Він не розумів сам себе...
Досить часто Вона не розуміла сама себе...
В цьому Вони сходились, а сходились мало у чому...
Він уже другий день не розчісував своє мокре від дводенних львівських дощів волосся. Пасма стирчать вріжнобіч, кожне маючи свою дорогу, свою долю, своє покликання...
Вона жила в кожному Його русі... А Він задавався ввесь час думкою - чи живе Він хоч в одному Її дні на тиждень, хоч в одній Її годині, хоч в одній Її хвилині чи секунді. Він хотів жити у Ній, як Вона живе у Ньому.
Його стимулятор - це кава. І Її стимулятор - це кава. Ще одна спільність між ними. Саме у каві Вони й зустрічались. Саме у ній Вони жили одним подружжям.
Коли Він сідав пити каву, Він уявляв, як зараз десь далеко від Нього Його Янгол також тримає у руках або між колін філіжаночку кави. Він робив ковток й відчував, як Вона входить в Нього. Це незабутнє відчуття, коли Вона входить в Нього...
Він зупиняє своє серце кавою й цигарками...
Він вже забув смак трави... Тільки інколи Ним згадується її запах. І Її запах...
Єдине, що є з Ним завжди від Неї, це маленький уривочок Його Янгола, Його голос...
Він був ніким, тоді як Вона була Всим... Коли Він був чимось, Її ніколи не було...
Такими Вони були разом...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-07-21 13:58:38
Переглядів сторінки твору 1046
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.776 / 4.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.396 / 4.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2010.01.15 05:24
Автор у цю хвилину відсутній